Пам’ятати по-радянськи: спогади робітників 1930-х років

Анотація

Пропаганда та цензура були невід’ємними складовими радянського суспільства. На пам’ятання минулого та формування стилю і риторики розповідей про життя в СРСР, зокрема такі державні програми, як індустріалізація, також мали вагомий вплив. Мета роботи — аналіз спогадів радянських робітників, що були опубліковані в рамках кампанії з написання історії фабрик та заводів у 1930-х роках. Для реалізації цієї мети було обрано конкретний приклад — спогади Микити Ізотова, радянського шахтаря, що вийшли друком 1934 року у Харкові. Його спогади є наочним прикладом «правильної» біографії робітника, що включає обов’язкові елементи: бідне походження, опис життя до Жовтневої революції та після неї, зокрема роботу в шахті й навчання. У цих спогадах було показано, як саме історія цього шахтаря слугувала інструментом формування його образу як «нової людини» та водночас прикладом для наслідування іншим: як слід розповідати про себе, країну та ключові події (Лютневу революцію, «пролетарську революцію», «революційний рух»). Особливий наголос робився й на тому, що зразковий робітник має не лише працювати й навчатися сам, а й навчати інших. Водночас «правильному» образу робітника протиставлявся образ ворога — «контрреволюціонера», «класового ворога» тощо. Аналізуючи ці спогади, було проведено певні паралелі зі спогадами інших робітників, як-от Олексія Стаханова та Фредеріка Леграна, які також були опубліковані у 1930-х роках. У дослідженні було використано метод критичного аналізу джерел, історико-антропологічний та історико-порівняльний методи. Новизна дослідження полягає у вивченні спогадів 1930-х років як інструменту радянської пропагади та виховання радянської людини. Висновки розвідки демонструють, що означало «пам’ятати по-радянськи»: які елементи та характеристики мали бути притаманні спогадам робітників. Окрім того, у статті вказується й на те, за що цю публікацію згодом було розкритиковано в іншому робітничому виданні. Розгляд цих спогадів у контексті з кампанією з написання історії індустріальних об’єктів, надав змогу охарактеризувати завдання публікації спогадів радянських робітників у міжвоєнний час.