Медичне районування Харкова у період 1945–91 років: розвиток інфраструктури і доступність допомоги

Анотація

У статті розглядається еволюція медичної мережі Харкова після Другої світової війни. Показано, що внаслідок воєнних руйнувань було порушено районування медичної мережі й рівномірності надання медичної допомоги мешканцям різних районів Харкова, виникли дефіцит лікарняних площ й труднощі для подальшої модернізації медичних закладів. Попри початок будівництва лікарень у 1960-ті роки, ситуація істотно не змінилася внаслідок зростання населення й стрімкого промислового й житлового будівництва, що випереджали розвиток медичної інфраструктури. Вказано на позитивну роль промислових підприємств, що стали основними донорами будівництва нових медичних закладів і технологічного оновлення харківської охорони здоров’я. Встановлено, що кардинальні зміни в розвитку медичної мережі Харкова відбулися протягом 1970–80-х років, коли місцеве партійне керівництво усвідомило необхідність випереджального планування розвитку охорони здоров’я в місті та області з імплементацією найкращого вітчизняного й світового досвіду. Пріоритетами довготермінового плану розвитку установ охорони здоров’я в Харкові стало створення системи швидкої допомоги, великих багатопрофільних медичних комплексів, спеціалізація та наближення амбулаторно-поліклінічної допомоги до населення. Вивчення історії розроблення та реалізації плану є важливим для розуміння ступеня свободи у діях місцевих керівників на тлі централізації та партійного контролю часів пізнього СРСР. З одного боку, історія післявоєнного розвитку медичної мережі Харкова підтверджує факт характерного для великих радянських міст відставання сфери обслуговування від промисловості та житлового будівництва, з другого боку, реалізація перспективного плану розвитку системи охорони здоров’я дозволила створити цілісну, доступну та сучасну медичну мережу, яка була органічно включена в просторову конфігурацію Харкова.