УКРАЇНСЬКІ РЕМІНІСЦЕНЦІЇ В ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ВІД МАЗЕПИ

Анотація

У статті подано коротку характеристику деяких творів, написаних у латиноамериканських країнах наприкінці ХІХ – початку ХХІ століть, які, незважаючи на наявність українських відсилок, ніколи не підлягали літературознавчому дослідженню в цьому ракурсі. Ця прикра лакуна присутня не лише в латиноамериканському літературознавстві, а й в українському. Три мексиканські письменники, один аргентинський і один нікарагуанський ніколи не були досліджені в такій перспективі, так само й літературна присутність України в латиноамериканському світі все ще залишається поза увагою латиноамериканських науковців. Літературний образ українського гетьмана Степана Мазепи у двох поемах видатного мексиканця Амадо Нерво – Трилогія та Нарікання любострасника – демонструє звʼязок його інтерпретації образу Мазепи з подібним підходом у європейських письменників ХІХ століття (зокрема Віктора Гюго), але у Нерво цей образ осмислений у  метафізичній площині та поза українським національним та історичним контекстом. Роман аргентинця Альберто Герчуноффа Єврейські ґаучо поєднує теплі спогади про його дитинство в Україні з критикою гноблення євреїв російським царизмом. Під впливом А. Герчуноффа, визначний нікарагуанець Рубен Даріо в своїй Пісні Аргентині побіжно згадує євреїв Російської імперії, що змогли емігрувати до Аргентини. У мексиканця Ігнасіо Падільї в детективному романі Амфітріон примхливе намагання проникнути в загадки Другої світової війни вилилося в неординарну інтерпретацію громадянської війни в Росії з очевидною авторською симпатією до прагнень українців до незалежності. Мексиканець Хорхе Сепеда Паттерсон, чий роман Мілена, або найкрасивіше стегно у світі має чітке відсилання до початкової стадії російського вторгнення в Україну в 2014 році, робить спробу розкрити глибинні таємниці міжнародної сексуальної мафії, яка є однією з брудних сторін великої політики, зокрема російської.