ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЯК ЗАСОБУ ПОЛІТИКИ ТА ГІБРИДНИХ ДЕСТРУКТИВНИХ ДІЙ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ В СУЧАСНИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ УМОВАХ
Анотація
Досліджуються фактори, що зумовлюють використання міграційних процесів у якості засобу політики і гібридних деструктивних дій у міжнародних відносинах за сучасних геополітичних умов, а також особливості такого використання. Зокрема досліджено й охарактеризовано нові тенденції і закономірності перебігу міграційних процесів, проаналізовані основні підходи і теорії, що пояснюють механізми самовідтворення і самопідтримання міграції в умовах сучасного світу. Охарактеризовано особливості досягнення політичних цілей акторами світової політики за сучасних геополітичних умов, які визначають доцільність використання процесу міграції населення в якості засобу політики та гібридних деструктивних дій. Визначено умови, які уможливлюють зовнішнє керування міграційними процесами з боку зацікавлених акторів зовнішньої та внутрішньої політики. З’ясовано причини і досліджено механізми набуття міграційними процесами конфліктогенних властивостей. Зокрема, в якості передумови для цього визначено трансформацію горизонтальної нерівності як між мігрантами і місцевими жителями, так і всередині спільноти мігрантів, що відбувається у зв’язку з потраплянням мігрантів в нові соціально-економічні умови. Виявлено основні загрози національній і регіональній безпеці у випадку, якщо міграційні процеси використовуються як засіб гібридних деструктивних дій зацікавленим актором. Обґрунтовано необхідність постійного моніторингу конфліктогенності міграційних процесів з метою своєчасного вжиття заходів з попередження досягнення міграцією рівня конфліктогенності, що загрожує національній безпеці. Визначено ознаки застосування міграції населення в якості засобу політичного впливу, визначено набір показників, спостереження за динамікою яких дасть змогу відслідковувати поточний рівень конфліктогенності міграційних процесів, в тому числі у випадку їх використання з деструктивною метою.
Завантаження
Посилання
REFERENCES
IOM 2018. World Migration Report, Internally displaced people. URL: http://publications.iom.int/system/files/pdf/wmr_2018_update_idps.pdf.
UNHCR. 2018. Forced displacement in 2018. Global Trends. Geneva.
Massey, D.S. 1990. “Social structure, household strategies and the cumulative causation of migration”, Population index, 56 (1): 3-26.
Kritz M., Lim M., Zlotnick H. 1998. International Migration Systems: A global approach, Oxford: Clarendon Press.
Livi-Bacci M. 2012. A short history of migration. Cambridge: Polity Press.
Zelinsky W. 1971. The Hypothesis of the Mobility Transition. Geographical Review, 61(2): 219-249 URL: http://www.jstor.org/stable/213996.
Danyk, Y., Semenkova, M. 2019. Migration within the context of hybrid warfare and its potential for conflict, SDirect 24, 3(8).
Gurr T. 1970. Why men rebel. Princeton: Princeton University Press.
Ostby G. 2008. “Polarization, horizontal inequalities and violent civil conflictˮ, Journal of Peace Research, 45(2): 143-162.
Stewart F. 2000. Crisis prevention: Tackling horizontal inequalities. Oxford Development Studies, 28(3): 245–262.
Winder R. 2013. Bloody foreigners. Abacus, London.
Pacek. P., Danyk. Y., Semenkova, M. 2019 “Patterns of the migration during the hybrid warfare and its conflictogenity”, Torun International Studies, 12: 61-73.
Hoffman F. 2009. “Hybrid Warfare and Challengesˮ, Joint Force Quarterly 52: 34–39.
Danyk Y., Maliarchuk T., Briggs Ch. 2017. Hybrid War: High-tech, Information and Cyber Conflicts, Connections 16 (2): 5–24. URL: http://www.jstor.org/stable/26326478.
Lind. W., Nightengale. K., Schmitt. J., Sutton. J., Wilson. G. 1989. “The Changing Face of War: Into the Fourth Generationˮ, Marine Corps Gazette 10: 22-26.
Todaro, M., Smith, S. 2015. Economic Development. Pearson.
Sceldon, R.1997. Migration and Development: the global perspective. Harlow.
Рущенко, I. 2015. “Підривні соціальні технології в структурі гібридної війни”, Право і безпека 2 (57).
Rehrl J. 2017. “Migration and CSDPˮ, Handbook on CSDP. Vienna.
REFERENCES
IOM 2018. World Migration Report, Internally displaced people. URL: http://publications.iom.int/system/files/pdf/wmr_2018_update_idps.pdf.
UNHCR. 2018. Forced displacement in 2018. Global Trends. Geneva.
Massey, D.S. 1990. “Social structure, household strategies and the cumulative causation of migration”, Population index, 56 (1): 3-26.
Kritz M., Lim M., Zlotnick H. 1998. International Migration Systems: A global approach, Oxford: Clarendon Press.
Livi-Bacci M. 2012. A short history of migration. Cambridge: Polity Press.
Zelinsky W. 1971. The Hypothesis of the Mobility Transition. Geographical Review, 61(2): 219-249 URL: http://www.jstor.org/stable/213996.
Danyk, Y., Semenkova, M. 2019. Migration within the context of hybrid warfare and its potential for conflict, SDirect 24, 3(8).
Gurr T. 1970. Why men rebel. Princeton: Princeton University Press.
Ostby G. 2008. “Polarization, horizontal inequalities and violent civil conflictˮ, Journal of Peace Research, 45(2): 143-162.
Stewart F. 2000. Crisis prevention: Tackling horizontal inequalities. Oxford Development Studies, 28(3): 245–262.
Winder R. 2013. Bloody foreigners. Abacus, London.
Pacek. P., Danyk. Y., Semenkova, M. 2019 “Patterns of the migration during the hybrid warfare and its conflictogenity”, Torun International Studies, 12: 61-73.
Hoffman F. 2009. “Hybrid Warfare and Challengesˮ, Joint Force Quarterly 52: 34–39.
Danyk Y., Maliarchuk T., Briggs Ch. 2017. Hybrid War: High-tech, Information and Cyber Conflicts, Connections 16 (2): 5–24. URL: http://www.jstor.org/stable/26326478.
Lind. W., Nightengale. K., Schmitt. J., Sutton. J., Wilson. G. 1989. “The Changing Face of War: Into the Fourth Generationˮ, Marine Corps Gazette 10: 22-26.
Todaro, M., Smith, S. 2015. Economic Development. Pearson.
Sceldon, R.1997. Migration and Development: the global perspective. Harlow.
Rushchenko, I. 2015. “The undermining social technologies in the structure of the hybrid warfareˮ, Pravo i bezpeka 2 (57) (in Ukrainian).
Rehrl J. 2017. “Migration and CSDPˮ, Handbook on CSDP. Vienna.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
