КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ АЛЬЯНСІВ У ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Анотація
Відмова України від позаблокового статусу стала результатом усвідомлення нагальності пошуку більш ефективних засобів із захисту держави від зовнішньої агресії. Одним із основних таких засобів є інтеграція до потужних державних об'єднань, передусім, до європейських та євроатлантичних структур. Таким чином, наразі завдання з набуття членства в Європейських Співтовариствах та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) посідають чільне місце серед пріоритетів зовнішньої політики України. У процесі зростання взаємозалежності світу альянси поступово стають основною формою міжнародного співробітництва. Водночас вони все більше асоціюються з виникненням і поширенням воєн і конфліктів, а також із запобіганням ним. За складних умов міжнародних взаємодій, існування численних загроз для існування держави здійснення нею розважливої зовнішньої політики залежить від адекватного розуміння її керівництвом природи співпраці і конфліктності у відносинах між державами. Тому є нагальним розширення і поглиблення знань щодо особливостей утворення і функціонування альянсів, та поведінки їхніх учасників у процесі контактів між ними. Концепт альянсів займає центральне місце в теорії міжнародних відносин, оскільки альянси можуть розглядатися як засоби реалізації зовнішньої політики держави, і водночас як наочні індикатори виконання державами взаємних зобов'язань. Розглянуто ключові теоретичні доробки з концептуалізації міжнародних альянсів як однієї з головних форм міждержавного співробітництва. Наведено основні наукові праці з проблематики альянсів та розкрито особливості періодів дослідження альянсів у політичній науці – під час та після закінчення «холодної війни». Охарактеризовано найбільш вживані підходи до визначення альянсів у теорії міжнародних відносин, а також найбільш поширені типології альянсів.
Завантаження
Посилання
Bergsmann, Stefan. 2001. “The Concept of Military Alliance”. In: Erich Reiter• Heinz Gartner (Editors). Small States and Alliances. Springer-Verlag Heidelberg: 20–31. URL: http://www.bildungundberuf.atwww.bundesheer.at/pdf_pool/publikationen/05_small_states_04.pdf (дата звернення 19.11.2018).
Snyder, Glenn H. 1991. “Alliances, balance, and stability“. International Organization. 45(01): 121-142. URL: https://www.jstor.org/stable/2706698? seq=1#page_scan_tab_contents (дата звернення 10.11.2018).
Gaertner, Heinz. 2001. “Small States and Alliances”. In: Reiter, Erich, Gärtner, Heinz (Eds.). Small States and Alliances. Physica-Verlag Heidelberg: 1-11. URL: http://www.hgm-wien.at/pdf_pool/publikationen/05_small_states_01.pdf (дата звернення 1.11.2018).
Kajsa Ji Noe Oest, 2007. The End of Alliance Theory? A Literature Review of Realist Alliance Theory. Institut for Statskundskab, Københavns Universitet, Arbejdspapir. URL: http://polsci.ku.dk/arbejdspapirer/2007/ap_2007_03.pdf (дата звернення 15.11.2018).
Snyder, Glenn H. 1997. Alliance Politics, Ithaca. New York: Cornell University Press.
Bennett, D. Scott. 1997. “Testing Alternative Models of Alliance Duration, 1816-1984”. American Journal of Political Science 41(3): 846-878. URL: https://www.jstor.org/stable/2111677?seq=1#page_scan_tab_contents (дата звернення 19.10.2018).
Walt, Stephen. 1987. “The Origins of Alliances”. Ithaca: Cornell University Press.
Waltz, Kenneth. 1979. Theory of International Politics. New York: Random House. URL: http://ru.scribd.com/doc/40007016/Kenneth-Waltz-Theory-of-International-Politics (дата звернення 15.10.2018).
Singer, J. David and Small, Melvin. 1966. “Formal Alliances, 1815-1939: A Quantitative Description”. Journal of Peace Research 3(1): 1–32. URL: http://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/handle/2027.42/68798/10.1177_002234336600300101.pdf?sequence=2 (дата звернення 19.10.2018).
Mearsheimer, John J. 2001. “The Tragedy of Great Power politics”. New York: W.W. Norton. URL: https://samuelbhfauredotcom.files.wordpress.com/2015/10/s2-mearsheimer-2001.pdf (дата звернення 23.11.2018).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
