МЕРЕЖЕВА ТЕОРІЯ ПОЛІТИКИ У ДОСЛІДЖЕННІ СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Анотація
У сучасному глобалізованому світі політичні процеси дедалі частіше відбуваються в результаті взаємодії між окремими акторами, які утворюють мережі. Сучасні політичні процеси розглядаються крізь призму мережевої теорії політики. Розкривається сутність та зміст мережевої теорії політики. Підкреслюється актуальність дослідження мереж у політичних процесах та значення теорії мереж як одного із напрямів політичної науки для розробки нових концептів для аналізу та обґрунтування різноманітних політичних явищ і сучасних тенденцій. Зазначено, що політики, бізнес-структури та громадські організації, об’єднуючись на основі спільних інтересів, здатні впливати на процес ухвалення політичних рішень не менш ефективно, ніж державні інституції. Вивчення праць німецької та британської шкіл мережевого аналізу дозволяє дійти висновку про недостатність традиційних підходів до аналізу політичних процесів та пояснення динаміки сучасної політики, оскільки вони зосереджені переважно на дослідженні правил і норм, розвитку структур та взаємодії інституцій, ігноруючи складніші взаємозв’язки та їх причинність.
Пропонується розглянути основи мережевої теорії політики як новий підхід до розуміння політичних процесів, акцентуючи увагу на ролі зв’язків і взаємозалежностей між різними політичними акторами. Простежується еволюція мережевої теорії політики, починаючи з 1970-х років із появою неоінституційного підходу, та обґрунтовується її значущість для дослідження сучасних політичних процесів у контексті сучасних змін.
Рекомендується аналізувати політичну владу не як ієрархічну структуру, а як мережу, де кожен вузол (наприклад, органи державної влади, міжурядові організації, бізнес-корпорації, громадські об’єднання) може впливати на загальний результат політики. Пропонується застосовувати для дослідження мереж політичних акторів нову термінологію, яка досі не використовувалася в українській політичній науці. Наголошується на актуальності мережевої теорії політики та рекомендується використовувати її в майбутніх дослідженнях як один із інструментів, що дає змогу врахувати максимальну кількість чинників, пов’язаних із виробленням політики.
Завантаження
Посилання
REFERENCES
Marsh, David, & Rhodes, R.A.W. 1992. Policy Networks in British Politics: A Critique of Existing Approaches. Oxford: Clarendon Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198278528.001.0001
Daugbjerg, Carsten. 1998. Explaining Policy Outcomes: Integrating the Policy Network Approаch with Macro-Level and Micro-Level Analysis. In: David Marsh, Carsten Daugbjerg (Eds.), Comparing Policy Networks. Buckingham: Open University Press: 52–71.
Lowi, Theodore J. 1979. The End of Liberalism: Ideology, Policy, and the Crisis of Public Authority. New York: W.W. Norton & Company. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199646135.013.3
Heclo, Hugh. 1978. Issue Networks and the Executive Establishment. In: Martin Lodge (Ed.), The Oxford Handbook of Classics in Public Policy and Administration. Oxford: Oxford Handbooks: 372–382. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199646135.013.28
Giddens, Anthony. 1984. The Constitution of Society: Outline of the Theory of Structuration. United States by the University of California Press.
March, James G., & Johan P. Olsen. 1989. Rediscovering Institutions: The Organizational Basis of Politics. The Free Press (Macmillan).
Kickert, Walter J.M., & Erik-Hans Klijn, Joop F.M. Koppenjan. 1997. Managing Complex Networks: Strategies for the Public Sector. SAGE Publications Ltd. https://doi.org/10.4135/9781446217658
Knoke, David. 1990. Political Networks. The Structural Perspective. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511527548
Greaves, Justin, & Wyn Grant. 2010. Underperforming policy networks: the biopesticides network in the United Kingdom. British Politics URL: https://wrap.warwick.ac.uk/id/eprint/2973/1/WRAP_Greaves_0381539-pais-210310-policy_networks_article_june_2009.pdf
Miller, Hugh, & Demir Tansu. 2007. Policy Communities. Handbook of Public Policy Analysis /ed. by Frank Fischer, Gerald J. Miller. New York:. CRC Press Taylor&Francis Group. https://doi.org/10.4324/9781315093192
Damgaard, Bodil. 2006. Do Policy Networks Lead to Network Governing? Public Administration 84 (3): 673–691. https://doi.org/10.1111/j.1467-9299.2006.00607.x
Anderson, Christopher J. 1994. Public Policymaking: An Introduction. Boston. URL: https://studylib.net/doc/27578010/public-policymaking-an-introduction-james-e.-anderson
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
