Місто метамодерну: проблема автентичності

  • Андрій Павлович Артеменко Харківська державна академія дизайну та мистецтв https://orcid.org/0000-0002-2445-5902
Ключові слова: урбаністичні дослідження, постмодерн, метамодерн, українське місто, ментальний образ міста, семіотика архітектури, міське середовище

Анотація

Метою статті є аналіз парадигми урбаністичних досліджень, що склалась на межі ХХ–ХХІ ст. в роботах західних фахівців, та визначення можливості її застосування для вітчизняних досліджень. Методологічно автор спирається на доробок манчестерської соціологічної школи, яка результативно використала концепти акторно-мережевий теорії для аналізу соціології міста. Місто розглядається як єдиний об'єктний комплекс. Його головними ознаками є контингентність і контекстуальність. Автор аналізує місто як похідне стійких множин об’єктів і мереж відносин. Зміна складових, що утворюють місто, спричинює зміну всього об'єкта. У статті відзначено, що в сучасній урбаністиці виникає інший спосіб класифікації міст не за принципом географічного розташування, економічної структури, національної належності, а за системою формування мереж відносин. Автор аналізує систему лінгвістичної метафорики, яка застосовується для опису урбаністичного простору. Аналізуються проблеми метафори, коду і прочитання, сприйняття урбаністичного простору як тексту. Поняття «мова» і «текст» дозволяють утворити систему опису міста як складного феномену. В такому разі конструкти «модерн», «постмодерн», «метамодерн» представлені як система граматики й пунктуації для інтерпретації феномену міста. У статті наголошується на складності використання характеристик постмодерного і метамодерного міста для вітчизняних досліджень. Автор відзначає, що розвиток вітчизняного міста у ХХ ст. відбувався за сценарієм більш радикального модернізму. Внаслідок цього ми отримали пострадянське місто, що має інакшу раціональність, яка поєднується з модерністськими принципами архітектури та містобудування. У статті наводяться приклади семіотичного аналізу архітектурних об’єктів. Автор робить висновок, що ментальний образ міста реструктурує фізичний простір, перетворюючи його на персоніфіковану мережу відносин людського життя.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Артеменко, А. Знання до сплати та інвестицій: аналіз трансформації системи освіти. Філософія освіти, № 2 (17), 2015, с. 95-107.

Baxandall, M. Painting and Experience in Fifteenth Century Italy. Oxford, 1972.

Fischer, J. Die Architektur der Gesellschaft. Theorien für die Architektursoziologie. Bielefeld, 2009.

Guy, S., Coutard O. STS and the City. Politics and Practices of Hope. Science, Technology and Human Values, vol. 32, no. 6, 2007, pp. 713-34.

Гофман, И. Закрепление форм деятельности. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 54-117.

Дженкс, Ч. Язык архитектуры постмодерна. Москва, 1985.

Кирби, А. Смерть постмодернизма и то, что после. METAMODERN, 26 января, 2017. Available at: [Accessed: 10 August 2019].

Кнорр-Цетина, К. Социальность и объекты. Социальные отношения в постсоциальных обществах знания. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 267-306.

Ло, Дж. Объекты и пространства. В сб.: Социология вещей. Москва, 2006, c. 223-44.

Лиотар, Ж.-Ф. Состояние постмодерна. Москва, 1998.

Памук, О. Стамбул. Город воспоминаний. Москва, 2003.

Серто, де М. Изобретение повседневности. Санкт-Петербург, 2013.

Зиммель, Г. Большие города и духовная жизнь. Логос, № 3 (34), 2002, c. 1-12.

Вермюлен, Т., Аккер, ван ден Р. Заметки о метамодернизме. METAMODERN, 2 декабря, 2015. Available at: [Accessed: 10 August 2019].

Yaneva, A. Scaling Up and Down: Architectural Design. Social Studies of Science, no. 35, 2005, pp. 867-94.

Zukin, S. Loft Living: Culture and Capital in Urban Change. Baltimore, 1982.
Опубліковано
2020-10-03
Як цитувати
Артеменко, А. (2020). Місто метамодерну: проблема автентичності. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія», (57), 13–27. https://doi.org/10.26565/2220-7929-2020-57-01
Розділ
Історія / Історіографія / Джерелознавство / Археологія