Місто метамодерну: проблема автентичності
Анотація
Метою статті є аналіз парадигми урбаністичних досліджень, що склалась на межі ХХ–ХХІ ст. в роботах західних фахівців, та визначення можливості її застосування для вітчизняних досліджень. Методологічно автор спирається на доробок манчестерської соціологічної школи, яка результативно використала концепти акторно-мережевий теорії для аналізу соціології міста. Місто розглядається як єдиний об'єктний комплекс. Його головними ознаками є контингентність і контекстуальність. Автор аналізує місто як похідне стійких множин об’єктів і мереж відносин. Зміна складових, що утворюють місто, спричинює зміну всього об'єкта. У статті відзначено, що в сучасній урбаністиці виникає інший спосіб класифікації міст не за принципом географічного розташування, економічної структури, національної належності, а за системою формування мереж відносин. Автор аналізує систему лінгвістичної метафорики, яка застосовується для опису урбаністичного простору. Аналізуються проблеми метафори, коду і прочитання, сприйняття урбаністичного простору як тексту. Поняття «мова» і «текст» дозволяють утворити систему опису міста як складного феномену. В такому разі конструкти «модерн», «постмодерн», «метамодерн» представлені як система граматики й пунктуації для інтерпретації феномену міста. У статті наголошується на складності використання характеристик постмодерного і метамодерного міста для вітчизняних досліджень. Автор відзначає, що розвиток вітчизняного міста у ХХ ст. відбувався за сценарієм більш радикального модернізму. Внаслідок цього ми отримали пострадянське місто, що має інакшу раціональність, яка поєднується з модерністськими принципами архітектури та містобудування. У статті наводяться приклади семіотичного аналізу архітектурних об’єктів. Автор робить висновок, що ментальний образ міста реструктурує фізичний простір, перетворюючи його на персоніфіковану мережу відносин людського життя.
Завантаження
Посилання
Baxandall, M. Painting and Experience in Fifteenth Century Italy. Oxford, 1972.
Fischer, J. Die Architektur der Gesellschaft. Theorien für die Architektursoziologie. Bielefeld, 2009.
Guy, S., Coutard O. STS and the City. Politics and Practices of Hope. Science, Technology and Human Values, vol. 32, no. 6, 2007, pp. 713-34.
Гофман, И. Закрепление форм деятельности. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 54-117.
Дженкс, Ч. Язык архитектуры постмодерна. Москва, 1985.
Кирби, А. Смерть постмодернизма и то, что после. METAMODERN, 26 января, 2017. Available at:
Кнорр-Цетина, К. Социальность и объекты. Социальные отношения в постсоциальных обществах знания. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 267-306.
Ло, Дж. Объекты и пространства. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 223-44.
Лиотар, Ж.-Ф. Состояние постмодерна. Москва, 1998.
Памук, О. Стамбул. Город воспоминаний. Москва, 2003.
Серто, де М. Изобретение повседневности. Санкт-Петербург, 2013.
Зиммель, Г. Большие города и духовная жизнь. Логос, № 3 (34), 2002, c. 1-12.
Вермюлен, Т., Аккер, ван ден Р. Заметки о метамодернизме. METAMODERN, 2 декабря, 2015. Available at:
Yaneva, A. Scaling Up and Down: Architectural Design. Social Studies of Science, no. 35, 2005, pp. 867-94.
Zukin, S. Loft Living: Culture and Capital in Urban Change. Baltimore, 1982.
Авторське право (c) 2020 Артеменко А. П.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
