Постать і науковий доробок історика А. Г. Слюсарського в оцінках колег та учнів

Анотація

Статтю присвячено оцінці сучасниками постаті й результатів наукової діяльності історика, доктора історичних наук, професора, декана історичного факультету в період 1947–1962 рр. Антона Григоровича Слюсарського (1900(1901)– 1980 рр.). На основі матеріалів особової справи вченого, яка зберігається в архіві Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, та інших джерел розглянуто взаємозв’язок життєвого шляху та становлення особистості вченого. Після закінчення війни А. Г. Слюсарський обіймав посаду декана історичного факультету ХДУ імені О. М. Горького і брав активну участь у повоєнній відбудові університету і факультету зокрема. Після ХХ з’їзду ЦК КПРС у 1956 р. розпочався процес десталінізації, настав період так званої «відлиги». Відповідно змінилися також деякі тенденції в історичній науці й освіті. Зокрема, наприкінці 1950‑х — протягом 1960‑х рр. активно публікували видання зі спеціальних історичних дисциплін, архівної справи, краєзнавства тощо. У цьому розумінні А. Г. Слюсарський, основною тематикою робіт якого була історія Слобожанщини, став своєрідним «предтечею» краєзнавчого руху на Харківщині, а його діяльність на посаді голови Харківського відділення УТОПІК актуалізувала потреби збереження культурної спадщини регіону. У більшості мемуарів спостерігаються здебільшого позитивні оцінки його діяльності як декана. Нині єдиний не дуже позитивний відгук про Антона Григоровича, який пов’язаний, очевидно, з особистою образою, міститься у спогадах доктора історичних наук, професора І. К. Рибалки. Ще за життя вченого з’явилися перші відгуки про його наукову діяльність і рецензії на праці. Спочатку це були невеликі нотатки, згадки, фото в газетах. Пізніше — більш розгорнуті характеристики його діяльності. Ім’я А. Г. Слюсарського згадано в енциклопедичних і довідкових виданнях (наприклад, «Учені вузів Української РСР» (1968 р.) та ін.). Проте в цілому можна зазначити, що оцінка його наукового доробку ще чекає на своїх дослідників, оскільки здебільшого ім’я вченого згадують ті, хто займався вивченням Слобідської України, майже без оцінок його внеску (якщо не брати до уваги поодинокі випадки).