Облік жебраків та калік на території Слобідської України наприкінці XVIII століття (за матеріалами ревізьких казок Харківського намісництва)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей оподаткування та персонального обліку населення Слобідської України наприкінці XVIII ст. Метою дослідження є аналіз інформаційного потенціалу первинних матеріалів перепису населення (ревізьких казок) та супровідної діловодної документації на прикладі персонального обліку жебраків та калік, що проживали в Харківському намісництві. Продемонстровано основні етапи еволюції процедури переписів населення з урахуванням регіональних особливостей. На матеріалах Слобідської України доведено, що стабільну фіксацію різних податних категорій населення в регіоні впроваджено не раніше першої чверті XVIII ст. Переписи населення Слобожанщини протягом всього XVIII ст. відрізняються варіативністю формуляра, своєрідними підходами до персонального обліку та верифікації результатів ревізій. Четверта ревізія (1782–1783 рр.) охопила все податне населення регіону й більшість неподатних соціальних станів, які раніше не підпадали під подушні переписи. Унікальність цих переписів полягає в тому, що їх проводили лише протягом останніх двох десятиліть XVIII ст. Окрім стандартної облікової інформації, зазначені ревізькі казки містили додаткові біографічні дані, які дозволяють побудувати колективний портрет окремої соціальної групи. Жебраки та каліки Слобожанщини представлені в комплексі обліково-статистичної документації як численна категорія населення, що потребувала уваги та опіки місцевих органів влади. Залучення методів джерелознавчого дослідження дозволило відзначити особливості перепису населення, пов’язані з функціонуванням регіонального бюрократичного апарату. Проведене дослідження розширює коло масових джерел, які можуть стати в пригоді для історико-демографічних, генеалогічних, просопографічних розвідок, а також наукових студій з історії медицини та повсякдення людей марґінесу в історії Слобідської України.