Відомий в Європі, невідомий в Болгарії (до 150-річчя від дня народження Х. Раковського)

Анотація

Стаття присвячена 150-річчю від дня народження відомого діяча міжнародного соціалістичного руху, політика, державника й дипломата, Голови Народних комісарів України (1919–1923 рр.), Надзвичайного і Повноважного Посла СРСР в Лондоні (1923–1925 рр.) і Парижі (1925–1927 рр.), одного з лідерів троцькістського блоку, опонента Й. Сталіна Християна Георгійовича Раковського (1873–1941). Попри певну кількість досліджень на цю тему, багато аспектів його біографії залишаються недослідженими. Автор на базі широкого кола нових архівних документів, які зберігаються в архівах Болгарії, Великої Британії, Франції, України та Росії, висвітлюють маловідомі сторінки його життя, що не знайшли відображення в історичній літературі. Ідеться, зокрема, про ранній період його життя, коли Х. Раковський долучився до студентського міжнародного соціалістичного руху, виступаючи на міжнародних конгресах. У статті також висвітлено його контакти з Плехановською групою «Визволення праці» в Женеві, де Раковський навчався в медичному університеті, здобув певний авторитет серед російських соціал-демократів. У статті підкреслено його зв’язки з відомими революційними діячами Західної Європи, зокрема з Розою Люксембург, Карлом Лібкхнехтом, Жулем Гедом, Карлом Каутським та іншими діячами II Інтернаціоналу. Зазначається, що Х. Раковський був єдиним учасником більшовицького уряду, який був членом Бюро II Інтернаціоналу. У статті окремо розглянуто питання, яке не знайшло належного відображення в історичній літературі, зокрема про намагання Х. Раковського розв’язати проблему російсько-румунських відносин у 1918 р. та підписання відповідного двостороннього договору, його особлива позиція стосовно приєднання Бессарабії до Румунії. Значну увагу приділено питанню т. зв. «єврейського» походження Х. Раковського та нібито його належності до всесвітньої масонської ложі, яке автори на базі конкретних документів, знайдених в особовому фонді Раковського в державному архіві Болгарії, аргументовано спростовують. Автор також з’ясовує питання про так звані «протоколи Раковського», які опублікував Йосиф Ландовський у книзі «Красная симфония. Откровения троцкиста Раковского». Автор на основі архівних даних Центрального архіву КДБ СРСР, представлених ним в книзі «Фарс на крови», де повністю опубліковано «досьє заарештованого Раковського, всі протоколи допитів НКВД, аргументовано довели, що таких протоколів не існує. Окремо автор висвітлює ще один сюжет, якій не відображений в історичній літературі, про те, що Х. Раковський нібито не був розстрилений, а провів останній період свого життя в Радянському Союзі. На підставі аналізу численних архівних даних, спогадів соратників Раковського також доведено, що це фальсифікація останнього періоду життя Х. Раковського, що й засвідчують документи з Центрального архіву КДБ СРСР з «особової справи», де є довідка про його страту 11 вересня 1941 р. в Орловському централі.