Тенденції розвитку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері корпоративної освіти

Анотація

В Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості корпоративних навчальних центрів і посилення їхнього впливу не лише на ринок праці, але й на ринок освітніх послуг. Фахівці, які професійно займаються організацією освітнього процесу у цих центрах, поєднують у своїй діяльності низку функцій, що стосуються навчання й розвитку персоналу, виконуючи при цьому різні соціальні ролі: наставник, консультант, тьютор, фасилітатор, коуч, тренер та ін. Така діяльність потребує розвитку андрагогічної компетентності. У статті виявлено й обґрунтовано тенденції розвитку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері корпоративної освіти. Вони корелюються, з одного боку, з розвитком освіти і навчання дорослих загалом, з іншогопов’язані зі стратегією та місією кожної конкретної організації. З огляду на це їх можна класифікувати на загальні та специфічні. Серед загальних тенденцій важливими для розвитку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері корпоративної освіти є: динаміка суспільно-політичних і соціально-економічних процесів і явищ, які необхідно усвідомлювати, сприймати, адаптуватись до них (глобальний аспект); усвідомлення власної причетності до світової спільноти з її культурними загальними і професійними тенденціями (кроскультурний аспект); урізноманітнення освітніх послуг внаслідок розвитку ІКТ та широке залучення різних категорій дорослих (технологічний аспект); вдосконалення законодавчого та нормативно-правового забезпечення освіти і навчання дорослих (правовий аспект). Специфічними тенденціями розвитку андрагогічної компетентності педагогічного персоналу у сфері корпоративної освіти є: зростання ролі особистості, її інтересів і потреб (ціннісний аспект); посилення суб’єктивної позиції в соціумі, що потребує розвитку м’яких навичок (діяльнісний аспект); розширення інформаційного простору з одночасними змістовими змінами інформації, що вимагають уміння переопрацьовувати її й використовувати в нових умовах (когнітивний аспект); конструювання власної стратегії особистісного й професійного саморозвитку (рефлексивний аспект); самостійність у прийнятті рішень і відповідальність за власне здоров’я й життєзабезпечення (ресурсний аспект). Усвідомлення означених тенденцій дозволяє педагогічному персоналу посідати суб’єктну по- зицію у процесі навчання й розвитку співробітників організації, формувати етико-соціальні норми професійної поведінки в рамках корпоративної культури організації, самостійно визначати траєкто рію власного розвитку.