ЯК СПРАЦЮВАЛА ПРОПОРЦІЙНА СИСТЕМА «ВІДКРИТИХ СПИСКІВ» НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ 2020 р. В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ?
Анотація
Досліджується перша апробація Виборчого Кодексу на матеріалі місцевих виборів 2020 року в Харківській області з фокусуванням уваги на проблематиці «відкритих списків» і мірі впливу преференційних голосів виборців на персональний розподіл мандатів у місцевих радах. Розраховано відсоток виборців, які скористалися правом преференційного голосу на виборах до обласної ради (у розрізі всіх 14-ти округів та основних партій). Обґрунтовується, що за показниками користування правом «преференційного голосу» та відсотком недійсних бюлетенів виборці Харківського регіону продемонстрували високий ступінь адаптивної готовності до нової електоральної системи.
Аналізуються ефекти блокуючих механізмів, закладених в електоральну систему, які зменшили вплив преференційних голосів виборців та зберегли контроль партійного керівництва над персональним розподілом мандатів у радах. Кількісно оцінено співвідношення між мандатами, здобутими за окружними списками та єдиними закритими списками партій – відповідні розрахунки проведено для обласної ради та 17-ти міських рад регіону. На матеріалі виборів до обласної ради проаналізовано інтенсивність змін черговості кандидатів в окружних списках – обраховано, що лише у 20% випадків право на мандат отримали кандидати, які стартово розміщувалися партіями на «непрохідних» місцях. Обґрунтовано, що запроваджена на місцевих виборах-2020 електоральна формула не спрацювала як система з «відкритими списками» – за статисткою персонального розподілу мандатів у новообраних радах ця модель видається чимось середнім між системами «гнучких» та «закритих» списків. З огляду на це, актуалізовано необхідність дискусії щодо тих норм виборчого законодавства, які знизили роль преференційних голосів виборців, та запропоновано відповідні рекомендації щодо внесення змін до Виборчого Кодексу.
Завантаження
Посилання
ЛІТЕРАТУРА
Gendźwiłł, Adam & Raciborski, Jacek. 2014. “Jak głosują wyborcy w warunkach preferencyjnych list wyborczych: przypadek Polski,” Decyzje. 22: 47-69.
Thijssen, Peter, Wauters, Bram & van Erkel, Patrick. 2018. “Preferential voting in local versus national elections: the role of proximity revisited,” URL: https://www.researchgate.net/publication/322759407_Preferential_voting_in_local_versus_national_elections_the_role_of_proximity_revisited
Däubler, Thomas. 2020. “Do More Flexible Lists Increase the Take-up of Preference Voting?” Electoral Studies. 68 (December): https://doi.org/10.1016/j.electstud.2020.102232
Folke, Olle, Persson, Torsten & Ricne, Johanna. 2016. “The Primary Effect: Preference Votes and Political Promotions,” American Political Science Review. 110(3): 559-578.
Обсерваторія демократії. 2020. Випробування Виборчим Кодексом: аналіз результатів місцевих виборів у Харківському регіоні / Аналітичний Центр “Обсерваторія демократії”. Харків. URL: http://od.org.ua/uk/дослідження-випробування-виборчим
Офіційний вебсайт Центральної Виборчої Комісії.2020.URL: https://cvk.gov.ua/vibory_category/mistsevi-vibori. html
Бойко, Назар. 2020. “Наскільки відкритими виявилися “відкриті списки»?”. Вокс Україна. 2 грудня. URL: https://voxukraine.org/naskilki-vidkritimi-viyavilis-vidkriti-spiski/
Masterman, C.J. 1964. “The Effect of the “Donkey Voting” on the House of Representatives,” Australian Journal of Politics and History. X(2): 221-225.
Faas, Thorsten & Schoen, Harald. 2006. “The Importance of Being First: Effects of Candidates' List Positions in the 2003 Bavarian State Election,” Electoral Studies. 25(1): 91-102.
Фісун, Олександр. 2016. “Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні”, Агора. Вип.17: 9-13. URL: https://academia.edu/30425284/Неформальні_інститути_та_неопатримоніальна_демократія_в_Україні_Informal_Institutions_and_Ukraine_s_Neopatrimonial_Democracy_
REFERENCES
Gendźwiłł, Adam & Raciborski, Jacek. 2014. “Jak głosują wyborcy w warunkach preferencyjnych list wyborczych: przypadek Polski (How Do Voters Use Preferential Vote in Semi-Open PR System – The Case Of Poland),” Decyzje. 22: 47-69 (in Polish).
Thijssen, Peter, Wauters, Bram & van Erkel, Patrick. 2018. “Preferential voting in local versus national elections: the role of proximity revisited,” URL: https://www.researchgate.net/publication/322759407_Preferential_voting_in_local_versus_national_elections_the_role_of_proximity_revisited
Däubler, Thomas. 2020. “Do More Flexible Lists Increase the Take-up of Preference Voting?” Electoral Studies. 68 (December): https://doi.org/10.1016/j.electstud.2020.102232
Folke, Olle, Persson, Torsten & Ricne, Johanna. 2016. “The Primary Effect: Preference Votes and Political Promotions,” American Political Science Review. 110(3): 559-578.
Observatory of Democracy. 2020. The Examining of Electoral Code: Analysis of the Results of Local Elections in the Kharkiv Region / Analytical Center the Observatory of Democracy. Kharkiv. URL:
http://od.org.ua/uk/дослідження-випробування-виборчим (in Ukrainian).
Official Website of Central Election Commission of Ukraine. 2020. URL: https://cvk.gov.ua/vibory_category/mistsevi-vibori. html (in Ukrainian).
Boyko, Nazar. 2020. “Naskilʹky vidkrytymy vyyavylysya “vidkryti spysky”? (How open were the "open lists"?)”. Vox Ukraine. 2 December. URL: https://voxukraine.org/naskilki-vidkritimi-viyavilis-vidkriti-spiski/ (in Ukrainian).
Masterman, C.J. 1964. “The Effect of the “Donkey Voting” on the House of Representatives,” Australian Journal of Politics and History. X(2): 221-225.
Faas, Thorsten & Schoen, Harald. 2006. “The Importance of Being First: Effects of Candidates' List Positions in the 2003 Bavarian State Election,” Electoral Studies. 25(1): 91-102.
Fisun, Oleksandr. 2016. “Neformalʹni instytuty ta neopatrymonialʹna demokratiya v Ukrayini (Informal Institutions and Ukraine’s Neopatrimonial Democracy),” Agora. 17: 9-13. URL: https://academia.edu/30425284/Неформальні_інститути_та_неопатримоніальна_демократія_в_Україні_Informal_Institutions_and_Ukraine_s_Neopatrimonial_Democracy_ (in Ukrainian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
