Функціональні та лінгвосеміотичні чинники іншомовного відтворення артлангів

Анотація

Статтю присвячено встановленню функціональних та лінгвосеміотичних характеристик артлангів як чинників їхнього перекладу. Артланги визначено як штучно створені мови, що функціонують у художньому дискурсі засобом увиразнення картини фантастичного світу. На відміну від планових мов, провідною функцією яких є комунікативна, артланги переважно реалізують естетичну функцію, що й визначає специфіку їхнього іншомовного відтворення як домінантного стильового прийому таких жанрів, як (анти)утопія, фентезі або казка. Лінгвокреативна функція артлангів також безпосередньо впливає на формування стратегії їхнього відтворення у перекладі, адже усвідомлення механізмів авторського лінгвоконструювання має допомогти перекладачеві здійснити аналогічні творчі дії у межах перекладеного твору. За лінгвосеміотичним критерієм усі артланги поділяються на апостеріорні та апріорні. Апостеріорні артланги складаються з одиниць, до плану вираження яких входять структурно-семантичні елементи, запозичені з природних мов. Апріорні артланги, у свою чергу, складаються з одиниць, які не виявляють матеріальної відповідності природним мовам. Пріоритетним способом перекладу лексем апостеріорних артлангів, які характеризуються наявністю внутрішньої форми, а отже й морфемного членування, є калькування, що розглядається у роботі як прояв стратегії одомашнення. Пріоритетним способом перекладу лексем апріорних артлангів, для яких характерною є відсутність внутрішньої форми, є транскодування, що розглядається у роботі як прояв стратегії очуження. Як приклад апостеріорного артлангу розглянуто Новояз Дж. Орвелла; як приклад апріорного артлангу розглянуто лапінську мову Р. Адамса.