ПРОФЕСІЙНІ НАМІРИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: МОТИВАЦІЯ, ОЧІКУВАННЯ ТА ГОТОВНІСТЬ ПРАЦЮВАТИ ВЧИТЕЛЕМ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ НАВЧАННЯ

Анотація

Стаття досліджує професійні наміри студентів педагогічних спеціальностей в Україні, зосере джуючись на їхній мотивації, очікуваннях та готовності працювати вчителем після закінчення навчання. Актуальність теми зумовлена трансформаційними процесами в сучасній українській освіті та вирішальним впливом професійної зрілості майбутніх педагогів на якість національної освіти. Автори підкреслюють необхідність ґрунтовного вивчення цих факторів для вдосконалення змісту й технологій професійної підготовки майбутніх учителів.
У статті представлено огляд наукових праць, що стосуються проблеми професійної мотивації та готовності майбутніх учителів. Сучасні дослідження висвітлюють необхідність безперервного професійного розвитку, науково-методичної діяльності, інноваційної активності та адаптації до змін в освітньому середовищі, зокрема впровадження ІКТ. Також розглянуто вплив загальноосвітніх викликів, таких як пандемія COVID-19 та військові дії, а також реформ (НУШ) на формування очікувань студентів. Зроблено висновок, що професійні наміри є результатом взаємодії класичних педагогічних ідей та сучасних освітніх реалій, що вимагає від майбутнього вчителя творчості, безперервного навчання та адаптивності.
З метою емпіричного вивчення професійних намірів, мотивації та рівня готовності до педагогічної діяльності було проведено анонімне онлайн-опитування серед 100 студентів педагогічних спеціальностей з різних міст України: Харкова, Києва, Дніпра та Полтави. Використовувався кількісно-опитувальний метод із застосуванням онлайн-інструменту Google Forms. Анкета містила як закриті, так і відкриті запитання, що дозволило поєднати структуроване опитування та контент-аналіз вільних відповідей. Опитувальник охоплював блоки, що стосувалися мотивації вибору професії, очікувань від майбутньої діяльності, планів щодо працевлаштування, чинників, що можуть перешкоджати реалізації професії, а також самооцінки професійної готовності. Вибірка була сформована методом випадкової вибірки через онлайн-спільноти та соціальні мережі, забезпечуючи широке охоплення студентів різних курсів та регіонів.
Основними мотивами вибору професії виявилися бажання працювати з дітьми («покликання») та стабільність роботи в освіті. Близько половини студентів вказали ці внутрішні мотиви. Понад 60% респондентів вважають свій вибір професії усвідомленим. Найпоширенішими очікуваннями від професії були гнучкий графік роботи та канікули, а також можливість особистісного зростання та самореалізації через навчання дітей. Очікування високої зарплати та суспільної поваги були менш вираженими. Приблизно половина студентів висловила однозначну готовність працювати в школі після випуску, ще 25–30% – тимчасово. Близько 10–15% не планують працювати за фахом.
Серед перешкод та недоліків професії найчастіше називалися низька заробітна плата, велике емоційне навантаження та стрес, відсутність підтримки з боку адміністрації чи держави, а також недостатня практична підготовка під час навчання. Більшість студентів оцінили себе як частково готових до роботи вчителем (менше 25% вважають себе повністю готовими). Серед пропозицій для підвищення мотивації та готовності студенти виділяли: підвищення зарплат, додаткову педагогічну підтримку та наставництво, практичне вдосконалення підготовки (більше практики в школі), а також підвищення суспільного визнання та поваги до вчителя.
Опитування показало, що майбутні педагоги мають значне зацікавлення у вчительській діяльності, проте це поєднується з усвідомленням існуючих труднощів (фінансових, організаційних питань) та відчуттям недостатньої підготовки. Ці висновки дозволяють підкреслити важливість посилення матеріальної підтримки, покращення практичного навчання та розвитку системи наставництва для закріплення молодих педагогів у професії та реалізації їхнього мотиваційного потенціалу.