РОЛЬ АГЕНТНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ СИМУЛЯЦІЙ У ПОЛІТОЛОГІЇ
Анотація
Розглядаються можливості використання комп’ютерного агентного моделювання у дослідженнях, пов’язаних з аналізом політичних процесів. Дається інформація про історичний контекст впровадження комп’ютерних симуляцій на основі агентного моделювання у соціальні науки, і відмічається важливість моделей Т.Шелінга і Р.Аксельрода.
Зазначається корисність використання такого підходу для дослідження складних динамічних систем, учасники яких мають складні взаємозв’язки, а їхня поведінка залежить від обставин. Дається інформація про основні складові агентної моделі, а саме про простір і агентів, та описується відображенням чого вони можуть бути. Звертається увага на важливість розуміння дослідником мети, яку він ставить перед собою використовуючи цей підхід, що в свою чергу впливає та завдання параметрів моделі, від яких залежить буде вона з високим рівнем реалізму, абстракції, або змішаною. Розглядається можливість застосовування комп’ютерного агентного моделювання для прогнозування перебігу соціальних і політичних процесів та думка інших дослідників щодо цього питання.
Наводяться приклади десяти досліджень, пов’язаних з аналізом різних політичних процесів, автори яких використовують даний підхід та власні моделі з різним рівнем реалізму. Розглядається можливість використання комп’ютерних симуляцій для прогнозування результатів майбутніх та відтворення результатів минулих виборів, оцінки стратегій виборчих кампаній, виникнення ідеологічної поляризації, моделювання політичного дискурсу, оцінки ефективності впроваджуваної політики, аналізу ризиків виникнення соціальної нестабільності у державі під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
Робиться висновок, що агентне моделювання може бути корисним інструментом у руках політологів, оскільки значно розширює можливості аналізу складних політичних процесів.
Завантаження
Посилання
Chornenkyi Oleksandr. 2022. Use of Information and Communication Technologies for Political Science Research. The journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series «Issues of Political Science» 42: 38-44. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2022-42-06
Klein, D., Marx, J., &Fischbach, K. 2018. Agent-based modeling in social science, history, and philosophy. An introduction. Historical Social Research, Historische Sozial for schung 43(1): 7-27. https://doi.org/10.12759/hsr.43.2018.1.7-27
Fischbach, K., Marx, J. &Weitzel, T. 2021. Agent-based modeling in social sciences, Journal of Business Economics 91: 1263–1270. https://doi.org/10.1007/s11573-021-01070-9
Voinea, C. F. 2016. Politica lAttitudes. Computational and Simulation Modelling. Chichester: John Wiley&Sons, Ltd. 306 p.
Johnson, P. E. 1999. Simulation Modelingin Political Science, American Behaviora lScientist Vol. 42, Iss. 10 : 1509-1530. https://doi.org/10.1177/0002764299042010004
Axelrod, R. 1980. Effective choice in the prisoner's dilemma, Journal of conflict resolution, Vol. 24, Iss. 1, 3-25. https://doi.org/10.1177/002200278002400101
Schelling, T. C. 1969. Models of segregation, The American economic review 59(2), 488-493.
Bruch, E., &Atwell, J. 2015. Agent-based model sinempirical social research. Sociological methods&research,Vol. 44, Iss.2 : 186-221. https://doi.org/10.1177/0049124113506405
Macy, M. W.&Willer, R. 2002. From factors to actors: Computational sociology and agent-based modeling, Annual Review of Sociology, Vol. 28(1): 143-166. https://doi.org/10.1146/annurev.soc.28.110601.141117
Bankes, S., Lempert, R., & Popper, S. 2002. Making computational social science effective: Epistemology, methodology, and technology, Social Science Computer Review, Vol. 20 Iss. 4: 377-388. https://doi.org/10.1177/089443902237317
Chattoe-Brown, E. 2023. Is agent-based modelling the future of prediction? International Journal of Social Research Methodology Vol. 26 Iss. 2: 143-155. https://doi.org/10.1080/13645579.2022.2137923
Gao, M., Wang, Z., Wang, K., Liu, C., & Tang, S. 2022. Forecasting elections with agent-based modeling: Two live experiments, Plos one, 17(6), e0270194. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0270194
Kononovicius, A. 2017. Empirical analysis and agent-based modeling of the Lithuanian parliamentary elections. Complexity, 2017 .https://doi.org/10.1155/2017/7354642
Madsen, J. K., & Pilditch, T. D. 2018. A method for evaluating cognitively informed micro-targeted campaign strategies: An agent-based model proof of principle. PloS one 13(4): e0193909. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0193909
Axelrod, R., Daymude, J. J., & Forrest, S. 2021. Preventing extreme polarization of political attitudes, Proceedings of the National Academy of Sciences, 118(50), e2102139118. https://doi.org/10.1073/pnas.2102139118
Schweighofer, S., Garcia, D., & Schweitzer, F. 2020. An agent-based model of multi-dimensional opinion dynamics and opinion alignment. Chaos: An Interdisciplinary Journal of Nonlinear Science, 30(9) https://doi.org/10.1063/5.0007523
Leifeld, P. 2014. Polarization of coalitions in an agent-based model of political discourse, Computational Social Networks 1(1), 1-22. https://doi.org/10.1186/s40649-014-0007-y
Dosi, G., Roventini, A., & Russo, E. 2021. Public policies and the art of catching up: matching the historical evidence with a multicountry agent-based model, Industrial and Corporate Change, Vol. 30, Iss. 4: 1011-1036. https://doi.org/10.1093/icc/dtaa057
Ceschi, A., Sartori, R., Dickert, S., Scalco, A., Tur, E. M., Tommasi, F., & Delfini, K. 2021. Testing a norm-based policy for waste management: An agent-based modeling simulation on nudging recycling behavior, Journal of Environmental Management, 294, 112938. https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2021.112938
Natalini, D., Bravo, G., & Jones, A. W. 2019. Global food security and food riots–an agent-based modelling approach. Food Security, 11, 1153-1173 .https://doi.org/10.1007/s12571-017-0693-z
Cioffi-Revilla, C., & Rouleau, M. 2010. MASON RebeLand: An agent-based model of politics, environment, and insurgency. International Studies Review 12(1), 31-52 . https://doi.org/10.1111/j.1468-2486.2009.00911.x
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
