Проблеми безперервної географічної освіти і картографії

Концепція ноосферних екосистем як теоретична основа моніторингових досліджень придорожніх ландшафтів

Станіслав Огілько — 2022-12-31

Мета статті. Враховуючи сучасні біосферні пріоритети при створенні антропогенних ландшафтів оцінити можливість використання концепції ноосферних екосистем у моніторингових дослідженнях автошляхів.

Основний матеріал. Зважаючи на зростаючу експансію людини по відношенню до природи, в усі класифікації і типології ландшафтів, екосистем, геосистем, видів людської діяльності має бути внесений один найголовніший критерій – підтримка (чи порушення) здатності біосфери до самовідтворення. Цей загальний критерій втілюється на рівні екосистем різного видового і просторового рівня. Саме тому наш теоретичний підхід до виділення антропогенних ландшафтів (в тому числі і лінійних) ґрунтується на пріоритетах екосистемної динаміки. Проблема, позначена у назві, є актуальною передусім через постійне зростання щільності транспортної мережі, а, отже, усе зростаючу «крадіжку» людиною природних екотопів у аборигенних рослин і тварин. Головною рисою дослідження цієї проблеми у високорозвинених країнах є пріоритет збереження екосистемної динаміки при будівництві і експлуатації автошляхів. Вирішення цієї проблеми, наприклад, в США вже сьогодні втілюється у розробці практичного керівництва для компаній, які займаються дорожнім будівництвом. Виходячи саме з таких пріоритетів важливо звернути увагу на наступні кількісні і якісні параметри дорожніх ландшафтів, які можуть вплинути на динаміку інфраекосистем: видовий склад рослинних угруповань, який може бути індикаторним щодо окремих впливів доріг, наприклад, наявність рослин-галофітів засвідчить боротьбу з заледенінням за допомогою солі, або недостатній промивний режим ґрунтів; наявність інвазійних рослин – інтенсивність перенесення їхнього насіння транспортними засобами чи птахами; наявність рослин-гідрофітів, яка може засвідчити недостатній дренаж дорожнього полотна та ін.; зовнішні прояви життєдіяльності тварин на придорожніх територіях для оцінки повноти екосистемних відносин в інфраекосистемах; ознаки порушення дорожнім полотном екосистемної динаміки. Задовольнити позначені вимоги до програми моніторингових досліджень автошляхів, на нашу думку, здатна концепція ноосферних екосистем, частиною яких є інфраекосистеми (або дорожні). Дорожні ландшафти є невід’ємною складовою частиною транспортної інфраструктури, від якої власне і походить назва «інфраекосистеми». Проте спільними ознаками, які детермінують дорожні ландшафти інадзвичайно важливими для нашого дослідження можна вважати, по-перше, те, що природні (натуральні, натурально-антропогенні) процеси у ландшафтно-інженерних та ландшафтно-техногенних системах повністю контролюються людиною, і, по-друге, що ці системи не здатні до самостійного розвитку, а проявляють його лише у окремих своїх компонентах. Наприклад, штучно насаджені вздовж дорожнього полотна чагарники, дерева, або ж посіяні трави з часом доповнюються рослинами, притаманними даній природній зоні, утворюючи навіть певні рослинні угруповання.

Висновки. У програми моніторингових досліджень повинні бути включені такі головні запитання, на які треба буде знайти відповідь:

Наскільки суттєво інфраекосистеми відрізняються від природних екосистем цієї місцевості. Зокрема, оцінка усіх (або деяких видів впливу): склад ґрунтів, гідрологічний режим, фіто- та зоорізноманіття, запиленість, шумове забруднення, радіаційний фон та ін.
Яким чином дана інфраекосистемаадаптувалась до умов антропогенного впливу (зміна видового складу рослин і тварин, формування нових трофічних відносин та ін.).
Що треба зробити для того, щоб звести до мінімуму негативний вплив транспортної діяльності на вже нову, адаптовану до умов довкілля інфраекосистему.

Екскурс в історію зображення рельєфу на географічних картах

Віліна Пересадько — 2022-12-31

Метою даної статті є ознайомлення широкого загалу географів з історією трансформації способів зображення рельєфу на географічних картах в різних країнах світу для оптимізації вибору способів і прийомів роботи зі старовинними картами.

Основний матеріал. Однозначне, виважене і об’єктивне відображення місцевості – одне з основних завдань картографії, а відображення тривимірного елемента яким являється рельєф на горизонтальній площині – це проблема, яка впродовж століть викликала наукові полеміки серед географів, картографів, математиків і вимагала нових і нових спроб удосконалити зображення цього елементу на картах. У статті розглянуто ретроспективу розвитку візуалізації рельєфу за останні тисячу років. Виділено переваги і недоліки кожного із застосовуваних способів зображення рельєфу на географічних картах впродовж століть. Насамперед таких, як умовно-перспективний та профільно-силуетний. Наведені приклади застосування цих способів в картографії. Розглянуто місце і роль харківських вчених в процесі формування вчення про цифрові моделі рельєфу.

Висновки. Проаналізувавши історію та сучасність у сфері візуалізації рельєфу можна екстраполювати його перспективи на майбутнє. Так, до перспектив може належати покращена роздільна здатність і деталізація вхідної та вихідної інформації, а також подальший розвиток прийомів і методів динамічної візуалізації рельєфу, який змінюється під дією несприятливих антропогенних і природних (екзо-і ендогенних) процесів і явищ в режимі реального часу.

Дистанційні освітні технології при викладанні курсу географії материків і океанів у закладах загальної середньої освіти

Наталя Бубир — 2022-12-31

Мета статті полягає у висвітленні можливостей і перспектив залучення дистанційних освітніх технологій при викладанні курсу географії материків і океанів у закладах загальної середньої освіти України.

Основний матеріал. Розглянуто сутність, теоретико-методичні засади використання дистанційних освітніх технологій у закладах загальної середньої освіти України, включаючи дидактичні принципи їх застосування, підходи до тлумачення сутності інформаційного освітнього середовища. Висвітлено практичні аспекти застосування цих технологій при викладанні географії у 7 класі, охарактеризовано особливості використання інтерактивних та хмарних сервісів з географії, наведено переваги і недоліки залучення дистанційних освітніх технологій при викладанні курсу географії материків і океанів.

Під дистанційними освітніми технологіями ми розуміємо сукупність навчального інформаційного контенту та низки педагогічних і технологічних прийомів/технологій, що дозволяють реалізувати віддалене навчання у синхронному або асинхронному режимах. Інформаційне освітнє середовище включає безпосередньо інформаційний (навчальний) контент, контент контролю та корекції засвоєння матеріалу; інформаційно-довідковий контент тощо. Основою впровадження дистанційних освітніх технологій є модифікована таксономія Блума, на основі якої слід розробляти засоби контролю набутих знань і навичок та реалізовувати моніторинг результативності їх засвоєння.

При викладанні географії у 7 класі рекомендується використовувати як адаптовані варіанти «класичної» освіти, зокрема кейс-технології, технології перевернутого класу, технології змішаного навчання, так і найбільш наближені до дистанційного навчання ТВ та мережеві технології, які широко використовуються в Україні, починаючи з березня 2020 р. Синхронний формат навчання, який передбачає проведення уроків з учнями в режимі реального часу через організацію відеоконференцій на платформах ZOOM, Google Meet, WebEx тощо, є найбільш поширеним в Україні. Натомість асинхронний формат, що передбачає розробку вчителями дистанційних курсів, не сильно поширений через недостатньо сформовані цифрову та інформаційно-комунікаційну компетентності більшості вчителів. Цей фактор обумовлює і складність опанування вчителями онлайн-інструментами сучасного вчителя, зокрема веб-сервісами eTreniki, Learningapps, WordWall.

Інтерактивні мережеві сервіси як то: портал Seterra, картографічний сервіс Geoguessr, сервіс «National Geographic», портал Barefoot World Atlas, містять чимало можливостей для вчителя при організації дистанційного навчання, наприклад, цікаві ігрові завдання щодо засвоєння номенклатури, змогу «парити» навколо 3D-глобусу тощо. Використання хмарних сервісів, зокрема Office365 та G Suite for Education (Google WorkSpace), дозволяє систематизувати навчальний контент, автоматизувати перевірку тестових завдань.

До переваг застосування дистанційних освітніх технологій належать: підримка освітнього процесу у надзвичайних ситуаціях, збільшення індивідуалізації навчання, посилення наочності викладання географії. Недоліками є: важкість сприйняття матеріалу деякими учнями, залежність якості навчання від зовнішніх умов – наявності світла, Інтернету, сучасних гаджетів.

Висновки і подальші дослідження. Дистанційні освітні технології дозволяють реалізувати віддалене навчання, що вельми важливо для продовження освітнього процесу під час пандемії, воєнного стану чи інших ситуацій, коли відвідування школи учнями не є можливим. При викладанні географії у 7 класі використовуються технології змішаного навчання, ТВ- та мережеві технології. Найбільш поширеним є синхронне навчання, представлене онлайн-спілкуванням учителя з учнями в режимі реального часу у відеоконференціях сервісів ZOOM, Google Meet, WebEx тощо.

Найбільший спектр можливостей при викладанні курсу «Географія материків і океанів» містять інтерактивні мережеві сервіси з географії, як то: портал Seterra, Картографічний сервіс Geoguessr, Google-карт, інтерактивні мереже ві атласи, зокрема Barefoot World Atlas. Можливості використання хмарних сервісів, зокрема Office365 та G Suite for Education (Google WorkSpace) охоплюють наявність навчального контенту у вигляді презентацій, текстових, ілюстративних та інших матеріалів, які можна використати під час дистанційного уроку, а також – набір онлайн-інструментів сучасного вчителя, опанувати які у повній мірі заважає низький рівень цифрової компетентності більшості вчителів.

При проведенні дистанційних уроків географії у 7 класі обов’язково слід використовувати інструменти роботи з інтерактивною картою (наразі ці можливості дуже слабко використовуються). Під час роботи з інструментами для розробки контрольних завдань для учнів учитель має використовувати можливість включення фото та картографічних зображень. Організувати роботу над проєктом у міні-групах дозволяє віртуальна дошка, яка є складовою програм для проведення відеоконференцій.

Перспективним вважаємо продовження роботи щодо вивчення можливостей впровадження Smart-освіти на основі мережевих дистанційних освітніх технологій, що сприятиме формуванню Smart-суспільства в Україні.

Оцінка екологічного стану річкового басейну Сіверського Дінця у межах Харківської області

Світлана Решетченко — 2022-12-31

Метою цієї статті є визначення оцінки екологічного стану території басейну Сіверського Дінця, його змін у межах Харківської області за період 1991-2020 рр.

Основний матеріал. Кліматичні зміни, їх вплив на природні компоненти та геоекологічний стан територій є провідним напрямом досліджень сучасної науки. Проблема охоплює глобальні масштаби і не оминула вітчизняних дослідників. Останні десятиліття українські вчені активно долучаються до вивчення змін клімату, які на загальноукраїнському рівні є багатоплановими. Дане дослідження носить регіональний характер та присвячене лише частині території Харківської області – басейну Сіверського Дінця. Сьогодні важливо визначити вплив кліматичних змін на водний, екологічний режим даного басейну, відповідно до рекомендацій Європейської Водної директиви (2003) щодо басейнового принципу управління водними ресурсами. Відомо, що Сіверський Донець є найдовшою річкою Харківської області та однією з найдовших в Україні, відіграє вагому роль у водопостачанні другого за чисельністю населення міста України – Харкова.

Екологічний стан території є складним і багатозначним, представлений сукупністю показників стану природних компонентів у певний момент часу або протягом певного періоду. У роботі екологічний стан розглядається за тридцятирічний період – з 1991 до 2020 р. Вихідними даними дослідження виступили фактичні гідрокліматичні дані Харківського регіонального центру з гідрометеорології ДСНС України, а також дані космознімків та Регіонального офісу Водних ресурсів у Харківській області.

Розглянуто методику обрахунку динаміки екологічного стану басейну Сіверського Дінця у межах Харківської області шляхом вирахування інтегрованого показника динаміки екологічного стану (ІПДЕС) за допомогою статистичного аналізу кліматичних рядів метеорологічних, гідрологічних та екологічних показників за два періоди 1991-2020 рр., 1961-1990 рр.

Висновки і подальші дослідження. В результаті проведених досліджень отримана серія картографічних творів, які описують характер змін кліматологічних, гідрологічних та екологічних показників на досліджуваній території. Встановлені тенденції цих змін та розглянута методика обчислення динаміки екологічного стану досліджуваної території. Подальші дослідження спрямовані на апробацію отриманих результатів, розширення території вивчення, поглиблення прогностичної складової із застосуванням декількох варіантів створення сценаріїв майбутніх тенденцій змін кліматологічних, гідрологічних та екологічних величин.

Методологічна та методична основа дослідження двоярусності антропогенних ландшафтів

Тетяна Коптєва — 2022-12-31

Дослідження антропогенних ландшафтів є актуальною темою в сучасній географії та екології. Антропогенні ландшафти виникають в результаті впливу антропогенної діяльності на природу і мають двоярусну структуру, що складається з природного та антропогенного компонентів. Вивчення цих ландшафтів вимагає наявності науково обґрунтованої методологічної i методичної основи, яка дозволить збирати, аналізувати та інтерпретувати дані про них.

Метою статті є розгляд методологічних та методичних аспектів дослідження двоярусності антропогенних ландшафтів. Вона спрямована на визначення теоретичних засад i практичних підходів до вивчення цих ландшафтів, а також на аналіз методів збору та обробки даних, які дозволяють отримати інформацію про природний i антропогенний компоненти ландшафту.

Основний матеріал. У статті розглянуті основні поняття й теоретичні засади дослідження двоярусних антропогенних ландшафтів, включаючи їх класифікацію та виявлення. Також розглянуті методичні підходи до дослідження антропогенних ландшафтів, включаючи використання різних методів збору і обробки даних, аналізу картографічного матеріалу та використання геоінформаційних систем.

Наукове значення даної статті полягає в тому, що вона надає нові підходи до дослідження двоярусності антропогенних ландшафтів, що можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях та практичній діяльності. Результати даного дослідження можуть бути корисними для географів, екологів та інших спеціалістів, які займаються вивченням i охороною природи.

Висновки і подальші дослідження. Дослідження двоярусності антропогенних ландшафтів базується на різноманітних методах, які допомагають науковцям краще зрозуміти та оцінити вплив антропогенної діяльності на природне середовище. Використання геоінформаційного аналізу, соціально-географічних досліджень, статистичного аналізу та інших методів дозволяє отримати більш повне уявлення про двоярусність, з урахуванням різних аспектів взаємодії між антропосферою та біосферою. Дослідження двоярусності антропогенних ландшафтів є важливою частиною сучасної географії та екології. Використання класифікацій, інтегрованих методологій та геоінформаційних аналізів допомагає дослідити взаємозв’язок людської діяльності на природне середовище.