ШЛЯХ ДО БЕЗПЕКИ: МОДЕЛІ ТА МЕХАНІЗМИ ПІДТРИМАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Проблематика безпеки в міжнародних відносинах є однією з ключових у сучасному політологічному дискурсі, особливо з огляду на зміну безпекового середовища в Європі та світі. Традиційні механізми підтримання стабільності, зокрема баланс сил, оборонні союзи та колективна безпека, не завжди виправдовують очікування. Альтернативою може слугувати досвід інтеграційних процесів в Європі, який дозволяє трансформувати міжнародну взаємодію та знижувати ризики конфліктів.

Мета дослідження полягає в визначені характеристик різних моделей забезпечення безпеки та їхньої ефективності в умовах сучасної міжнародної системи. Особливу увагу приділено питанню співвідношення між традиційними підходами до безпеки, такими як баланс сил і оборонні альянси, та новітніми моделями, заснованими на інтеграції та міжнародній інституціоналізації. Методи дослідження включають компаративний аналіз концепцій міжнародної безпеки, історичний метод для оцінки ефективності різних підходів у ретроспективі, а також структурний аналіз міжнародних систем безпеки. Застосовується також інституційний підхід, який дозволяє оцінити роль міжнародних організацій у формуванні безпекової політики. Основні результати дослідження демонструють, що традиційні механізми безпеки, такі як оборонні альянси та баланс сил, залишаються актуальними, однак мають значні ризики, зокрема загрозу ескалації конфліктів та посилення дилеми безпеки. Об’єднання зусилля збільшує оборонну спроможність учасників, що слугує основою стримання. Саме здатність стримувати є основною умовою не стати жертвою агресії. Колективна безпека, хоч і має перевагу у вигляді міжнародної легітимності, часто стикається з труднощами реалізації через відсутність єдиної позиції держав-учасниць. Складність із реалізацією такої системи безпеки для всіх і провідна роль у світовій політиці великих держав пропонують більш спрощену систему - колективну дію великих держав, які зацікавлені у наявному статусі-кво, проте не несуть формальних зобов’язань протидії агресії як в системах колективної оборони. Сучасна система підтримання міжнародної безпеки на основі Організації Об’єднаних Націй (ООН) поєднує елементи колективної безпеки та концерту націй, що потребує одностайності постійних членів Ради Безпеки, а також включає елементи функціональної співпраці для усунення джерел конфліктів.

Більш дієвим підходом до досягнення безпеки є поєднання традиційних моделей із збільшенням взаємозалежності, яка усуває структурні передумови конфліктів та формує новий тип міжнародної взаємодії. Європейський Союз демонструє успішний досвід такої синергії безпекових підходів.