Організаційне оформлення Міжнародних конгресів історичних наук (1920–1930-ті роки)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню специфіки організаційного оформлення Міжнародних конгресів історичних наук у період 1920–1930-х рр. Визначено організаційні новації та чинники, що зумовили перетворення цих форумів на наймасштабнішу форму наукової комунікації міжнародної академічної спільноти істориків. Аналіз джерел дозволяє стверджувати, що ключову роль у процесі організаційного оформлення Міжнародних конгресів історичних наук відігравали специфіка геополітичної ситуації, що склалася у світі після завершення Першої світової війни, та динамічний розвиток світової історіографії у міжвоєнний період. Особливу увагу у статті приділено аналізу процесу заснування Міжнародного комітету історичних наук як органу, що забезпечує комунікацію між національними співтовариствами істориків у рамках конгресового простору, та його діяльності, спрямованої на зменшення деструктивного впливу політико-ідеологічних чинників на роботу форумів. Зокрема, з’ясовано, що діяльність Міжнародного комітету історичних наук у період 1920–1930-х рр. сприяла реінтеграції до світового наукового співтовариства істориків з Центральних держав і СРСР та розширенню конгресової мережі через залучення до участі в таких заходах дослідників з країн, не представлених під час попередніх зустрічей науковців. На основі аналізу програм Міжнародних конгресів історичних наук міжвоєнного періоду встановлено, що модернізація підходів до формування мережі секцій зазнала значного впливу процесів спеціалізації історичного знання та інституалізації нових напрямів історичних досліджень. У статті зроблено висновок про принциповий характер новацій, привнесених у роботу Міжнародних конгресів історичних наук у міжвоєнний період, та їхнє важливе значення для завершення організаційного становлення цієї форми наукової комунікації.