ЯК ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ? УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • U. Movchan Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022 https://orcid.org/0000-0002-9358-1750
Ключові слова: війна, методи вирішення конфліктів, консоціональна демократія, розподілене правління, мирна угода

Анотація

Розглянуто основні способи закінчення військових конфліктів, як між державами так і всередині держави. Серед чотирьох основних способів закінчення війни виділяють такі: військова перемога, переговори про врегулювання конфлікту, переговори про перемир'я та встановлення миру третьою стороною. Дослідники доходять висновку, що найкращими способом, який сприяє тривалому миру, є переговори про врегулювання конфлікту. Головним фактором тут виступає текст мирної угоди, де закладаються правила гри, за якими основні актори конфлікту погоджуються діяти.

Проаналізовано основні моделі демократі, які можуть закладатися у мирну угоду. Серед них виділяють: консоціональну демократію, роздільне правління, доцентрову та корпоративну моделі.

Основну увагу приділено консоціональній моделі, яка, на думку автора, є найкращою альтернативою для вирішення збройного конфлікту на окупованих територіях Луганської та Донецької областей України. Основна ідея розподіленого правління або консоціональної демократії полягає в акомодації інтересів політичної еліти, яка представляє кожний сегмент в розділеному суспільстві. Ключовими характеристиками розподіленого правління є велика коаліція, автономія сегментів, пропорційне представництво та взаємне вето. Всі ці характеристики можуть застосовуватися у різних категоріях розподіленого правління. Це політичний, військовий, економічний та територіальний виміри.  Крім того, виділяються три види розподіленого правління, а саме інклюзивне розподілене правління, обмежуюче розподілене правління та розпорошуюче розподілене правління. Поділ на різні типи допомагає зрозуміти, на якій стадії розв’язання конфлікту, які інститути розподіленого правління необхідно застосовувати. В результаті аналізу Мінської угоди виявлено, що її текст суперечить сучасним практикам розв’язання конфліктів, що стало однією з причин  того, що ця угода не виявила ефективність у розв’язані конфлікту.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

U. Movchan, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022

Ст. викладач, к. політ. н.

Посилання

REFERENCES

Фісун, О. 2016. “Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні”, Агора 17: 9-13.

Wittman, D. 1979. “How a War Ends: A Rational Model Approach”, The Journal of Conflict Resolution 23(4): 743-763.

Hartzell, C. A., and Hoddie, M. 2008. Crafting Peace: Power Sharing and the Negotiated Settlement of Civil Wars. University Park, PA: Pennsylvania State University Press.

Lederach, J. P. 2002. Building peace: sustainable reconciliation in divided societies. Washington, D.C.: United States Institute of Peace Press.

Hoddie, M., and Hartzell C. A. 2010. Strengthening peace in post civil war states: transforming spoilers into stakeholders. Chicago: The University of Chicago Press.

Hartzell, C. and Hoddie M. 2003. “Institutionalizing Peace: Power Sharing and Post‐Civil War Conflict Management”, American Journal of Political Science 47 (2): 318-332.

Strøm, K. W., Gates, S, Benjamin, A. T. Graham, and Håvard Strand. 2015. “Inclusion, Dispersion, and Constraint: Powersharing in the World's States, 1975-2010”, British Journal of Political Science 47 (1): 165-185.

Gates, S., Graham B., Lupu Y., Strand H., and Strøm K. W. 2016. “Power Sharing, Protection, and Peace”. Journal of Politics 78 (2): 512-526.

Lijphart, A. 2008. Thinking about democracy power sharing and majority rule in theory and practice. London: Routledge.

Лейпхарт, А. 1997. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / пер. c англ. под ред. А.М. Салмина, Г.В.Каменской, М.: Аспект Пресс.

Grofman B., and Stockwell, R. 2002. “Institutional design in plural societies: Mitigating ethnic conflict and fostering stable democracy”. In: R. Mudambi, P. Navarra and G. Sobbrio (eds.). Economic welfare, international business and global institutional change, Cheltenham, UK: Elgar: 102-137.

Horowitz, D. 2002. “Constitutional design: proposals versus processes”. In: Andrew Reynolds (ed.). The architecture of democracy: constitutional design, conflict management and democracy, Oxford: Oxford University Press: 15-36.

Reilly, B. 2002. “Electoral systems for divided societies”, Journal of Democracy 13(2): 156-170.

Roeder, Ph. G. and Rothchild, D. 2005. Sustainable peace: power and democracy after civil wars. Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

Reilly, B. 2012. “Institutional Designs for Diverse Democracies: Consociationalism, Centripe-talism and Communalism Compared”, European Political Science 11: 259-270.

REFERENCES

Fisun O. 2016. “Neformalʹni instytuty ta neopatrymonialʹna demokratiya v Ukrayini (Informal Institutions and Ukraine’s Neopatrimonial Democracy),” Agora 17: 9-13 (in Ukrainian).

Wittman, D. 1979. “How a War Ends: A Rational Model Approach”, The Journal of Conflict Resolution 23(4): 743-763.

Hartzell, C. A., and Hoddie, M. 2008. Crafting Peace: Power Sharing and the Negotiated Settlement of Civil Wars. University Park, PA: Pennsylvania State University Press.

Lederach, J.P. 2002. Building peace: sustainable reconciliation in divided societies. Washington, D.C.: United States Institute of Peace Press.

Hoddie, M., and Hartzell C.A. 2010. Strengthening peace in post civil war states: transforming spoilers into stakeholders. Chicago: The University of Chicago Press.

Hartzell, C. and Hoddie M. 2003. “Institutionalizing Peace: Power Sharing and Post‐Civil War Conflict Management”, American Journal of Political Science 47 (2): 318-332.

Strøm, K. W., Gates, S, Benjamin, A. T. Graham, and Håvard Strand. 2015. “Inclusion, Dispersion, and Constraint: Powersharing in the World's States, 1975-2010”, British Journal of Political Science 47 (1): 165-185.

Gates, S., Graham B., Lupu Y., Strand H., and Strøm K. W. 2016. “Power Sharing, Protection, and Peace”, Journal of Politics 78 (2): 512-526.

Lijphart, A. 2008. Thinking about democracy power sharing and majority rule in theory and practice. London: Routledge.

Lijphart, A. 1997. Democracy in plural societies: comparative analysis / Translated by A. Salmina, G. Kamenskoy. М.: Aspect Press (in Russian).

Grofman B., and Stockwell, R. 2002. “Institutional design in plural societies: Mitigating ethnic conflict and fostering stable democracy”. In: R. Mudambi, P. Navarra and G. Sobbrio (eds.). Economic welfare, international business and global institutional change, Cheltenham, UK: Elgar: 102-137.

Horowitz, D. 2002. “Constitutional design: proposals versus processes”. In: Andrew Reynolds (ed.). The architecture of democracy: constitutional design, conflict management and democracy, Oxford: Oxford University Press: 15-36.

Reilly, B. 2002. “Electoral systems for divided societies”, Journal of Democracy 13(2): 156-170.

Roeder, Ph. G. and Rothchild, D. 2005. Sustainable peace: power and democracy after civil wars, Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

Reilly, B. 2012. “Institutional Designs for Diverse Democracies: Consociationalism, Centripetalism and Communalism Compared”, European Political Science 11: 259-270.

Опубліковано
2021-03-05
Як цитувати
Movchan, U. (2021). ЯК ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ? УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 38, 57-64. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2020-38-07
Розділ
ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ