ДЕЛЕГАТИВНА ДЕМОКРАТІЯ: КОНЦЕПЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Анотація

З’ясовується сутність політичного режиму, який виник в Україні внаслідок президентських та парламентських виборів 2019 року. Робиться висновок, що сучасний політичний режим в Україні є класичним прикладом делегативної демократії, оскільки, він виник в результаті вільних, конкурентних та прозорих виборів, проте після виборів уся державна влада була сконцентрована в руках президента, що відбулося з суттєвими порушеннями як загальновизнаних стандартів демократичного врядування, так і норм та процедур українського законодавства. Наголошується, що цінність концепції делегативної демократії полягає в тому, що ця концепція унаочнює одну із суперечностей демократичного розвитку багатьох країн, які позбавлені демократичних традицій, – суперечність між електоральною легітимацією урядової влади та загальновизнаними стандартами демократичного врядування. За своєю природою делегативні демократії є популістськими режимами, появу яких спричиняє віра громадян в покращання свого життя за керівництва харизматичного лідера. Відмічається, що делегативні демократії мають три тенденції розвитку: 1) порівняну витривалість; 2) трансформацію до автократії; 3) усунення президента від влади внаслідок наступних виборів або масових протестних акцій. Стверджується, що всі ці альтернативи теоретично можуть бути притаманні сучасному режиму делегативної демократії в Україні, але тривалість є найменш імовірною з них. Більш імовірними є трансформація делегативної демократії в автократію або усунення режиму Зеленського внаслідок зростання суспільного незадоволення як його внутрішньою політикою, так і зовнішньою.