Акценти та парадокси сучасної філології

ПОНЯТТЯ «МОВНИЙ АСИСТЕНТ» ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ В РАМКАХ ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ (НА ПРИКЛАДІ КОРОЛІВСТВА ІСПАНІЯ)

Тетяна БОЧАРНИКОВА — 2025-06-10

У цій статті досліджується роль двомовних розмовних асистентів у контексті тимчасового захисту в Королівстві Іспанія, з акцентом на опіку над українськими шукачами притулку після набуття чинності Директиви 2001/55/ЄС у 2022 році. Аналіз розглядає історичну еволюцію програми розмовних асистентів в Іспанії та її нещодавню адаптацію для надання допомоги студентам, які опинилися в ситуації вразливості внаслідок гуманітарних криз, таких як війна в Україні.

Інтеграція мовних асистентів, які вільно володіють українською та іспанською мовами, виявилася вирішальною в адаптації неповнолітніх прохачів тимчасового захисту до іспанської системи освіти, виступаючи не лише мовними посередниками, а й емоційною та культурною підтримкою. Ці фахівці полегшують спілкування між учнями та викладачами, допомагаючи подолати мовні та культурні бар'єри. Крім того, вони відіграють ключову роль у взаємодії між батьками та навчальними закладами,надаючи допомогу в усному та письмовому перекладі необхідних документів.

Аналізуючи обов'язки та етичні проблеми, з якими стикаються ці мовні асистенти, дослідження виявляє потребу в спеціальній підготовці в контексті тимчасового захисту. Воно також підкреслює цінність програми як міжкультурного мосту, що приносить користь як прохачам тимчасового захисту, так і приймаючій громаді.

Результати дослідження підкреслюють важливість професійного та етичного посередництва в умовах невизначеності та страху, а також необхідність подальших досліджень впливу цих програм на інтеграцію прохачів тимчасового захисту. Насамкінець, мовні асистенти є важливою ланкою в забезпеченні того, щоб голоси найбільш вразливих груп були почуті та належним чином враховані.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАЗВ ФІЛЬМІВ З ІСПАНСЬКОЇ МОВИ НА АНГЛІЙСЬКУ

Аліса МАРО — 2025-06-10

У цій статті досліджуються сучасні тенденції перекладу назв іспаномовних фільмів англійською мовою. Зі стрімким зростанням популярності кінематографа кількість фільмів, що випускаються щороку, продовжує збільшуватися. Такий крок спрямований на те, щоб захопити та привернути нову аудиторію до культурного спадку іспаномовних країн. Це дослідження базується на фільмах, які за даними релізу в Іспанії відносяться до 2024 року. Така місія є важливою, бо іспанський кінематограф вирізняється своєю унікальною атмосферою, глибокою культурною ідентичністю та багатою історією. Це підкреслює важливість надання не лише точних перекладів, але й таких, що зберігають та навіть краще розкривають суть оригінального змісту для іноземної аудиторії. Назва фільму відіграє вирішальну роль у залученні глядачів та формуванні їх першої думки про фільм. Отже, питання перекладу назв фільмів набуває все більшої актуальності та значення в сучасному перекладознавчому середовищі.

Перекладачі стикаються з проблемою пошуку креативних та дієвих підходів для забезпечення точної та культурно-релевантної передачі назв фільмів. У статті розглядаються аспекти цього процесу, підкреслюється важливість перекладу, який відповідає очікуванням цільової аудиторії, зберігаючи посил оригінальної назви. Перекладачі повинні ретельно обирати стратегії та рішення, беручи до уваги лінгвістичні та культурні особливості як мови оригіналу, так і мови перекладу. Знання сюжету та мовленнєвої культури фільму є важливим для досягнення цієї мети. Найпоширенішими тактиками перекладу є прямий переклад, залучення трансформацій та непрямий переклад. Аналіз перекладів назв фільмів показує, що перекладачі надають перевагу прямому перекладу та трансформаціям, зберігаючи, де це можливо, оригінальні культурні елементи. Зрештою, ефективність перекладу назви фільму суттєво впливає як на сприйняття глядачами кінокартини, так і на успіх фільму, що підкреслює важливість стратегічного та вдумливого перекладацького вибору для просування культури на міжнародному ринку.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІРШІВ «ГОФЕН» КАНОНУ «ШИЦЗІН» ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Лідія ПІХТОВНІКОВА — 2025-06-10

У статті досліджуються проблеми, що піднімаються вченими під час вивчення канону «Шицзін» і зокрема розділу «Гофен», розглянуті питання жанру, композиції, стилістики та ритмомелодики, а також проблема втрати рими у зв’язку зі зміною вимови слів упродовж століть після створення «Шицзін». Роз’яснюється поняття «лю ї», що вивчалося китайськими дослідниками, та жанрово-стилістичні категорії, які охоплює вищезазначений термін: фу, бі та сін, що є важливими термінами для лінгвостилістичного аналізу віршів. Визначено особливості перекладу творів з давньокитайської мови – це наявність слів-реалій та лакун, що не мають прямих відповідників у мові перекладу, багатозначність ієрогліфів та їх здатність переходити з однієї частини мови в іншу, складна система службових слів, значення яких змінювалося з часом, а також необхідність збереження лаконічності та художніх особливостей оригіналу. Успішність перекладу віршів антології «Шицзін» власне залежить від майстерності та культурної обізнаності перекладача, вміння балансувати між різними перекладацькими стратегіями, здатності зберегти комунікативну функцію оригіналу та розуміння соціокультурного контексту давньокитайської поезії. У статті було надане порівняння п’яти текстів у власному перекладі з наявними авторськими, створеними англійською мовою з точки зору композиційно-стилістичних характеристик, зважаючи на такі особливості, як наявність паралелізму, риторичних запитань, анафори та епіфори, ритмічність, незважаючи на подекуди відсутність рими. Композиція зазвичай тричастинна, однак через повні повтори прослідкувати певне розмежування неможливо. Строфи організовані симетрично, кількість рядків та ієрогліфів може варіюватися. Традиційні концепти фу (пряме оповідання), бі (порівняння) та сін (алегоричний зачин) переплітаються у складній системі художніх прийомів, що становлять основу стилістики розглянутих віршів, використовуються ономатопея, омофони та гіпербола. В результаті дослідження створені правила перекладу віршів з давньокитайської мови, використані під час власного перекладу.

ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО ВНУТРІШНЬОГО ДІАЛОГУ

Тетяна СІРИК — 2025-06-10

Дискурс є одним із найскладніших та багатогранних рівнів мовної системи, що виступає точкою, де різні мовні компоненти перетинаються, взаємодіють і впливають одне на одного. Саме на рівні дискурсу активуються та реалізуються основні функції мови — зокрема, когнітивні та комунікативні процеси. Серед численних аспектів дискурсу особливе значення має вивчення літературної мови, зокрема вивчення внутрішньої мови, часто званої внутрішнім діалогом. Ця стаття присвячена характеристикам внутрішнього діалогу в англійській мові та надає всебічний аналіз термінів «внутрішній діалог» і «діалог». Дослідження розглядає взаємодію двох різних семантичних позицій у людській мові: самонаправлене спілкування у внутрішньому діалозі та його зовнішнє вираження у діалозі з іншими. У статті підкреслюється, як ці елементи виконують різні когнітивні та психологічні функції, такі як самооцінка, розв'язання проблем і емоційна регуляція. Зосереджуючись на внутрішньому діалозі, стаття досліджує його роль у виявленні психологічних станів індивідів, проливаючи світло на часто невисловлені складнощі процесів мислення та внутрішніх конфліктів. Результати дослідження підкреслюють, що внутрішній діалог є не лише побічним продуктом свідомості, а й важливим аспектом самосвідомості та формування особистої ідентичності. Ця форма діалогу є потужним стилістичним засобом, широко використовуваним як українськими, так і міжнародними літературними авторами для надання глибшого розуміння ментальних процесів персонажів. Дослідження робить висновок, що внутрішній діалог є важливим елементом наративної структури, що відкриває багаті можливості для дослідження глибин людської свідомості та складних способів комунікації між індивідом і самим собою. Вивчення цього феномена ще раз підкреслює його значення як літературного засобу, що посилює психологічний реалізм і емоційну глибину наративу.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕПІСТЕМІЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ДРАМАТУРГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анжеліка ВОРЖЕВІТІНА — 2025-06-10

Вивчення багатовекторної картини світу знаходить своє відображення в дослідницьких роботах вчений різних галузей. Лінгвістичний аспект досліджень є невід’ємною частиною у цьому просторі. Модальність як суб’єктивна категорія, що передає сприйняття інформації мовцем через його судження, завжди була в центрі уваги дослідників і постійно збагачувалася новими ідеями. Концептуальна основа проявів модальності реалізується в мові, за допомогою якої людина передає свої знання, компетенції та ставлення до світу, тому актуальність дослідження полягає у вивченні взаємодії мови з глибиною людського, емоційного, душевного та психологічного стану на основі аналізування засобів вираження епістемічної модальності у драматичних творах, а також у подальшому опрацюванні розвитку категорії модальності в лінгвістичному просторі та розробці універсального характеру саме категорії модальності.

Метою дослідження є виявлення, опис та аналіз засобів вираження епістемічної модальності у франкомовному драматургічному дискурсі. Під час дослідження було з’ясовано статус епістемічної модальності в лінгвістиці в рамках модальних значень, проведено аналіз описуючих засобів вираження епістемічної модальності, особливостей й характеру оцінки реальної дійсності, та досліджено специфіку використання епістемічної модальності в драматургічному дискурсі.

Об’єкт дослідження - категорія модальності у франкомовному драматургічному дискурсі. Предмет дослідження - засоби вираження категорії епістемічної модальності у драматичних творах. Матеріалом дослідження були театральні п’єси французьких письменників: Albert Camus «Caligula», Eugène Ionesco «La Cantatrice chauve» і «La Leçon», Jean Giraudoux «Electre» і «La guerre de Troie n’aura pas lieu», Jean-Paul Sartre «Huis-clos», Samuel Beckett «En attendant Godot».

Результати дослідження привели до визнання трихотомічної природи категорії модальності: алетичної, епістемічної та деонтичної модальностей. Епістемічна модальність, безпосередньо, пов’язана зі знаннями мовця про світ, його довірою чи недовірою до дійсності. Епістемічна модальність у мові знаходить своє вираження у лексичних та граматичних засобах. У сучасному франкомовному драматургічному дискурсі епістемічна модальність проявляється у висловленнях, що реалізуються в конкретних ситуаціях та збагачених контекстах. Практичне значення дослідження визначається здатністю використання отриманих результатів, головних ідей у викладанні курсів з теоретичної та практичної граматики французької мови, також може бути застосована у сферах лінгвістики, викладання іноземних мов, а також в подальшій науково-дослідницькій роботі.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Ганна ЗАХАРОВА — 2025-06-10

У статті проаналізовано літературні джерела з метою визначення змісту базових для даного дослідження понять, розглянуто зміст понять «управління», «управлінський процес», а також розглянуто можливість удосконалення навчального процесу шляхом впровадження дистанційної освіти.Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що управління - це система, яка складається з багатьох взаємозалежних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих одній меті, головною ознакою якої є цілісність.

Також було уточнено поняття «управлінська діяльність» як науково обґрунтовані дії адміністрації та педагогів, спрямовані на раціональне використання часу і зусиль вчителів та учнів у навчально-виховному процесі з метою поглибленого вивчення навчальних предметів, морального виховання, підготовки до усвідомленого вибору професії та всебічного розвитку особистості. Процес управління будь-яким підприємством передбачає виконання чотирьох основних функцій: планування, організація, мотивація та контроль.На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено сутність понять «дистанційна освіта» та «дистанційне навчання». Дистанційна освіта - це форма навчання з використанням комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, яка забезпечує інтерактивну взаємодію викладачів і студентів на різних етапах навчання та самостійну роботу з матеріалами інформаційної мережі.

Дистанційне навчання розглядається як нова форма освіти, спрямована не тільки на формування знань, умінь і навичок у певній галузі, а й на розвиток особистісних якостей студентів: дисциплінованості, самостійності, відповідальності, співпраці.

Визначено переваги дистанційної освіти та основні форми дистанційного навчання. Дистанційне навчання є одним із напрямів управління навчальним закладом в умовах ринкової економіки. Метою дистанційного навчання є надання освітніх послуг шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні на певних освітніх або освітньо-кваліфікаційних рівнях відповідно до державних стандартів освіти.

У статті проаналізовано розвиток дистанційного навчання в країнах світу та Україні, узагальнено та систематизовано організаційну структуру системи дистанційногонавчання в Україні.