МИРОТВОРЧІ ТА БЕЗПЕКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Анотація
Розглянуто багатосторонні інституції та їхні підходи до стабілізації та врегулювання конфліктів у глобальному масштабі. Зокрема проаналізовано основні міжнародні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Північноатлантичний альянс та Європейський Союз, а також, виокремлено їхню роль у забезпеченні міжнародної безпеки та підтримці миру. Досліджено, що ООН є центральним суб’єктом глобальної миротворчої діяльності, забезпечуючи місії з підтримання миру в конфліктних регіонах, а також працюючи над попередженням конфліктів шляхом дипломатії та санкцій. Її Рада Безпеки є ключовим елементом прийняття рішень щодо міжнародних безпекових викликів. ОБСЄ, як найбільша регіональна організація, зосереджується на врегу-люванні конфліктів у Європі та Центральній Азії, використовуючи превентивну дипломатію, моніторинг виборів та місії спостереження. НАТО, будучи оборонним альянсом, спрямовує свої зусилля на колективну безпеку та стабілізацію через миротворчі місії та операції в кризових регіонах, зокрема в контексті гібридних загроз. ЄС, своєю чергою, розвиває власні механізми забезпечення безпеки через Спільну зовнішню та безпекову політику, яка спрямована на захист інтересів Європи та сприяння глобальному миру. Проаналізовано взаємодію цих організацій у сучасних міжнародних відносинах та їхню ефективність у протидії новим викликам, таким як тероризм, кіберзагрози та зміни клімату. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення миротворчих і безпекових механізмів для більш ефективної відповіді на сучасні виклики міжнародній стабільності та забезпечення чином миру.
Завантаження
Посилання
Bohiv, Y., Klynychyk, V. 2023. The Role of International Law in Conflict Regulation and Peacekeeping. Modern Constitutionalism and Euro-Integration Processesin Ukraine : Collection of materials from participants of the Fifth International Scientific-Practical Conference). Lviv: Publishing House «BONA»: 152–155 URL.: https://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/handle/123456789/18768/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC.pdf?sequence=1&isAllowed=y (in Ukrainian).
Senatorova, O. V. 2018. Human Rightsand Armed Conflicts: Textbook. Kyiv: Publishing House «FOP Holembovska O. O., 208 p. URL.: https://nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/05/msc_6_copy.pdf (in Ukrainian).
Pasechnik, O. V. 2023. Certain Trends in Modeling the Architecture of Modern International Relations. Actual Problems of Stateand Law. Collection of scientific works. Odesa: "Helvetika" Publishing House: 129–136 URL.: http://www.apdp.in.ua/v97/97_2023.pdf (in Ukrainian).
Perova, L. V. 2019. Problems of International Legal Regulationof UN Peacekeeping Operations. State and Regions. Series: Law 4 (66): 186–191 (in Ukrainian).
Hrytsyna, K. V. Reform of the Veto Power in the UN Security Council: 101–104. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/9751/1/Gricina.pdf (in Ukrainian).
Kyrhyzova, V. S., Bilousov, Y. M. 2024. Features of Reforming the UN Security Council (Problem Statement). Scientific Prospects, 5 (47):. 1190–1197 https://doi.org/10.52058/2708-7530-2024-5(47)-1190-1197 (in Ukrainian).
Peters, I. 1996. New Security Challenges: the Adaptation of International Institutions. Lit Verlag. St. Martin’s Press, New York: 98–99 URL: https://www.polsoz.fu-berlin.de/en/polwiss/forschung/international/atasp/publikationen/3_forschungsberichte/ Band_21/index.html.
Parkhitko, O. 2023. OSCE – A Powerful Organization or Just a Platform for Expressing Concerns. Intent: Socio-Political Publication: Regional Network of Quality Journalism. URL: https://intent.press/publications/world/2023/chi-ye-meta-v-obsye/ (in Ukrainian).
Organization for Security and Co-operation in Europe (OSCE). Social Country. URL: https://welfare.green/docs/tips-guides/donori-ta-finansovi-organizacii/organizaciya-z-bezpeki-i-spivrobitnictva-v-ehvropi-obseh/ (in Ukrainian).
European Union. Whatisit and what does it do. European Commission. URL: https://op.europa.eu/webpub/com/eu-what-it-is/en/
Frangulis, A. F. 1933. Dictionnaire Diplomaique. Paris: Academie Diplomatique Internationale, vol. 2.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).