ІНСТИТУЦІЙНЕ БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТОНІКА ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИХ ІНСТИТУТІВ
Анотація
У процесі модернізації на основі розвитку можливостей державного управління і зростання соціального капіталу формується відкритий тип взаємодії держави і суспільства, де політичні інститути виступають необхідними провідниками прямих і зворотних сигналів в рамках гнучкої політико-адміністративної системи.
Вказується, що інституційне будівництво для мінімізації ризиків потрапляння в інституційні пастки має враховувати особливість інституціональної архітектури, яка визначається ієрархією формальних правил, і передбачати ускладнення процедури зміни інститутів у міру зростання їхнього рангу. Врахування ієрархії правил дає можливість відстежувати зміну ролі формальних/неформальних інститутів, коли зниження рівня правил інституційної архітектури підвищує значення неформальних інститутів в управлінському процесі.
Стверджується, що неформальні норми відіграють велику роль у функціонуванні політичного ринку. Держава як суб'єкт управління зацікавлена у формалізації виникаючих неформальних практик. Стабільність і передбачуваність управлінських впливів зростають, коли формальні інститути поглинають неформальні. Розглянуто два шляхи зміни архітектури інститутів у результаті такого поглинання. Перший, адміністративно-правовий шлях: поступове закріплення неформальних практик як загальновизнаних у формальних інститутах, тобто легалізація неформальних обмежень Другий шлях формується природним чином в умовах низького рівня політико-адміністративного потенціалу держави: неформальні практики вбудовуються в механізм дії формальних інститутів і руйнують їх зсередини, створюючи ефект підривних інститутів, що створює сприятливі умови для інституціональних пасток на шляху формування політико-адміністративних інститутів модернізації. При цьому можлива ситуація, коли формальні і неформальні правила і норми взаємодіють як самостійні (автономні) утворення, внаслідок чого може скластися певний тип інституційного середовища, що відрізняється способом взаємодії формальних і неформальних інститутів.
Завантаження
Посилання
Kupryashin, G.L. 2012. “Gosudarstvennoye upravleniye posredstvom institutsional'nykh izmeneniy (Governance through Institutional Change)”, Policy Studies 6: 112-125 (in Russian).
March, J.C. and Olsen, J.P. 2006. “Elaborating the “New Institutionalism””, The Oxford Handbook of Political Institutions (Oxford Handbooks of Political Science). N.Y., P. 3: 35-59. DOI: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199548460.003.0001
Ostrom, E. 2010. Upravlyaya obshchim: evolyutsiya institutov kollektivnoy deyatel'nosti (Managing the Common: The Evolution of Institutions of Collective Action). M.: IRISEN (in Russian).
Huntington, S. 2004. Politicheskiy poryadok v menyayushchikhsya obshchestvakh (Political Order in Changing Societies). M.: Progress-Tradition (in Russian).Patrushev, S.V. 2011. “Institutsional'naya politologiya v rossiyskoy perspective (Institutional Political Science in a Russian Perspective)”, Political Conceptology: Journal of Metadisciplinary Research 4: 142-148 (in Russian).
Oleinik, A.N. 2002. Institutsional'naya ekonomika (Institutional Economics). M.: INFRA-M (in Russian).
Nort, D. 1997. Instituty, institutsional'nyye izmeneniya i funktsionirovaniye ekonomiki (Institutions, Institutional Change and Economic Performance). M.: Fond ekonomicheskoy knigi "Nachala" URL:
http://cee-moscow.com/doc/izd/North.pdf (in Russian).
Knight, J. 1992. Institutions and Social Conflict. Cambridge: Cambridge University Press, 1992.
Roland, G. 2004. “Understanding Institutional Change: Fast-Moving and SlowMoving Institution,” Studies in Comparative International Development 38(4): 109-131.
Gelman, V.YА. 2003. “Institutsional'noye stroitel'stvo i neformal'nyye instituty v sovremennoy rossiyskoy politike (Institution Building and Informal Institutions in Contemporary Russian Politics),” Political Studies 4: 6-25 (in Russian).
Merkel, W., Croissant, A. 2002. “Formal'nyye i neformal'nyye instituty v defektnykh demokratiyakh (Formal and Informal Institutions in Defective Democracies),” Political Studies 2: 20-24 (in Russian).
Fisun, О. 2016. “Neformalʹni instytuty ta neopatrymonialʹna demokratiya v Ukrayini (Informal institutions and neo-patrimonial democracy in Ukraine)”, Agora. Issue 17: 9-13 (in Ukrainian).
Auzan A.A. 2007. ““Koleya” Rossiyskoy modernizatsii (The Track of Russian Modernization)”. Social Sciences and Modernity. 6: 54-60 (in Russian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Приклад Авторського договору на використання твору.
м. Харків "1"11.2018 р.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, (який діє на підставі Свідоцтва суб’єкта видавничої справи ДК 3367 від 13.01.09 р.) як засновник і видавець журналу Вісник ХНУ «Питання політології» далі – Видавець) в особі ректора В.С. Бакірова, що діє на підставі Статуту та
__________________________________________________________________________
(П.І.П. автора, співавторів)
що надалі іменується Автор (Автори), уклали даний договір про наступне:
- Предмет договору
Автор надає Видавцю безоплатно виключне право на використання письмового твору (наукового, технічного або іншого характеру) "______________________________________________________________________________________________________"
(назва твору)
(далі - Твір), викладеного укр. мовою, на умовах, визначених цим Договором.
- Права, що передаються Видавцю
2.1. Автор надає Видавцю право на використання Твору такими способами:
2.1.1. Використовувати Твір шляхом опублікування його у журналі
"______________________________________________________________________________________________________"
(далі - Видання)_______________ мовою , примірник Твору, прийнятого до друку, є невід'ємною частиною Авторського договору.
2.1.2.Видавець має право встановлювати правила (умови) прийому та опублікування матеріалів Журналу. Редколегії журналу належить виключне право відбору та/або відхилення матеріалів, що надсилаються до редакції з метою їх опублікування. Рукопис, що спрямовується Автором (Співавторами) до редакції, поверненню не підлягає. Видавець не несе відповідальність за неправдиву інформацію надану авторами.
2.1.3. У процесі редакційної підготовки переробляти, редагувати або іншим чином змінювати Твір за погодженням з Автором.
2.1.4. Перекладати Твір у випадку, коли Твір викладений мовою іншою, ніж мова, якою передбачена публікація у Виданні.
2.1.5. Розміщувати у мережі Інтернет, а саме: на веб-сторінках Видання, загальнодержавних та міжнародних базах даних наукової літератури.
2.1.6. Якщо Видавець виявить бажання використовувати Твір іншими способами: перекладати, розміщувати повністю або частково у мережі Інтернет (окрім випадків, зазначених у пп. 2.1.3 та 2.1.4 цього Договору); публікувати Твір в інших, у тому числі іноземних, виданнях, включати його як складову частину до інших збірників, антологій, енциклопедій тощо, умови такого використання оформлюються додатком до цього Договору.
- Територія використання
3.1. Автор надає Видавцю право на використання Твору способами, зазначеними у п.п. 2.1.1-2.1.6 цього Договору, а також право на розповсюдження Твору як невід'ємної складової частини Видання на всій території України та інших країн (за узгодженням з автором) шляхом передплати, продажу та безоплатної передачі Видання.
- Авторська винагорода
4.1. Якщо у разі використання Видавцем Твору, наданого Автором, було отримано прибуток, Автор має право на отримання авторської винагороди у розмірі 2% від прибутку (ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
- Термін, на який надаються права
5.1. Договір є чинним з дати його підписання та укладається по 1.03.квітня 2019 р.
5.2. За письмовою згодою Сторін термін дії Договору може бути продовжений.
5.3. У разі, якщо рукопис Твору не буде прийнято до друку протягом 3х місяців (про що Автору буде повідомлено в письмовій формі) або відкликано Автором до прийняття статті «до друку», цей Договір втрачає силу і анулюється, а авторські права повертаються Автору.
- Застереження
6.1. Автор заявляє, що:
- він є автором (співавтором) Твору;
- авторські права на даний Твір не передані іншому Видавцю;
- даний Твір не був раніше опублікований і не буде опублікований у будь-якому іншому виданні до публікації його Видавцем;
- він має право на надання дозволу на використання Твору за цим Договором, у випадку, якщо Твір створено у зв'язку з виконанням трудового договору;
- він не порушив права інтелектуальної власності інших осіб. Якщо у Творі наведено матеріали інших осіб, за виключенням випадків цитування в обсязі, виправданому науковим, інформаційним або критичним характером Твору, використання таких матеріалів здійснюється Видавцем з дотримання норм законодавства;
- даний твір не містить відомостей щодо неоформлених винаходів чи корисних моделей авторів або третіх осіб та не містить конфіденційної інформації, що
- належить третім особам;
- для всіх клінічних випадків, досліджень серії випадків та зображень людей Автор надає пряму згоду учасника клінічних досліджень на опублікування результатів;
- автор надає згоду на передачу Видавцю його особистих даних згідно з Законом України «Про захист персональних даних». (Усі положення цього Закону роз’яснені Видавцем Автору):
- прізвище, ім'я, по-батькові;
- відомості про освіту, місце роботи та вчений ступінь;
- поштову адресу місця роботи;
- електронну адресу до загальнодержавних та міжнародних баз даних наукової літератури з метою їхньої подальшої обробки для здійснення пошукових операцій у цих базах даних.
7 . Реквізити і підписи сторін
Видавець: Автор (и):
Харківський національний університет ________________________
імені В.Н.Каразіна,
майдан Свободи, 4, 06122, Україна,
E-mail редакції: vp.kh@ukr.net.
Видавець ______________ Автор ______________
(Заповнюється та підписується всіма співавторами Твору, або одним із співавторів від імені всіх за письмовим дорученням).
