ПРЯМА ДЕМОКРАТІЯ І ДЕМОКРАТІЯ УЧАСТІ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: СУТНІСТЬ, МЕЖІ І НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Вступ. У статті здійснено комплексне дослідження прямих і партисипативних (демократії участі) моделей демократії у контексті сучасного Європейського Союзу та його держав-членів. Автор обґрунтовує актуальність теми через посилення демократичного дефіциту, зростання недовіри до політичних еліт та виклики багаторівневого врядування, що актуалізують потребу в інноваційних підходах до залучення громадян у процеси прийняття політичних рішень. Підкреслено, що європейський досвід особливо цінний для аналізу сучасних форм громадянської участі, оскільки протягом останніх десятиліть у країнах ЄС та на рівні самого Союзу запроваджено широкий спектр інструментів прямої демократії (референдуми, громадянські ініціативи) та демократії участі (громадянські асамблеї, партисипативне бюджетування, Європейська громадянська ініціатива).

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті окреслено теоретичні підвалини обох моделей, проведено їх класифікацію, розкрито базові інституційні механізми, а також здійснено історико-правовий аналіз еволюції інструментів прямої та партисипативної демократії від античних часів до сучасного європейського контексту. Особливий акцент зроблено на аналізі нормативного закріплення механізмів участі у договорах ЄС (зокрема, статтях 10 і 11 Договору про Європейський Союз), національних конституціях держав-членів, а також рекомендаціях Ради Європи та Венеційської комісії (Кодекс належної практики проведення референдумів, 2007). Наведено аналіз класичних і сучасних наукових підходів, обґрунтовано значення парти-сипативної демократії як еволюційного етапу розвитку політичних систем. Розглянуто емпіричні приклади проведення національних референдумів щодо питань ЄС (зокрема, Brexit, ратифікація Маастрихтського договору, Угода про асоціацію Україна–ЄС), функціонування громадянських асамблей і впливу Європейської громадянської ініціативи. Основні результати дослідження полягають у виявленні ключових тенденцій розвитку демократії участі у ЄС: зростання ролі інклюзивних і деліберативних форматів залучення громадян; поступова інтеграція інструментів прямої демократії в рамках представницьких систем; розширення цифрових практик громадянської участі (онлайн-консультації, електронні платформи); визнання принципу участі на рівні євро-пейських договорів та національних конституцій.

Висновок. Підкреслюється, що інтеграція моделей прямої та демократії участі має стати стратегічним напрямом розвитку сучасних політичних систем Європи. Автор доводить необхідність гармонійного поєднання представницьких, прямих та партисипативних інструментів для подолання демократичного дефіциту, підви-щення легітимності та ефективності управління. Зроблено висновок, що майбутнє демократії у ЄС залежить від здатності інституцій адаптувати механізми участі до нових суспільних викликів, забезпечити реальну інклюзивність, відкритість і дієвий вплив громадян на формування політики. Результати дослідження можуть бути ви-користані як для подальших наукових розробок, так і для вдосконалення практики врядування у країнах Євро-пейського Союзу та на рівні європейських інституцій.