ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Вступ. Штучний інтелект (далі – ШІ) у закладах вищої освіти (далі – ЗВО) відкриває нові можливості для підвищення ефективності навчального процесу, персоналізації навчання, автоматизації оцінювання та аналітики.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Штучному інтелекту сьогодні дуже активно приділяють увагу. Зокрема досліджують електронні навчальні платформи як засіб професійного становлення фахівців; застосування ШІ в освіті загалом, під час здобуття певної спеціальності (право, психологія, філологія, математика, історія, переклад, журналістика тощо) чи у межах вивчення окремих дисциплін; те, як впливає штучний інтелект на творчі здібності людини; проблеми міжнародно-правового регулювання використання ШІ; взаємозв’язок академічної доброчесності і ШІ; використання технологій ШІ у науковій діяльності; ШІ у спорті, в медицині, у фармації, під час проведення інтелектуальних змагань, під час складання юридичних документів, навчальних програм; етичні проблеми застосування ШІ: міжнародний досвід та інше. Наразі в Україні відсутні чіткі національні стандарти щодо використання ШІ в освіті, що ускладнює його правомірне та безпечне застосування.

Так, у 2025 році Міністерство освіти і науки України та Міністерство цифрової трансформації України разом з іншими фахівцями розробили рекомендації щодо відповідального використання ШІ у ЗВО.

Зрештою, застосування ШІ у ЗВО націлене передовсім на підготовку до занять та позанавчальних заходів; підтримку інклюзивності, оскільки ресурси ШІ здатні доносити інформацію здобувачам із порушенням слуху чи мовлення; створення тестів, автоматизовану перевірку робіт здобувачів; автоматизовану підготовку документів, аналіз інформації і прийняття управлінських рішень; підвищення кваліфікації за допомогою онлайн-курсів чи інших освітніх ініціатив, пошук інформації для саморозвитку тощо.

Роль викладача в системі освіти є неоспоримою. З появою ШІ, очевидно, виникла пересторога щодо того, що з часом ШІ може витіснити класичного викладача – людину. Дійсно, роль викладача під впливом ШІ трансформується, оскільки чимало процесів стають автоматизованими, проте ШІ може створювати навчальні матеріали різними мовами, персоналізувати контент під рівень студентів, а також запроваджувати адаптивне навчання. Викладач у такій ситуації зможе більш глибоко зосередитися на розвитку критичного мислення, наставництві та участі у більш складних і творчих завданнях.

Очевидно, що ШІ-технології непрості у користуванні, але наразі існують інструменти, які спрощують доступ до ШІ для людей із різним рівнем користувацької підготовки, завдяки чому ці технології стають більш інтуїтивними та доступними.

Щодо дотримання академічної доброчесності під час використання ШІ, станом на зараз це питання ще не має врегульованого механізму і більше залежить від особистої порядності користувача, а тому подекуди застосування ШІ в освітньо-науковій діяльності викладачами та здобувачами вищої освіти всіх рівнів може мати ознаки академічної недоброчесності.

Крім того, одним із ключових правових викликів в епоху використання ШІ є забезпечення захисту персональних даних студентів та викладачів.

Серйозні дискусії також викликає питання права власності на контент, створений за допомогою ШІ. Ще одним складним аспектом є питання юридичної відповідальності за помилкові рішення або рекомендації ШІ.

Застосування ШІ у ЗВО не лише відкриває широкі перспективи для підвищення якості освітньої діяльності та управлінських процесів, але й породжує низку ризиків у сферах інтелектуальної власності, інформаційної безпеки, конфіденційності та захисту персональних даних, які потребують ґрунтовного аналізу, оцінювання й належного управління.

Актуальність окресленої теми зумовлена тим, що використання ШІ в освіті дає змогу запроваджувати інноваційні підходи до викладання та навчання, що відповідають сучасним викликам і запитам суспільства, сприяють підвищенню репутації закладів освіти, їхній спроможності адаптуватися до глобальних технологічних змін, однак попри значний потенціал підвищення ефективності навчального процесу, це породжує низку складних правових та етичних проблем.

Висновки. Застосування ШІ у ЗВО відкриває великі можливості, але водночас ставить низку правових і етичних викликів. З огляду на зазначене вище, слід підсумувати: штучний інтелект став невід’ємним елементом сучасної вищої освіти; в Україні відсутні комплексні національні стандарти щодо використання ШІ в освіті, що створює правову невизначеність; ШІ не замінює традиційної освіти, а трансформує її, зміщуючи акцент з репродуктивного засвоєння знань на розвиток практичних навичок тощо; застосування ШІ має суттєві переваги, серед яких персоналізація освітніх траєкторій, підвищення ефективності навчального процесу тощо; паралельно з перевагами ШІ існує значна кількість ризиків, зокрема залежність від технологій, зниження рівня самостійності та критичного мислення студентів тощо; проблема академічної доброчесності залишається однією з найгостріших; правове регулювання авторських прав на контент, створений ШІ, залишається складним і дискусійним; захист персональних даних і приватності є ключовою умовою легітимного використання ШІ у ЗВО; безпечне впровадження ШІ потребує системного підходу; етичне та відповідальне використання ШІ у вищій освіті має ґрунтуватися на європейських етичних принципах; подальша ефективна інтеграція ШІ у ЗВО неможлива без розвитку цифрових і ШІ-компетентностей викладачів, студентів та управлінського персоналу.