КІБЕРБЕЗПЕКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕМОКРАТИЧНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ: УРОКИ ХАРКІВЩИНИ
Анотація
В умовах гібридної війни та цілеспрямованої інформаційної агресії проблема кібербезпеки набуває особливої ваги не лише як технічне завдання, а і як ключовий чинник забезпечення національної, політичної та соціальної стійкості. Кібербезпека постає як важливий елемент демократичного розвитку, адже інформаційні атаки часто спрямовані на підрив суспільної довіри, дестабілізацію місцевого управління та знецінення демократичних інституцій. Розглядається досвід України, а саме Харківської області в якості значного прикладу, як регіональні спільноти можуть протистояти складним викликам кібернетичного та інформаційного характеру. На прикладі Харківщини простежується не лише технічне, а й чітко виражене політичне забарвлення кіберзагроз, а саме: масові DDoS-атаки на державні сервіси, злам інформаційних ресурсів, кампанії фішингу, шпигунські програми, атаки на місцеві медіа, активне використання ботоферм у соціальних мережах, тобто усе, що виступає інструментом тиску на громадську думку, створення паніки, дискредитації органів місцевого самоврядування та поширення дезінформації.
Підкреслюється особлива небезпечність інформаційних кампаній, які маскуються під легітимні джерела, але мають на меті поширення наративів ворожої пропаганди, зниження рівня критичного мислення та формування ворожого до демократичних цінностей середовища. Ці кіберінструменти можуть бути спрямовані як на підрив виборчого процесу, так і на створення штучного невдоволення серед населення. Водночас, приклад Харківської області демонструє, що за умови належної координації між органами влади, силовими структурами, медіа та громадянським суспільством можливе ефективне протистояння кіберзагрозам. Робиться висновок, що підвищення рівня цифрової грамотності населення, розбудова локальних систем кіберзахисту, інформаційна прозорість та залучення громадян до протидії дезінформації сприяють формуванню стійкої демократії.
Завантаження
Посилання
Dubov, D. 2013. Strategic aspects of Ukraine's cybersecurity. Strategic priorities 4: 119–127 (in Ukrainian).
Bukharev, V. V. 2018. Administrative and Legal Principles for Ensuring Cybersecurity in Ukraine: Author's Abstract. dis... Candidate of Legal Sciences: 12.00.07. Sumy: Sumy State University ((in Ukrainian).
Kornienko, B. Security of Information and Communication Systems and Networks: a Textbook for Students of Speciality 125 «Cybersecurity». Kyiv: NAU. (in Ukrainian).
Makarenko, E. 2011. International Cooperation in the Sphere of Information Security: Regional Context. Current Problems of International Relations. URL: http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/view/2116/1879 (in Ukrainian).
Dzyundzyuk, V. 2018. Information warfare as an important component of modern hybrid warfare. Public administration of the 21st century: world practices and national perspectives: XVIII International Scientific Congress «Public administration of the 21st century: world practices and national perspectives». Kharkiv: KharRI NAPU (in Ukrainian).
Kotukh, E. 2020. Electronic government and cybersecurity in social networks: implementation features. Bulletin of the National Center for Public Administration of Ukraine. Series: State Administration 583-591. URL: http://repositsc.nuczu.edu.ua/bitstream/123456789/18688/1/vdu13.pdf (in Ukrainian).
Lyzanchuk, V. 2017. Information Security of Ukraine: Theory and Practice: Textbook. Lviv: Publishing Center of the Ivan Franko National University of Lviv
Motivation of public officials in the implementation of e-government services / V. V. Komarovsky, V. A. Yatsenko, V. I. Bondaruk, O. V. Nyunko, I. V. Komarovsky 2012. Theoretical and applied issues of state building. Issue 10: 373-428. URL: file:///C:/Users/intel/Downloads/tppd_2012_10_27%20(1).pdf
On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of May 14, 2021 «On the Cybersecurity Strategy of Ukraine»: Decree of the President of Ukraine. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/2021#Text
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
