Кон’юнктура регіональних ринків праці України: освітньо-кваліфікаційний вимір

Анотація

Метою статті є оцінка кон’юнктури регіональних ринків праці України на основі аналізу відповідності структури попиту і пропозиції робочої сили та виявлення просторових особливостей їхнього прояву.

У статті проаналізовано структуру попиту і пропозиції робочої сили за освітньо-кваліфікаційними характеристиками, досліджено роль освітнього потоку у відтворенні дисбалансів, а також оцінено просторову диференціацію ринку праці на прикладі найбільших міст України з використанням системи індикаторів, таких як Індекс структурної невідповідності, Регіональний індекс напруженості ринку праці, Інтегральний індекс невідповідності тощо. Інформаційну базу сформовано шляхом інтеграції даних Державної служби статистики України, Державної служби зайнятості, аналітики Work.ua, матеріалів міжнародних організацій і урядових документів. Встановлено, що попит зосереджений у сегменті прикладних, технічних і виробничих компетенцій, тоді як пропозиція формується переважно за рахунок осіб із вищою освітою. Розрахований індекс структурної невідповідності свідчить про стійкий, але помірний дисбаланс. Доведено, що освітньо-кваліфікаційна невідповідність має відтворювальний характер і посилюється інерційністю освітньої системи та низькою готовністю населення до перекваліфікації. Виявлено виражену просторову диференціацію ринку праці та обґрунтовано типологію регіональних ринків. Встановлено, що зі зниженням індексу напруженості ринку праці зростає рівень невідповідності.

Висновки і подальші дослідження. Зроблено висновок, що ринок праці України функціонує в умовах просторово та структурно диференційованого дефіциту відповідних навичок, що потребує узгодження розвитку системи освіти, політики зайнятості та регіонального відновлення.