ІМПЛІКАТУРИ ЯК МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу розсекреченої телефонної розмови між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським. Об’єктом аналізу є висловлення з імплікатурами, які аналізуються на предмет особливостей реалізації стратегій і тактик політичного дискурсу. Інтендованість і виводимість як основні характеристики імплікатур зумовлюють стратегічний характер їхньої актуалізації у політичному дискурсі. Глобальною стратегією політичного дискурсу вважається стратегія впливу, оскільки основним мотивом політиків є розширення електорату. На окремих ділянках дискурсу глобальна стратегія втілюється в локальних стратегіях, а на рівні мовленнєвих актів локальна та глобальна стратегії втілюються у мовленнєвих стратегіях або тактиках, які безпосередньо пов’язані з мовними властивостями висловлень. Характерними для американського політичного дискурсу локальними стратегіями впливу є маніпуляція, суб’єктивація, популізм, фасцинація та спрощення інформації. Стратегія маніпуляції полягає у перекрученні фактів задля можливості очорнити опонентів. Стратегія суб’єктивації передбачає намагання політика виокремити себе з-поміж когорти інших політичних діячів. Стратегія популізму дозволяє політику робити вигляд, що його основним мотивом є бажання допомогти народу. Стратегія фасцинації (шоунізації) спирається на найсильніші емоції реципієнта. Ці локальні стратегії реалізуються тактиками звинувачення, наклепу, повтору, протиставлення, вживання просторічної та емоційно-оцінної лексики. Відповідні мовні засоби слугують індикаторами конверсаційних імплікатур, які переважають над конвенційними. Для аналізованого дискурсу характерні ланцюжки імплікатур, за допомогою яких Трамп намагається маніпулятивно впливати на Зеленського.