ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ ЯК КОНЦЕПТОСФЕРИ: МОЖЛИВОСТІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНОГО АНАЛІЗУ
Анотація
Розглядаються можливості дослідження ідеології як концептосфери, тобто як сукупності концептів різних видів, як структури концептополів та зв’язків між ними. Таке розуміння політичних ідеологій своєю чергою уможливлює застосування до їх дослідження когнітивно-дискурсивного аналізу міждисциплінарного типу, який поєднує у собі підходи кількох дисциплін різних рівнів: перший й засадничий – політичної науки та когнітивної лінгвістики, в межах якої і була розроблена когнітивно-дискурсивна парадигма, другий – соціології і когнітивної науки, і, відповідно, третій рівні – дискурс-аналізу. Політичні ідеології як концептосфери методологічно обґрунтовуються на основі морфологічного підходу до ідеологій М. Фрідена, що дозволяє порівняти ядро та периферію ідеологій з концепцією когнітивних схем як каркасів зі змінними у змісті. На основі ілюстративних прикладів доводиться, що для розуміння специфіки впливу ідеологій на сприйняття людей концептосфери та концептополя їх доцільно розглядати як когнітивні схеми, які активно досліджують науковці в галузі концептології. Пропонується застосування дискурс-аналізу, як для дослідження складових і рівнів концетосфер, так і до дослідження процесу формування когнітивних схем, їх впровадження тощо. При цьому пропонується розмежовувати суспільствознавчу складову концептосфер та когнітивну, тобто ту, що зосереджується у першу чергу на особливостях сприйняття ідеологічного дискурсу. Згадується концепція «політичного Я» в контексті дослідження політичної соціалізації, в якій важливу роль відіграють соціо-когнітивні чинники. Наводиться приклад застосування літературознавчого інструментарію для дослідження і типологізації політичних ідеологій як концептосфер, що відкриває цікаві перспективи подальших міждисциплінарних когнітивно-дискурсивних досліджень сфери політичного.
Завантаження
Посилання
Приходько, Антон. 2013. Концепты и концептосистемы. Днепропетровск: Белая Е. А.
Косенко, Анна. 2009. “До проблеми дефініції концепту як стрижневого об’єкту мовознавчих розвідокˮ, Наукові записки Національного університету "Острозька академія», Серія: Філологічна 11: 234-239.
Воробйова, Ольга. 2011. “Концептологія в Україні: здобутки, проблеми, прорахунки”, Вісник КНЛУ, Серія: Філологія. 14 (2): 53-64.
Стасюк, Тетяна. 2013. “Нові тенденції розвитку термінознавства: здобутки міжнародної наукової групи Р. Теммерман”, Термінологічний вісник. 2 (1): 28-49.
Михайлович-Гетто, О. 2007. “Конотація квазітерміна в рекламному тексті: співвід-ношення індивідуального та колективного”, Вісник СумДУ, Серія “Філологія”. 1 (1): 156-160.
Продан, Юлія. 2013. “Поняття “термін-фразема” у лінгвістиці”. Термінологічний вісник 2 (1): 116-121.
Сорока, Юлия. 2010. Видеть, мыслить, различать: социокультурная теория восприя-тия. Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина.
Кулик, Володимир. 2010. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. Київ: “Критика”.
Goertz, Gary. 2006. Social Science Concepts. A User’s Guide. Princeton University Press.
Richter, Marcus. 1995 “The History of Political and Social Concepts: A Critical Introduction”. New-York: Oxford University Press.
Freeden, Michael. 1998. Ideologies and Political Theory: A Conceptual Approach. Oxford: Oxford University Press.
Єрмоленко, Володимир. 2018. Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі XIX-XX століть. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Beyme von, Klaus. 2006. Die politischen Theorien der Gegenwart. Wiesbaden: VS Verlag für Sozialwissenschaften.
Naschold, Frieder, 1970. Politische Wissenschaft. München: Verlag Karl Alber.
Фоґт, Маркус. 2014. Социал-дарвинизм. Научная теория, политический и теологический аспекты эволюционной теории. Ужгород: ФОП Бреза.
Deppe, Frank. 2014. Imperialer Realismus? Deutsche Außenpolitik: Führungsmacht in “neuer Verantwortung“. Hamburg-Bad Langensalza: Beltz.
Abdel-Samad, Hadel. 2015. Der islamische Faschismus. München: CPI Books.
Романчук, Роман. 2010. Либерализм. Идеология счастливого человека. Киев: К.И.С.
Dowson, Richard, Prewitt, Kenneth. 1969. Political Socialization, Boston: Little brown and company.
Ștefănescu, Bogdan. 2012. Postcommunism/ Postcolonialism: Siblings of Subalternity. București: Universității din București.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).