ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО ВНУТРІШНЬОГО ДІАЛОГУ
Анотація
Дискурс є одним із найскладніших та багатогранних рівнів мовної системи, що виступає точкою, де різні мовні компоненти перетинаються, взаємодіють і впливають одне на одного. Саме на рівні дискурсу активуються та реалізуються основні функції мови — зокрема, когнітивні та комунікативні процеси. Серед численних аспектів дискурсу особливе значення має вивчення літературної мови, зокрема вивчення внутрішньої мови, часто званої внутрішнім діалогом. Ця стаття присвячена характеристикам внутрішнього діалогу в англійській мові та надає всебічний аналіз термінів «внутрішній діалог» і «діалог». Дослідження розглядає взаємодію двох різних семантичних позицій у людській мові: самонаправлене спілкування у внутрішньому діалозі та його зовнішнє вираження у діалозі з іншими. У статті підкреслюється, як ці елементи виконують різні когнітивні та психологічні функції, такі як самооцінка, розв'язання проблем і емоційна регуляція. Зосереджуючись на внутрішньому діалозі, стаття досліджує його роль у виявленні психологічних станів індивідів, проливаючи світло на часто невисловлені складнощі процесів мислення та внутрішніх конфліктів. Результати дослідження підкреслюють, що внутрішній діалог є не лише побічним продуктом свідомості, а й важливим аспектом самосвідомості та формування особистої ідентичності. Ця форма діалогу є потужним стилістичним засобом, широко використовуваним як українськими, так і міжнародними літературними авторами для надання глибшого розуміння ментальних процесів персонажів. Дослідження робить висновок, що внутрішній діалог є важливим елементом наративної структури, що відкриває багаті можливості для дослідження глибин людської свідомості та складних способів комунікації між індивідом і самим собою. Вивчення цього феномена ще раз підкреслює його значення як літературного засобу, що посилює психологічний реалізм і емоційну глибину наративу.
Завантаження
Посилання
Beaugrande, R. A. (1991). De Linguistic Theory. The Discourse of Fundamental Works. New York. 405 p.
Chamber’s Twentieth Century Dictionary (1964). London. 1396 p.
Feuerbach, L. F. (1955). Selected Philosophical Works. Vol. 1. 430 p.
Hemingway, E. (1969). A Farewell to Arms. 320 p.
Kuchinsky, G. M. (1988). The Psychology of Inner Dialogue. Minsk. 205 p.
Kusko, E. Ya. (1980). Problems of the Language of Modern Fiction. Lviv. 206 p.
Lakoff, G., Johnson, M. (1980). Metaphors: We Live by. London. 242 p.
Longman Dictionary of Contemporary English (1992). London. Vol. I. A-L. 626 p. Vol. II. M-Z. 1229 p.
Merriam Webster’s Collegiate Dictionary (1994). London. 1557 p.
Oakes, P. J. (1994). Stereotyping and social reality. Oxford. 256 p.
Robin, M. (1992). To go to far. New York. 314 p.
Plain Belva Ramdon Winds (1985). New York. 526 p.
Shcherba, L. V. (1915). The Upper Sorbian Dialect. Petrograd. 247 p.
Sperber, D. (1995). Relevance: communication and cognition. Oxford. 132 p.
Tannen, D. (1994). Gender and discourse. New York. 203 p.
The American Heritage Dictionary (1995). Boston. 1568 p.
Uhtomsky, A. A. (1978). Selected Works. Lviv. 358 pp.
Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language (1996). New York. 1694 p.
