Проблеми безперервної географічної освіти і картографії

Оптимізація методики гідролого-геоморфологічних досліджень як інструменту формування спеціальних компетентностей сучасного фахівця-географа

Vadym Eduardovych Luniachek — 2019-07-31

Метою статті є висвітлення інноваційних підходів до проведення гідролого-геоморфологічних досліджень водних об’єктів з використанням сучасних приладів студентами для формування у них спеціальних компетенцій у результаті професійної підготовки фахівця-географа.

Основний матеріал. Експериментальні результати наукових досліджень авторів у цьому напрямі отримані на основі власного досвіду викладання студентам-географам Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Представлені в роботі методи сучасних гідролого-геоморфологічних досліджень водних об’єктів і виділення їх значущості для формування інтегральної компетентності майбутнього фахівця-географа є важливим етапом його підготовки. Акцент зроблено на використанні сучасних приладів і технологій у процесі практичної підготовки студентів, пропозицій щодо формування їх спеціальних компетенцій у процесі проведення гідролого-геоморфологічних досліджень на основі послідовного впровадження різних видів навчальної і наукової роботи протягом декількох років навчання. У статті представлений успішний досвід комбінування навчальної та дослідницької діяльності у вищому навчальному закладі. Доведено, що таким чином може бути забезпечена сучасна і якісна підготовка географів, що визначає їх реальну конкурентоспроможність на ринку праці.

Висновки та подальші дослідження. На прикладі організації гідролого-геоморфологічних досліджень і різних видів робіт із залученням студентів показано, як послідовно встановлюються базові знання з дисциплін фізичної географії, а також формуються такі компетенції: уміння проводити польові географічні дослідження та використовувати спеціальні прилади, пристрої і лабораторне обладнання; уміння обробляти результати польових досліджень; уміння організовувати, готувати і планувати походи, експедиції, екскурсії та ін; здатність виконувати вимоги безпеки в польових умовах і багато іншого. Це важливо в контексті впровадження компетентнісної парадигми в систему вищої освіти України. Наукова новизна і практична значущість полягають у теоретичному обґрунтуванні підходів до поєднання навчальної і наукової діяльності у вищих навчальних закладах і в практичному підтвердженні розроблених авторами положень, які сприяють підготовці висококваліфікованих фахівців-географів у класичному університеті та забезпечують їм високу конкурентоспроможність на ринку праці.

Теоретичні та прикладні економіко-географічні дослідження у Придністров’ї: історія, сучасність, перспективи

Mikhail Porfiryevich Burla — 2019-07-31

Метою даної статті є розгляд основних етапів становлення системи професійної географічної освіти та соціально-географічних досліджень у Придністров’ї. У статті аналізуються особливості створення географічних кафедр у першому ЗВО Придністров’я і Молдови – Тираспольському педагогічному інституті (нині Придністровському державному університеті імені Т.Г. Шевченка). Значне місце займає розгляд історії і функціонування спеціалізованої науково-дослідної лабораторії «Регіональні дослідження».

Основний матеріал. Приділено увагу навчальній, навчально-методичній та організаційно-методичній діяльності співробітників кафедри соціально-економічної географії та регіонознавства Придністровського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Відображено внесок кафедри в розробку і реалізацію концепції географічної освіти, програм з географії, підручників та навчально-методичних посібників із соціальної географії для освітніх установ Придністров’я, а також підготовку та підвищення кваліфікації кадрів за напрямами «Географія» і «Туризм». Основні напрями наукових пошуків, які виконуються співробітниками науково-дослідної лабораторії «Регіональні дослідження»: фактори соціально-економічного розвитку, структура економіки та макроекономічна динаміка, особливості природно-екологічної обстановки, демографічна ситуація і особливості ринку праці, зовнішньоекономічні зв’язки та їх особливості в умовах зовнішніх обмежень і високої турбулентності навколишнього середовища.

Висновки та подальші дослідження. У заключній частині розглянуті основні напрями теоретичних і прикладнихcсоціально-географічних досліджень, спрямованих на розробку моделі сталого розвитку регіону, оптимізацію управління, територіальної організації економіки та системи розселення. Також окреслено перспективні дослідження, спрямовані на створення дидактичних матеріалів (підручників і навчальних посібників із суспільної географії для учнів, студентів і викладачів) і репрезентативних видань («Географічний атлас Придністров’я», «Історичний атлас Придністров’я», «Енциклопедія Придністров’я»).

Емісія забруднюючих речовин в атмосферне повітря Могильовської області

Elena Ivanovna Galai — 2019-07-31

Метою цієї статті є висвітлення та аналіз динаміки валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Могильовської області.

Основний матеріал. У статті дається стислий огляд досліджень білоруських учених щодо геоекологічних умов атмосферного повітря. У статті розглядається накопичення забруднюючих речовин у повітрі Могильовської області з різних джерел. Мобільні джерела (64,1% в 2015 році) в основному відповідальні за забруднення повітря у регіоні. У 2015 році у порівнянні з 2010 роком відбулося зниження викидів забруднюючих речовин в результаті функціонування транспорту. Джерелами забруднюючих речовин, що накопичуються у повітрі, є вихлопні гази двигунів внутрішнього згоряння, картерні гази і випаровування палива з паливних систем. Автомобілі домінують у структурі транспортних засобів (85,3% у 2015 році). У статті розглянуто динаміку викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел. Більшість забруднюючих речовин у повітрі – через технологічні процеси. У структурі викидів цих джерел переважають вуглеводні і діоксид сірки. Підприємства хімічної промисловості (Могильовське хімічне волокно, Могильовський завод штучного волокна та ін.) є джерелами забруднення повітря. У структурі забруднюючих речовин Могильовської області переважають речовини 4-го і 3-го класів небезпеки. Речовини 1-го і 2-го класів небезпеки незначні.

Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено нерівномірний територіальний розподіл щільності викидів основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря Могильовської області. Костюковицький і Кричевський райони характеризуються високим рівнем щільності викидів зважених речовин, окису вуглецю, діоксиду сірки в атмосферне повітря від стаціонарних джерел. Чериковський район характеризується низьким рівнем викидів чадного газу, діоксиду сірки, оксиду азоту на одиницю площі. 71,4% адміністративних районів Могильовської області характеризуються середнім рівнем щільності викидів окису вуглецю від стаціонарних джерел по відношенню до середнього обласного рівня, 14,3% районів - більш низьким рівнем, 4,8% - низьким рівнем і 9,5% - високим рівнем. Доцільно вдосконалювати технологію виробництва, оснащувати підприємства новими газоочисними спорудами з метою зниження антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Проблематика регіоналізації в географічній освіті вищих навчальних закладів

Aleksandr Aleksandrovich Dontsov — 2019-07-31

Метою даної статті є привернення уваги до деяких неузгоджених питань у вітчизняній географічній освіті, а саме - до відмінностей у підходах до регіонального туристичного поділу України і світу, віднесення окремих країн до макрорегіонів, що суперечить географічному підходу, ускладнює сприйняття студентами, впливає на якість їхніх знань.

Основний матеріал. Дисципліни «Туристична географія України», «Географія туризму України», «Географія туризму», «Рекреаційна географія», «Туристське краєзнавство» є базовими в циклі професійної підготовки спеціалістів, бакалаврів спеціальності «Туризм». У цих дисциплінах часто простежується використання одного й того ж понятійного апарату, обґрунтування різних положень, критеріїв, які є основою регіонального зонування. Проведений автором аналіз і синтез підходів учених виявив суттєві відмінності в ідентифікації туристсько-рекреаційних регіонів, в угрупованні країн, типології та градаціях таксономічних одиниць. Запропоновані схеми туристської регіоналізації території України та світу відрізняються своїми підходами до обґрунтування районоутворюючих факторів, а відповідно - кількістю, назвами та межами обраних регіонів. Іноді у визначенні і функціонуванні понятійного апарату допускаються «вільності». Це спотворює інформаційне уявлення, викликає плутанину, витрату часу, порушуючи цілісність сприйняття світу.

Висновки та подальші дослідження. З досвіду викладання цих дисциплін виявлено залежність якості знань і вмінь студентів від ступеня інтеграції змісту, форм і методів навчання. Обґрунтовано необхідність дотримання просторово-географічного підходу в регіоналізації. Запропоновані заходи будуть корисні при формуванні компетентності майбутніх фахівців на основі інтеграції навчальних дисциплін. Практична значущість даної наукової проблеми бачиться в розробці єдиних стандартів навчальних планів і програм; методичних посібників і рекомендацій з питань інтеграції в географічній освіті; дотримання парадигми при підготовці підручників і навчально-методичних посібників, а також у процесі викладання відповідних дисциплін. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми і вказує на необхідність її подальшого розвитку, уточнення методики викладання різних інтегрованих курсів, використання інтегрованих технологій.

Активні методи навчання як складова інновації у викладанні географії

Valentyna Grygorivna Klymenko — 2019-07-31

Вступ. В умовах стрімкої інформатизації суспільства та зміни технологій основним завданням сучасного освітнього процесу має стати розширення і поглиблення інтелектуальних здібностей особистості, мотивація і підготовка людини до самостійної роботи з інформаційними потоками, розвиток критичного мислення та творчих здібностей. Досягненню цих цілей сприяє використання активних методів навчання. Методи активного викладання і навчання викликають інтерес викладачів та інших фахівців у галузі освіти. Велика кількість літературних джерел демонструє переваги активного підходу, утягує школярів у навчальний процес і вимагає від них дій більше, ніж спостережень; забезпечує більш глибоке і повне розуміння предмета.

Метою статті є аналіз використання активних методів навчання як компонента інновацій у процесі викладання географії в загальноосвітніх установах.

Основний матеріал. Одним із перших широко використовуваних і деталізованих методів активного навчання став метод ділових ігор. Марія Бірштейн стала автором першої в світі ділової гри. Активні методи навчання – це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності, які спонукають учнів активно включатися в інтелектуальну і практичну діяльність у процесі оволодіння предметом. Не тільки вчитель активний, але й учні є активними. Є такі особливості активного навчання:
– цілеспрямована активізація мислення учнів;
– достатньо часу для залучення школярів у навчальний процес; їх діяльність повинна бути стійкою і тривалою;
– самостійний творчий процес прийняття рішень, високий ступінь мотивації та емоційності учнів;
– постійна взаємодія суб’єктів освітньої діяльності за допомогою прямих і зворотних зв’язків, вільний обмін думками про шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми.
Існують різні підходи до класифікації активних методів навчання. А. Смолкін провів класифікацію, засновану на характері навчально-пізнавальної та ігрової діяльності, завдяки якій методи активного навчання поділяються на імітаційні та не імітаційні. Є також групові та індивідуальні методи.
Існують різні методи і форми організації активного навчання:
– лекції (проблемні лекції, лекції-візуалізації, лекції із заздалегідь запланованими помилками, лекції у формі прес-конференцій, лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з аналізом конкретних ситуацій);
– різні технології організації групової роботи (тренінг, орієнтований на учнів для обміну інформацією, такий як мозкова атака);
– різні методи (дискусія, гра, моделювання і т. ін.).
У новому навчальному процесі змінюються функції і ролі викладачів і учнів під час занять. Дослідники виділяють такі ролі вчителя: керівник; фасилітатор; наставник; радник; організатор; повноправний учасник пізнавального процесу. Роль учня: дослідник; учень, який бере активну участь у пізнавальному процесі разом з учителем. З розвитком сучасних технологій учителям географії стає легше урізноманітнити навчальний процес за допомогою комп’ютерних програм, що розвивають просторове мислення, уміння аналізувати і порівнювати. Інтернет-технології дозволяють отримувати інформацію практично з будь-якої точки світу. Активні методи навчання допомагають навчитися управлінню поточним інформаційним потоком, його аналізу та ефективній взаємодії один з одним, що важливо в сучасному світі. Існує безліч активних методів навчання, а створення нових регулюється тільки фантазією педагогів. У даній статті запропоновані деякі активні методи навчання, які будуть використовуватися у школі, а саме 22 методи. Запропонована їх класифікація, обумовлена використанням на певному етапі уроку (актуалізація знань, вивчення нового матеріалу, обговорення, узагальнення і повторення).

Висновки. Є широка методична база, безліч рекомендацій і порад з проведення занять з використанням активних методів навчання. У цілому огляд літератури показав, що питання активізації освіти актуальні в даний час і все більше вчителів проявляють до нього інтерес. Тому можна припустити, що в майбутньому використання актив них методів навчання перетвориться із сучасних тенденцій та інновацій в обов’язкову умову навчального процесу. Запропоновано схеми можливих взаємодій обраних активних методів навчання на уроці географії, на різних етапах уроку. Дві представлені схеми дозволяють учителям приділяти більше часу й уваги обговоренню під час уроку, що є відмінним підходом для старшокласників, бо в старших класах учні найчастіше орієнтовані на активну і демонстративну мовну діяльність. І наступні дві схеми орієнтовані на вивчення нової теми в класі. Такий набір і така послідовність прийомів забезпечують комфортний і цікавий урок для учнів загальноосвітніх установ.

Ландшафтно-екологічні дослідження екосистем сучасними методами

Volodymyr Mykolayovych Opara — 2019-07-31

Постановка завдання. У статті коротко описані основні проблеми, що виникають при ландшафтно-екологічних дослідженнях територій. На прикладі дендропарку Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва розглянуті можливості та основні переваги застосування методів картографічного моделювання для візуального аналізу території об’єкта. Сучасні програмні продукти, цифрові аналітичні методи дозволяють використовувати різноманітні обґрунтовані підходи до вирішення питань організації територій, моніторингу їх стану та реалізації необхідних заходів. Збір, систематизація, аналіз та обробка високоякісної достовірної інформації в результаті комплексного математичного аналізу територій, а також прогнозування екологічних проблем і шляхів їх вирішення або запобігання є основною метою розробки методів вирішення завдань оптимальної організації територій об’єктів природного тасільськогосподарського характеру.

Мета статті: аналіз ландшафтно-екологічного стану агроекосистем з використанням картографічного моделювання та визначення перспективних напрямів їх відновлення.

Наукова новизна і практична значущість. Одним з основних механізмів регулювання в екології земельних ресурсів є виявлення, оцінка та реалізація максимально можливих резервів для підвищення ефективності даного процесу. Це зниження непродуктивних втрат у режимі використання і збереження ресурсів і можливість використання такого базового рішення, як науково-технічний прогрес. Цифрові моделі місцевості призначені для інтерактивної візуалізації. Вони мають ефект присутності на землі. Такі моделі використовуються для обґрунтування заходів щодо оптимізації землекористування в цілях відновлення і стабілізації екологічної ситуації, оцінки природного рекреаційного потенціалу території, моніторингу компонентів довкілля, прогнозування розвитку трансформаційних та деградаційних процесів і явищ навколишнього середовища.

Висновки: сучасні програмні продукти, цифрові методи аналізу дозволяють різнобічно й обґрунтовано підходити до питань організації територій, моніторингу за їх станом та вжиттю необхідних заходів.За допомогою побудованих моделей і статистичних даних було вивчено екологічний стан території та запропоновано сучасні методи відновлення порушених територій.

Основні географічні сталі території Рівненської області

Serhii Mykolayovych Ostapchuk — 2019-07-31

Мета даної статті. Географічні константи - це кількісні значення основних характеристик території, які дають уявлення про її місцезнаходження, цілісність, просторову визначеність та інформацію про її компоненти. Основними з них традиційно є територія, периметр, координати крайніх точок, позначки найвищої та найнижчої точок, географічний центр. Вони повинні бути надійними й однозначними, оскільки виконують важливі універсальні і специфічні функції. Відомі на даний час значення географічних констант Рівненської області недостатньо точні та застаріли. За відомими джерелами, площа регіону наведена з точністю 1 км2 (у кращому випадку), периметр - до 1 км, координати точок - до 1’, висота пунктів - до 1 м.

Основний матеріал. Для отримання більш достовірних значень географічних констант використовувалися більш точні картографічні матеріали (масштаб 1: 10 000) і сучасне програмне забезпечення (Digitals, AutoCad 2008, Excel). Загальна кількість оцифрованих точок по периметру області 9708. Такої кількості пунктів достатньо для нашої роботи. Значення основних географічних констант отримані з точністю: площа регіону - до 0,1 км2, периметр - до 0,1 км, координати точок - до 0,1’ (у двох системах: Пулково-1942 і WGS-84), висота точок - до 0,1 м. За відомими формулами проведено оцінювання точності результатів розрахунків. На карті показано розташування ключових географічних констант території Рівненської області. За складеними таблицями проведено порівняльний аналіз старих і нових значень основних географічних характеристик. Найбільші відмінності стосуються периметра території (1080 км і 1204,8 км), координат крайніх західної і східної точок (приблизно 5’ по географічній довготі), координат географічного центру (трохи більше 2’ по широті).

Висновки та подальші дослідження. На основі проведених досліджень отримано нові та точніші значення основних географічних констант території Рівненської області. Аналіз відомих вітчизняних публікацій за вищевказаними темами для аналогічних адміністративно-територіальних утворень не показав такої високої точності результатів. Оскільки подібні дані є невід’ємною частиною географічних характеристик території, вони мають право використовуватися в офіційній статистиці, картографічних, довідкових, наукових та навчальних виданнях.

Використання інтерактивних карт як новітній підхід в організації навчання з географії у сучасній школі

Vitalii Ivanovych Ostroukh — 2019-07-31

Мета статті – висвітлити деякі аспекти впровадження інтерактивних карт у навчальний процес як засобу навчання, а також засобу управління освітнім процесом і забезпечення професійної діяльності вчителя. Відсутність єдиного підходу до розробки методики викладання географії, практичних курсів на основі інтерактивних карт можна розглядати як основну методологічну проблему викладання даної дисципліни. Редакційна підготовка інтерактивних карт із власними характеристиками вимагає додаткових досліджень поряд із традиційними роботами з підготовки карт до публікації.

Основний матеріал. В останні роки все більш актуальним стає питання використання нових комп’ютерних технологій та електронних засобів навчання в загальноосвітніх установах. Високий ступінь наочності представленого матеріалу, взаємозв’язок різних компонентів курсів, комплексність і діалоговий режим роблять інтерактивні географічні карти незамінними помічниками педагога. Інтерактивні карти дозволяють підвищити рівень викладання географії за рахунок кращої інформативності карт при забезпеченні простоти і зручності сприйняття картографічного матеріалу. При створенні інтерактивних карт розробникам необхідно враховувати деякі моменти: наявність програмного забезпечення для розробки, модернізації та експлуатації інтерактивних карт; аналіз обсягу картографічної та текстової інформації, кількості шарів, можливість об’єднання інформації різних тематик. Будь-яка картографічна настанова вимагає включення ілюстративного матеріалу в зміст. Інтерактивні карти іноді називають замінниками паперових настінних карт і пророкують їх домінування у класі. Демонстрація і функціональність їх значно вищі, ніж у паперових карт. Інтерактивна карта дає картографічну інформацію, зміст якої представлено в шарах з можливістю управління різними шарами тематичної інформації та редагування незначного вмісту.

Висновки та подальші дослідження. Сучасні освітні тенденції показують, що перед викладачами-географами постає головна і досить цікава задача: підвищити інтерес учнів до вивчення свого предмета через активізацію пізнавальної діяльності на заняттях. А це можливо тільки тоді, коли вчитель грамотно будує навчання, використовуючи нові інформаційні технології. При розробці інтерактивних карт основною проблемою є велика складність, необхідність залучення висококваліфікованих фахівців. Використання інтерактивних карт на уроках географії є значним кроком уперед. Вони не тільки полегшують роботу викладача, а й спонукають школярів краще вивчати предмет. Але не можна забувати і про традиційні паперові карти. Бажано поєднувати паперові та інтерактивні карти, що дозволить розвинути гармонійну картографічну компетентність або географічну грамотність серед учнів.

Динаміка місячної кількості атмосферних опадів на території Харківської області

Svitlana Ivanivna Reshetchenko — 2019-07-31

Метою даної статті є просторово-часовий аналіз місячної норми опадів на території Харківської області протягом року. Для визначення динаміки вологості території використовувалися часові ряди місячної кількості опадів на десяти метеостанціях області за два періоди: 1961-1990 і 1961-2016 рр. За допомогою статистичних методів визначено особливості розподілу місячної норми опадів за дванадцять місяців.

Основний матеріал. Сучасні кліматичні зміни, що виражаються у високій температурі повітря, мають вирішальне значення для утворення вологи усередині країни або регіону. Режим зволоження формується під впливом великомасштабних атмосферних процесів і фізико-географічних факторів для досліджуваної ділянки: ландшафту, наявності водних об’єктів, рослинного покриву. Величина місячної норми опадів у зимовий період свідчить про те, що в декаді 1961-1970 рр. вона характеризувалася збільшенням до 13 мм на всіх станціях регіону. У наступні десятиліття на інших метеостанціях спостерігалися посушливі умови. Значне зменшення кількості опадів спостерігалося в період з 1991 по 2000 рік на станції Великий Бурлук (13 мм). У весняний період спостерігається загальна тенденція до незначного збільшення кількості опадів. Величина місячної норми опадів улітку і восени має тенденцію до зростання. Аналіз розрахованих середніх параметрів та ймовірності атмосферних опадів показав, що зміни кількості опадів у регіоні характеризуються високою часовою мінливістю. Зміна кількості опадів варіює протягом 2-3 років.

Висновки та подальші дослідження. Шляхом порівняння даних за два періоди (1961-1990, 1961-2016 рр.) в регіоні виявлено особливості зміни кількості опадів у другій половині минулого та на початку нинішнього століття. Встановлено, що опади характеризуються високою мінливістю по території, що відбивається на режимі зволоження. У цілому спостерігається тенденція до зменшення кількості опадів у листопаді-березні. Виявлено просторово-часові зміни кількості атмосферних опадів на території Харківської області по сезонах року: їх зміни на станціях мають найбільші амплітуди взимку; максимальні значення фіксуються влітку. Нестійкий режим зволоження зберігається навесні і восени.

Компетенції картографічної грамотності школярів: сутність і методичні основи формування

Sergey Alexandrovich Sukhinin — 2019-07-31

Метою статті є характеристика теоретичних основ картографічного методу в шкільній географії та виділення компетенцій картографічної грамотності учнів, аналіз методів навчання формуванню і розвитку картографічної грамотності школярів у процесі вивчення географії.

Основний матеріал. Головна увага приділяється аналізу елементів картографічної грамотності учнів, яка формується при вивченні географії у школі. В якості таких елементів виділяються не тільки теоретичні знання школярів про карту, але й практичні навички роботи з математичною основою карти, картографічним зображенням, умовними знаками, проведення вимірювань на карті, знаходження географічних координат. Картографічні компетенції вищого рівня учнів - це вміння аналізувати географічні об’єкти за допомогою карт, визначати їх динаміку, робити географічні прогнози, моделі, застосовувати карту при проведенні географічної експертизи та проектуванні. При цьому акцентується увага на тому, що компетенції картографічної грамотності школярів спочатку формуються на початковому етапі вивчення географії у школі та будуть затребувані і розвинені протягом усієї географічної освіти. Картографічна грамотність школярів заснована на використанні карт для вивчення об’єктів і явищ, що відображаються на них. Її елементи послідовно й системно формуються і розвиваються на уроках географії та мають практичне значення як в навчальному процесі, так і в повсякденному житті. Традиційно у процесі навчання географії використовуються завдання, пов’язані з визначенням географічних координат об’єктів, вимірюванням відстаней і орієнтуванням на карті. З метою підвищення творчої спрямованості у вивченні географії можна застосовувати проектні завдання, засновані на використанні карт, методів картометрії і морфометрії, моделювання географічних об’єктів, вирішення завдань проблемного характеру.

Висновки та подальші дослідження. Дані завдання картографічних дисциплін значно розширюють компетенції учнів та їх кругозір, підвищують інтерес до навчального предмета і впроваджують творчу складову в навчальний процес. Подальші дослідження можуть бути пов’язані з визначенням найбільш ефективних методик розвитку і розширення картографічних компетенцій школярів як на уроках географії, так і в позаурочній діяльності.

Основні напрями наукових досліджень безперервної географічної освіти

Alеxаnder Olegovych Zhеmеrоv — 2019-07-31

Вступ. У статті наголошується, що концепцію безперервної освіти в її сучасному вигляді вперше представив на форумі ЮНЕСКО в 1965 р. P. Langrand. Пізніше концепція розроблялася багатьма зарубіжними і вітчизняними вченими, в тому числі - у галузі географічної освіти. Закон України «Про освіту» (1991) проголошує спадкоємність як один із принципів сучасної освіти в країні. У даний час в Україні розробляється і впроваджується концепція безперервної географічної освіти та її окремих ланок.

Мета статті - висвітлити основні напрями в наукових дослідженнях безперервної географічної освіти.

Основний матеріал. Безперервна географічна освіта (БГО) розвивається переважно як феномен практики і не має достатнього теоретичного обґрунтування. Основними напрямами наукових досліджень БГО є:

1-й напрям - вивчення системного, цілісного характеру БГО (дошкільної, шкільної, вищої, післядипломної освіти). Між етапами навчання повинна бути чітка спадкоємність цілей, змісту, засобів, форм і методів навчання. Це випливає з принципу інтеграції (у даному випадку - вертикальної інтеграції).

2-й напрям пов’язаний із необхідністю ефективної реалізації принципу індивідуалізації навчання у системі БГО. Навчальні заклади зараз знаходяться на стадії інтуїтивного пошуку рішень.

3-й напрям пов’язаний з принципом креативності (творчості), реалізація якого має забезпечити формування творчої особистості – головного суб’єкта безперервної освіти.

4-й напрям - наукова розробка проблеми комунікації у загальній та спеціальній (професійній) освіті. Це також є підставою для своєчасного вибору студентом майбутньої сфери своєї професійної діяльності. Це принцип прагматизму і диференціації викладання у системі БГО.

5-й напрям пов’язаний із принципом динамізму БГО. Важливо виробити динамічний підхід до навчання – уміння засвоювати нові досягнення науки і техніки (такий підхід украй рідкісний на нижчих рівнях освіти).

Висновки. Ґрунтуючись на досвіді Харківського обласного та університетського центру безперервної географічної освіти, вважаємо, що напрями досліджень, викладені у статті, є важливими, хоча цей перелік можна розширити.