Ескалація процесу масового закриття церков і молитовень на Харківщині в першій половині — середині 1930-х років

Анотація

Стаття присвячена вивченню ескалації процесу масового закриття церков і молитовень у першій половині — середині 1930-х рр. У роботі проаналізовано сучасний стан розроблення проблеми у вітчизняній історіографії, відзначено її недостатнє вивчення в історичній літературі. Здійснено огляд джерел та зроблено висновок про достовірність і достатність джерельної бази для здійснення дослідження. У статті вивчено причини та чинники ескалації процесу масового закриття храмів у регіоні та його наслідків як результат втілення програмної мети ВКП(б) та антирелігійної політики радянської тоталітарної держави, спрямованої на створення безрелігійного суспільства в найкоротший термін (т. зв. «безбожна п’ятирічка»). Досліджено перебіг закриття церков і молитовних будинків в обласному центрі та районах Харківщини. Вивчено законодавчо-правову базу, що регулювала процес закриття храмів. Висвітлено адміністративно-репресивні методи (а також перманентне залякування вірян та священнослужителів), які переважно використовували органи місцевої влади для припинення функціонування молитовень. Робиться висновок, що масштаби та негативні результати закриття церков і молитовень у першій половині — середині 1930-х рр. набагато перевищили масштаби та наслідки аналогічного процесу кінця 1920-х рр. Доведено, що перша половина та середина 1930-х рр. були апогеєм процесу закриття храмів на Харківщині, а також з’ясовано масштаби закриття церков і молитовних будинків в області. Досліджено вкрай негативні наслідки широкомасштабного та форсованого процесу припинення діяльності та знищення церков і молитовень, що супроводжувався руйнацією іcторичних пам’яток церковної архітектури різних епох, нищенням пам’яток мистецтва культового призначення (унікальних іконостасів, кіотів, дзвонів, внутрішніх розписів храмів тощо) та предметів релігійного культу. Показано опір вірян закриттю та нищенню храмів на Харківщині.