АНЕКСІЯ І ОКУПАЦІЯ ЯК ЧИННИКИ ЗАГОСТРЕННЯ ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ, РОЗВ’ЯЗАНОГО РОСІЄЮ ПРОТИ УКРАЇНИ
Анотація
Проаналізовано загострення збройно-політичних конфліктів на початку ХХІ ст. На прикладі анексії Криму та окупації частини Донбасу розкривається змістовна природа збройних конфліктів, їхня відмінність від класичних форм тотальної війни. Припускається, що в найближчі роки актуальність цієї проблеми дедалі зростатиме. Це зумовлено посиленням, з одного боку, наукового інтересу до теоретичних проблем існування різних видів і форм сучасних збройно-політичних конфліктів, з іншого – практичними потребами пошуку адекватної відповіді України та і всієї демократичної світової спільноти на зухвалу російську анексію Криму та окупацію частини Донецької та Луганської областей у 2014 році. Розгортання новітніх форм збройно-політичного протистояння і «гібридного миру» знищує визначену межу між локальним збройним конфліктом і «великою» війною, що зумовлює необхідність нового усвідомлення значення і ролі за цих умов невоєнних факторів здійснення тиску. У цьому контексті економіка, культура, інформація, наука і політика перетворюються на інструменти «м’якої сили», які мають значний вплив на безпеку життєдіяльності населення будь-якої держави, спричиняють негативні наслідки для соціальної, культурної, економічної, технологічної та екологічної безпеки. «Гібридні» збройно-політичні конфлікти стирають межу між армією і населенням, між ворогами і своїми, між фронтом і тилом. Сучасні збройні зіткнення нерозривно пов’язані зі значним погіршення умов життя населення та зниженням рівня його соціального захисту. Виявлено ще один важливий негативний наслідок сучасного збройно-політичного конфлікту – поява великої кількості біженців та внутрішньо переміщених осіб. Сучасні форми збройно-політичні конфлікти визначаються як характеристика саме міждержавних стосунків. Зроблено висновок про те, що агресія Російської Федерації проти України спричиняє глобальну трансформацію світового геополітичного простору та усталених правил світової безпеки та міждержавних відносин.
Завантаження
Посилання
ЛІТЕРАТУРА
Донбас і Крим: ціна повернення / за заг. ред. В.П. Горбуліна та ін. 2015. К.: НІСД.
Чупрій, Л., Загребельний, O. 2017. “Особливості та шляхи вирішення воєнно‐політичного конфлікту на сході України”, Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія: Політичні науки. 2: 66-72.
Жукорська, Я.М. Дранчук, Л.М. 2016. “Міжнародні злочини: правова природа та проблеми класифікації”, Право і суспільство 3(2): 149-154.
Чумак, В.А. 2013. Україна і Крим: спільність історичної долі. К: ВПЦ АМУ.
Макаров І.М. 2012. “Поняття і зміст режиму окупації у міжнародному праві”, Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 3: 193-197.
Толубко, В. Б., Бут, Ю. І., Косевцов, В. О. 2002. Основні закономірності сучасних локальних війн та збройних конфліктів. К.: НАОУ.
Гай-Нижник, П. П. Краснодемська, І. Й. Фігурний, Ю. С Чирков, О. А. Чупрій, Л. В. 2018. Російська агресія проти України: правда і вигадки, причини і наслідки. К.: МП Леся.
REFERENCES
Donbass and Crimea: the price of return / Ed by Gorbulin, V.P. et al. 2015. K.: NISS (in Ukrainian).
Chupriy, L., Zagrebelny, O. 2017. “Peculiarities and Ways of Resolving the Military-Political Conflict in Eastern Ukraine”, Visnyk of Vasyl Stus Donetsk National University. Series: Political Science 2: 66-72 (in Ukrainian).
Zhukorskaya, Ya.M. Dranchuk, L.M. 2016. “International crimes: legal nature and problems of classification”, Law and Society 3 (2): 149-154 (in Ukrainian).
Chumak, V.A. 2013. Ukraine and Crimea: Common Historical Destiny. K: VPC AUC (in Ukrainian).
Makarov I.M. 2012. “The concept and content of the occupation regime in international law”, Scientific Visnyk of the International Humanities University. 3: 193-197 (in Ukrainian).
Tolubko, V.B., Booth, Y.I., Kosevtsov, V.O. 2002. Basic patterns of modern local wars and armed conflicts. K.: NAOU (in Ukrainian).
Gai-Nyzhnyk, P.P. Krasnodemskaya, I.Y. Figurny, Y.S. Chirkov, O.A. Chupriy, L.V. 2018. Russian aggression against Ukraine: truth and fiction, causes and consequences. K.: MP Lesya (in Ukrainian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).