Міфічні алегорії страху (психоаналітичний аспект)

doi:10.26565/2521-6481-2017-1-6

Mariia Moklytsia Lesia Ukrainka East European National University

DOI: https://doi.org/10.26565/2521-6481-2017-1-6

Ключові слова: страх, міф, алегорія, алегоричний код, психоаналіз

Анотація

Міфи усіх народів наповнені образами страшних істот. Історики релігій, етнологи, міфознавці пояснюють їх по-різному, переважно сходячись на думці, що усі разом вони засвідчували страх людини перед богами. Але це не пояснює факту великого розмаїття страшних істот, у кожній міфології невичерпно вигадливих і незбагненно потворних. Пропонується поглянути на найбільш відомі страховиська грецької міфології з точки зору психоаналітичного у поєднанні з алегоричним підходом, оскільки саме алегорія містить у собі потужний ресурс кодифікації психічних станів. Страхи людини втілюються у страховиська і заселяють міфічний світ. Триголовий Цербер (згодом триголовий змій у казках) і Медуза Горгона є найбільш яскравими у грецькій міфології алегоріями страху смерті. Страх смерті як страх підземного світу втілений в образі Цербера, він піддається відносному контролю і навіть може бути подоланий. Жах смерті, який раптово охоплює людину і вбиває її, втілений в образі Медузи Горгони. Алегорія страху смерті і алегорія жаху смерті – різні образи, які викликають різні сюжети. Складні порухи внутрішнього життя люди навчились розуміти і аналізувати лише в новому часі, але ще у міфічні часи людства вони були втілені в алегоричні коди, які інтерпретуються у кожному часі по-різному.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

Mariia Moklytsia, Lesia Ukrainka East European National University

Doctor of Philology, Full Professor, Head of the Department of the Theory of Literature and Foreign Literature at Lesia Ukrainka East European National University

Посилання

Аверинцев, С. С. (1999). «Алегорія», в Софія – Логос. Словник. Київ: Дух і Літера.

Бауэр, В., Дюмотц, И. и Головин, С. (1998). Энциклопедия символов, пер. с нем. Москва: Крон-Пресс.

Беньямин, В. (2002). Происхождение немецкой барочной драмы, пер. с нем. С. Ромашко. Москва: «Аграф».

Данте, А. (2006). Божественна комедія, пер. з італ. і коментарі Є. А. Дроб’язка. Харків: Фоліо.

Еліаде, М. (2001). «Міфи, сновидіння і містерії», в Мефістофель і андрогін, пер. з фр. Г. Кьорян. Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», сс. 117-301.

Лановик, З. (2006). Hermeneutica Sacra. Тернопіль: ВВД ТНПУ.

Хайдеггер, М. (2003). Бытие и время, пер. с нем. В. Бибихина. Харьков: Фолио.

Юнг, К.-Г. (1995). Тэвистокские лекции. Аналитическая психология: ее теория и практика, пер. с англ. В. Менжулина. Киев: СИНТО.