Західне укріплення Більського городища у першій половині XVII століття
Анотація
Більське городище — грандіозна поселенська пам’ятка Дніпровського лісостепового Лівобережжя. Укріплення городища були зведені скіфським населенням. Після того, як скіфи покинули городище, воно тривалий час лишалося незаселеним. Оборонні споруди охоплювали значну територію і протягом кількох століть були прихистком для невеликих поселень слов’янського землеробського населення, але повністю ніколи не заселялися. Наприкінці XVI ст. на території південно-східних воєводств Речі Посполитої набуває поширення селітроварний промисел. Одним з центрів видобутку селітри на території Лівобережної України було місто Миргород, де розташовувався центр Селітряної держави. На Західному укріпленні Більського городища видобуток селітри починається на початку XVII ст. Тут були великі кургани та вали, які мали значний вміст природної селітри. Спочатку поблизу Більського городища засновано тимчасові, сезонні табори, де промисловики перебували упродовж теплої пори року. Згодом там виникло невелике стаціонарне поселення, можливо, селітроварна осада. У 30–40 рр. XVII ст. Більське городище опинилося серед об’єктів, які були важливими для роботи міждержавної комісії з визначення кордонів між Київським воєводством та Путивльським повітом. Спочатку було висловлено пропозицію розділити повіт навпіл, але згодом його залишили у складі Речі Посполитої. 1646 р. територія середньої течії річки Ворскла була захоплена приватним військом князя Ієремії Вишневецького. В цей час тимчасове поселення біля Західного укріплення переноситься східніше, у витоки невеликого Більського струмка. Тут за кілька років воно перетворюється зі слободи на неукріплене містечко, яке мало власне самоврядування, а з 1648 р. увійшло до складу Полтавського козацького полку.
Завантаження
Посилання
Evrejskie hroniki XVII stoletija (jepoha Hmel'nichchiny). Issledovanija, perevod i kommentarij Ja. Borovogo. Ierusalim: Gesharim, 1997. (In Russian)
Hrechko D. S. Rezul'taty arkheolohichnykh doslidzhen' Kuzemyns'koho ukriplennia. Arkheolohichni doslidzhennia Bil's'koho horodyscha-2014. Zbirnyk naukovykh prats'. Kyiv-Kotel'va: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, 2014. S. 35–46. (In Ukrainian)
Hrushevs'kyj M. S. Istoriia Ukrainy-Rusy. Kozats'ki chasy do roku 1625. Tom. 7. Kyiv: Naukova dumka, 1995. 624 c. (In Ukrainian)
Karavayko D. V., Skoryy S. A., Priymak V. V. Selitrovareniye na Poltavshchine (v svete noveyshikh arkheologicheskikh raskopok na Bel'skom gorodishche). Poltava: Poltavs'kiy líterator, 2008. 76 s. (In Russian)
Korotya O. V., Osadchyy Ye. M. Lokalizatsiia Bil's'koho perevozu za danymy arkheolohichnykh doslidzhen' i dystantsijnoho zonduvannia. Konsensus. No. 4. Sumy: SumDPU, 2024. S. 37–53. (In Ukrainian)
Kulakovsʹkyy P. Chernihovo-Siverschyna u skladi Rechi Pospolytoi (1618–1648). Kyiv: Tempora, 2006. 496 s. (In Ukrainian)
Kulatova I. M. Arkheolohichni pam'iatky terytorii ta najblyzhchoi okruhy Bil's'koho horodyscha (za rozvidkamy 1994 r.). Bil's'ke horodysche v konteksti vyvchennia pam'iatok rann'oho zaliznoho viku Yevropy. Poltava: Arkheolohiia, 1996. S. 121–137. (In Ukrainian)
Kulatova I. M. Znakhidky kozats'koi doby z Bil's'koho horodyscha. Novi doslidzhennia pam'iatok kozats'koi doby v Ukraini. Vyp. 22. Ch. 1. Kyiv-Nikopol': TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, 2013. S. 91–93. (In Ukrainian)
Osadchyy Ye. M., Korotya O. V. Pam'iatky selitrovarinnia Pivdennoi Siverschyny XVII st. Kharkiv: Majdan, 2018. 248 c. (In Ukrainian)
Osadchyy Ye., Korotya O. Pro funktsional'ne pryznachennia Novoselyts'koho skarbu 1892 r. Novi doslidzhennia pam'iatok kozats'koi doby v Ukraini. Zbirnyk naukovykh statej. Vyp. 28. Kyiv: TsP NAN Ukrainy, 2019. S. 40–41. (In Ukrainian)
Osadchyy Ye. M., Korotya O. V. Kozats'ki mistechka Pivnichnoho Skhodu Livoberezhnoi Ukrainy. Kharkiv: Ekspres-knyha, 2020. 428 s. (In Ukrainian)
Osadchyy Ye. M., Korotya O. V. Bil's'ke horodysche v konteksti sukhodol'nykh shliakhiv spoluchennia Dniprovs'koho lisostepovoho Livoberezhzhia za danymy XVII stolittia. Materialy III Vseukrains'koi arkheolohichnoi konferentsii «Putyvl's'ki chytannia». Kyiv: IA NAN Ukrainy, 2024. S. 49–54. (In Ukrainian)
Polska XVI wieku pod wzglеdem geograficzno-statystycznym. Том 10: Ziemie Ruskie. Ukraina. Kijоw-Braclaw. Dzial 11-gl opisane przez A.Jablonovskiego. Zrоdla dziejowe. Т. XXI. Warszava: Sklad glоvny w Ksiеgarni Gebethnera i Wolffa, 1894. (In Polish)
Shafonskij A. F. Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoe opisanie s kratkim geograficheskim i istoricheskim opisaniem Malyja Rossii, iz chastej koej onoe namestnichestvo sostavleno, sochinjonnoe Dejstvitel'nym Statskim Sovetnikom i Kavalerom Afanasiem Shafonskim, s chetyr'mja geograficheskimi kartami. Izdanie Sudienko M.I. Kiev: tip. Imperatorskogo universiteta Sv. Vladimira, 1851. 724 s. (In Russian)
Shramko B. A. Bel'skoe gorodishhe skifskoj jepohi (gorod Gelon). Kyiv: Naukova dumka, 1987. 184 с. (In Russian)
Suprunenko O. B., Sherstyuk V. V., Puholovok Yu. O. Selitrovarnyts'kyj stan na Bil's'komu horodyschi. Kyiv: TsP NAN Ukrainy I UTOPIK, 2010. 96 s. (In Ukrainian)
Tankov A. A. Istoricheskaja letopis' kurskogo dvorjanstva. Tom 1. Moskva: Pechatnik, 1913. 649 s.
Zadnikov S. A., Shramko I. B., Korotya O. V. Onovlenyj plan roztashuvannia zol'nykiv u mezhakh Zakhidnoho ukriplennia Bil's'koho horodyscha. Fenomen Bil's'koho horodyscha–2022. Kyiv-Kotel'va: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, 2022. S. 81–115. (In Ukrainian)
Авторське право (c) 2025 Євген Осадчий, Олексій Коротя
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
