Проблеми безперервної географічної освіти і картографії

Методичні основи формування знань про відновлювані джерела енергії у шкільному курсі географії

Олена Агапова — 2025-06-01

Метою статті є обґрунтування методичних підходів до формування знань учнів про відновлювані джерела енергії (ВДЕ) та сучасний енергетичний сектор у шкільному курсі географії, а також розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення навчального змісту з урахуванням потреб сталого розвитку, інноваційної енергетики та екологічної освіти.

Основний матеріал. У статті проаналізовано методичні основи формування знань про ВДЕ в межах шкільного курсу географії. Наголошено на ключовій ролі відновлюваної енергетики у забезпеченні енергетичного переходу, протидії кліматичним змінам і досягненні цілей сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність інтеграції тематики ВДЕ в освітній процес як складової формування екологічної свідомості, енергетичної грамотності та активної громадянської позиції учнів. Охарактеризовано зарубіжний досвід, який засвідчує недостатній рівень обізнаності молоді про ВДЕ та доводить доцільність удосконалення змісту освіти шляхом упровадження інтерактивних, міждисциплінарних і практикоорієнтованих методів навчання, що сприяють формуванню ціннісного ставлення до довкілля й усвідомлення значення ВДЕ в контексті сталого розвитку. У ході дослідження проаналізовано чинні навчальні програми з географії для 6–11 класів закладів загальної середньої освіти України, що дало змогу визначити ступінь представленості тематики ВДЕ в шкільному курсі та сформулювати пропозиції щодо її розширення і систематизації.

Висновки. На основі контент-аналізу було запропоновано інтеграцію низки змістових компонентів: базових понять відновлюваної енергетики, класифікації джерел, особливостей їх ресурсного потенціалу, технологій генерації енергії в Україні та світі, екологічних переваг, глобальних і національних стратегій розвитку ВДЕ, просторових, екологічних і соціально-економічних чинників розміщення об’єктів відновлюваної енергетики. Запропоновано теми практичних завдань, елементи проєктної й дослідницької діяльності учнів для засвоєння навчального матеріалу, пов’язаного з тематикою ВДЕ. Обґрунтовано доцільність використання інноваційних дидактичних підходів: кейс-методу, рольових ігор, роботи з інтерактивними картами, симуляцій і дебатів тощо. Запропоновані освітні активності спрямовані на розвиток критичного мислення, аналітичних умінь і відповідального ставлення до енергетичних ресурсів і довкілля. Представлені напрацювання можуть бути використані для оновлення змісту навчальних програм з географії, розробки навчально-методичних матеріалів і впровадження елементів STEM/STREAM-освіти в галузі географії, екології та фізики.

Учителям географії про Карпатську гірську країну, Українські Карпати та сучасні підходи до їх регіоналізації

Йосип Гілецький — 2025-06-01

Метою статті є характеристика сучасних уявлень про тектонічну та фізико-географічну регіоналізацію Карпатської гірської країни та її частини, яка розміщена у межах території нашої держави.

Основний матеріал. У результаті виконаних досліджень аргументовано показано, які саме сучасні дані геологічних досліджень про тектонічну будову та геологічну історію Карпатської гірської країни послужили основою для уточнення схеми її фізико-географічного районування, що набула широкого поширення у сучасних довідкових джерелах. Основними елементами новизни районування, які не отримали належної уваги в наукових працях українських географів, є віднесення Сербських Карпат до Карпатської гірської країни та поділ фізико-географічної провінції Західних Карпат на Зовнішні Західні Карпати та Внутрішні Західні Карпати, а Східних – на Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати. У свою чергу, оскільки Українськими Карпатами називають тільки частину фізико-географічної провінції Східних Карпат, яка обмежена сучасними державними кордонами України, то оновлення підходів до районування має знайти своє відображення і у регіоналізації цієї частини гірської країни. У статті охарактеризовано авторську уточнену схему фізико-географічного районування Українських Карпат, яка аргументована результатами багаторічних досліджень та оприлюднена у матеріалах науково-практичних конференцій, фахових періодичних наукових виданнях та монографії.

Висновки. Ознайомлення учителів географії із сучасними уявленнями про критерії та особливості регіоналізації Карпатської гірської країни у спеціалізованому періодичному виданні є надзвичайно важливим для зростання їх професійної компетентності та мотивації до дослідницької діяльності.

Вплив природних факторів на точність картографічної візуалізації просторово-часових структур автомобільних шляхів України

Віліна Пересадько — 2025-06-01

Мета статті – проаналізувати вплив основних природних факторів, рельєфу місцевості, гідрологічних умов, кліматичних (погодних) явищ та рослинного покриву, на точність картографічної візуалізації автомобільних шляхів України.

Основний матеріал. Поняття точності картографічної візуалізації розглядається в широкому спектрі факторів – не лише як геометрична точність візуалізації, але і як повнота, своєчасність/оперативність і достовірність інформації. В статті проведено порівняльний аналіз змісту і умовних позначень автомобільних шляхів за нормативними документами Європи, США, Канади і України. Встановлено, що зображувальні засоби на картах різних країн схожі між собою, легко піддаються ідентифікації і схожі за параметрами. Водночас виявлено, що не тільки на традиційних, а й на електронних навігаційних картах автомобільних доріг представлених сервісами Google Maps та OpenStreetMap відсутня інформація про природні ландшафти і їх складові (рельєф, гідрографічні умови, рослинність), а також про погодно-кліматичні умови, які мають безпосередній вплив на точність картографічної візуалізації. Названо основні параметри, які слід враховувати при створенні навігаційних карт і карт автошляхів в Україні.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки: - поняття точності карт значно ширше поняття геометричної точності; - природні фактори (рельєф, гідрографія, погодно-кліматичні умови, рослинність) суттєво впливають на показники інформативності карт автомобільних шляхів; - в навігаційних електронних сервісах необхідно подавати шари 3D рельєфу, оперативну інформацію про динамічні гідрологічні умови, небезпечні погодні умови, а також про ділянки доріг з рослинністю, що перекриває видимість дороги; - потрібен науково обґрунтований стандарт (настанови, інструкції), що визначатимуть, які саме природні дані повинні бути присутні на електронних картах доріг і з якою періодичністю мають оновлюватися ці дані.

Вебкартографія як засіб збереження та популяризації історико-культурної спадщини

Степан Репехович — 2025-06-01

Мета статті. Обґрунтувати необхідність створення вебсервісу інтерактивних карт постмілітарних об’єктів, визначити концептуальні й технологічні засади його реалізації та продемонструвати потенціал вебкартографії для збереження, популяризації й інтеграції історико-культурної спадщини у цифровий простір.

Основний матеріал. У сучасних умовах цифровізації створення інтерактивного вебсервісу для відображення постмілітарних об’єктів Львівської області є важливим засабом збереження, популяризації та забезпечення доступу до історико-культурної спадщини. Постмілітарні об’єкти є цінним джерелом історичної інформації, однак дані про них часто залишаються несистематизованими та складними для доступу. Вебкартографія дозволяє інтегрувати просторові й тематичні дані на платформі, яка поєднує візуалізацію, інформативність та інтерактивність.

Технічна реалізація вебсервісу базується на сучасному стеку технологій: Angular 18 для клієнтської частини, ASP. NET 8 для серверної частини та MSSQL для управління даними.

База даних вебсервісу організована за реляційним принципом, включаючи таблиці для зберігання географічних координат, текстової інформації, мультимедійних матеріалів і типології об’єктів. Зв’язок «один до багатьох» між таблицями забезпечує інтеграцію маркерів із фотографіями, що сприяє збагаченню візуального представлення даних.

Інтерактивний інтерфейс сервісу дозволяє користувачам взаємодіяти з картою, відображати об’єкти за вибраними критеріями, переглядати пов’язаний контент і прокладати маршрути. Інтеграція NetTopologySuite забезпечує ефективне опрацювання просторових даних, таких як координати об’єктів і маршрути.

Запропонований вебсервіс вирішує проблему систематизації даних, об’єднуючи їх у єдиній платформі, зручній для дослідників, освітян, туристів і широкого загалу.

Висновки. Розробка вебсервісу для інтерактивного відображення постмілітарних об’єктів Львівської області спрямована на збереження, популяризацію та інтеграцію історико-культурної спадщини у цифровий простір. Завдяки використанню сучасного стеку технологій (Angular 18, ASP.NET 8, MSSQL) сервіс забезпечує інтерактивність, продуктивність та зручний доступ до систематизованої інформації, включаючи фільтрацію, 3D-моделі та просторовий аналіз. Вебсервіс вирішує проблему несистематизованості даних, забезпечуючи нові можливості для дослідження, збереження та популяризації постмілітарних об’єктів.

Підготовка майбутніх учителів географії в Чехії та Україні: порівняльний аналіз двох університетів

Вацлав Дуффек — 2025-06-01

Метою цієї статті є дослідити сучасний досвід підготовки вчителів географії в Чехії та Україні на прикладі Університету Західної Богемії та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Основний матеріал. У чеській освітній системі здобуття кваліфікації вчителя зазвичай передбачає проходження трирічної бакалаврської програми (180 кредитів) та дворічної магістерської програми (120 кредитів), тоді як в Україні бакалаврат триває чотири роки (240 кредитів), а магістратура – півтора року (90 кредитів) або два роки (120 кредитів).

Підготовка вчителів географії на кафедрі геонаук Університету Західної Богемії здійснюється на магістерському рівні (після підготовчої бакалаврської програми) і передбачає можливість поєднання з іншими навчальними дисциплінами. Бакалаврська програма з географії для освітян акцентує увагу на академічній підготовці в галузі географії та педагогіки, готуючи студентів до подальшого навчання. Вона включає польові дослідження, дипломну роботу дослідницького характеру та державний іспит. Наступна магістерська програма орієнтована на методику викладання географії й охоплює регіональні дисципліни, три етапи педагогічної практики та інноваційне навчання із використанням VR-симулятора класної кімнати. Фінальний державний іспит має унікальний формат імітації реального викладання, під час якого студенти повинні продемонструвати як географічні знання, так і педагогічні компетентності.

Підготовка вчителів географії на факультеті геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна здійснюється як на бакалаврському, так і на магістерському рівнях через спеціалізовані програми, що поєднують географічні, педагогічні та практичні компоненти. Бакалаврат готує студентів до викладання географії, природознавства та економіки, приділяючи увагу фундаментальним знанням, педагогіці та значному обсягу польових практик. Магістерські програми мають дві спеціалізації – природничо-наукову та економічну – що дає змогу студентам поглибити свої знання та викладацькі навички. Обидва рівні включають педагогічні практики та завершуються публічним захистом кваліфікаційної роботи.

Висновки. Аналіз системи підготовки вчителів географії в Чехії (Університет Західної Богемії) та Україні (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна) демонструє як досягнення, так і наявні виклики. Обидві країни створили міцну основу для підготовки майбутніх учителів географії, приділяючи увагу поєднанню педагогічної та предметної підготовки, практичному досвіду й польовим дослідженням. У перспективі важливими напрямами залишаються подальша модернізація навчальних програм, активніше впровадження VR-технологій та розширення міжнародного співробітництва, що забезпечить належну підготовку вчителів географії до освітніх викликів XXI століття.

Картографічне забезпечення сільськогосподарської діяльності (на прикладі вирощування ріпаку)

Борис Шуліка — 2025-06-01

Метою цієї статті є системний аналіз можливостей впровадження картографічного забезпечення у вирощування ріпаку задля підвищення ефективності аграрного виробництва.

Основний матеріал. Використання сучасних картографічних методів, є невід’ємною складовою сталого розвитку аграрного виробництва. Впровадження даних технологій сприяє підвищенню ефективності використання земельних ресурсів, адаптації аграрного сектору до кліматичних змін і збереженню довкілля.

Порівняння середніх, мінімальних та максимальних значень NDVI показало стабільну тенденцію до покращення стану рослинності у досліджуваному періоді. Аналіз стану рослинності в Черкаській області на основі середніх значень NDVI дозволяє глибше оцінити агроекологічні умови регіону та потенціал його територій для сільськогосподарського виробництва. Аналіз отриманих даних NDVI продемонстрував значну варіативність рівня рослинного покриву, що свідчить про різні природні та антропогенні фактори, які впливають на продуктивність сільськогосподарських земель.

Висновки. Аналіз теоретичних засад використання сучасних картографічних методів у сільському господарстві підтвердив, що геоінформаційні технології, дистанційне зондування Землі та індекси рослинності, зокрема NDVI, є ефективними інструментами для картографічного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо сільськогосподарських процесів. Проведена оцінка значення індексу NDVI підтвердила його ефективність для контролю стану ріпаку на різних стадіях росту. Аналіз отриманих даних NDVI продемонстрував значну варіативність рівня рослинного покриву, що свідчить про різні природні та антропогенні фактори, які впливають на продуктивність сільськогосподарських земель. Виконана робота щодо аналізу стану рослинності в Черкаській області на основі середніх значень NDVI дозволяє глибше оцінити агроекологічні умови регіону та потенціал його територій для сільськогосподарського виробництва.