Методологічні підходи до надання медичної допомоги пацієнтам із сексуальними розладами

Анотація

Існують різні методологічні підходи до терапевтичної підтримки пацієнтів із сексуальними дисфункціями (ерекційно-орієнтований, оргазмо-орієнтований, задоволення-орієнтований). Згідно з першим, найважливішим для сексуального життя є хороша ерекція, згідно з другим – наявність оргазму. На нашу думку, запропонований нами підхід до психотерапевтичної підтримки пацієнтів із сексуальними дисфункціями, орієнтований на задоволення, є найбільш гуманістичним і має виражений психопротекторний потенціал. Однак цей підхід жодним чином не виключає заходів щодо нормалізації сексуальних функцій (включаючи ерекцію та оргазм) у випадках, коли це можливо. Описаний підхід дуже корисний у випадках, коли з тієї чи іншої причини ерекція, оргазм, а також інші сексуальні функції не можуть бути повністю або частково нормалізовані. Підхід Masters і Johnson (1970) включає обов’язкову необхідність залучення сексуального партнера до обстеження та лікування пацієнта із сексуальними дисфункціями. Однак слід пам’ятати, що будь-яку здорову ідею можна довести до логічного абсурду. Цілком природно, що якщо йдеться про лікування в іншій системі, його можна проводити без сексуального тренінгу пар. Слід пам’ятати, що будь-яку здорову ідею можна довести до логічного абсурду. Це може статися зі спеціалістом, який не працює за підходом Мастерса та Джонсона, але вимагає суворого дотримання принципу парної терапії. На нашу думку, парний підхід полягає у врахуванні інтересів кожної конкретної пари та кожного з її членів і може здійснюватися як із залученням другого партнера, так і без нього. Вимога обов’язкової участі у всіх випадках другого партнера є неправомірною, стереотипною, іноді дискримінаційною, дискредитує парний підхід і в низці випадків призводить до порушення прав людини на отримання медичної допомоги.