АЛЬТЕРНАТИВНА (НЕВІЙСЬКОВА) СЛУЖБА ЯК МЕХАНІЗМ ПОЄДНАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ОБОВ'ЯЗКУ ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ ТА СВОБОДИ СВІТОГЛЯДУ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

  • Марк Воронов Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-6361-0370
Ключові слова: конституційні обов'язки, захист Вітчизни, свобода совісті, альтернативна (невійськова) служба, воєнний стан, мобілізація, міжнародні стандарти, захист конституційного ладу, безпека, оборона, особливий період

Анотація

Вступ. У статті здійснено комплексне конституційно-правове дослідження інституту альтернативної (невійськової) служби як механізму узгодження конституційного обов'язку захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України) зі свободою світогляду і віросповідання (ст. 35 Конституції України) під час воєнного стану. Актуальність теми зумовлена нормативною прогалиною між конституційною гарантією заміни військового обов'язку альтернативною службою та її законодавчою реалізацією, прив'язаною до скасованого виду служби, розглядом Конституційним Судом України конституційних скарг у 2024–2025 роках та висновком Венеційської комісії CDL-AD(2025)006.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Окреслено доктринальні засади співвідношення обов'язку захисту Вітчизни зі свободою совісті; проаналізовано еволюцію міжнародних стандартів на трьох рівнях: ООН (Загальний коментар КПЛ № 22, 1993), Рада Європи (від Grandrath v. Germany, 1966, до Bayatyan v. Armenia, 2011, та подальшої практики ЄСПЛ, зокрема Adyan, Papavasilakis, Kanatlı v. Türkiye, 2024), ЄС (ст. 10(2) Хартії основоположних прав, практика Суду ЄС). Досліджено висновок Венеційської комісії CDL-AD(2025)006. Проведено порівняльний аналіз конституційних моделей ФРН, Іспанії, Польщі, Естонії та інших держав. Розглянуто українську судову практику - справи Верховного Суду № 641/1067/23, № 344/12021/22, № 601/2491/22 та виправдувальні рішення у справах № 511/2216/24, № 953/9807/24.

Висновок. Обґрунтовано невідповідність ч. 1 ст. 1 Закону «Про альтернативну (невійськову) службу» конституційній гарантії ч. 4 ст. 35 Конституції України та міжнародним стандартам. Після заміни строкової служби базовою у 2024 році право стало нездійсненним під час воєнного стану. Запропоновано комплекс законодавчих змін de lege ferenda для приведення законодавства у відповідність зі стандартом Байатяна, висновком Венеційської комісії 2025 року та зобов'язаннями України за Європейською конвенцією з прав людини, Хартією основоположних прав Європейського Союзу і Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

/

Посилання

Опубліковано
2026-05-30
Цитовано
Як цитувати
Воронов, М. (2026). АЛЬТЕРНАТИВНА (НЕВІЙСЬКОВА) СЛУЖБА ЯК МЕХАНІЗМ ПОЄДНАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ ТА СВОБОДИ СВІТОГЛЯДУ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (41), 128-152. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2026-41-11

Найбільш популярні статті цього автора (авторів)