ПЛАН ВЕСІЛЛЯ, АБО ЮДЕЙСЬКА АССОЛЬ ПРОБИВАЄ СТІНУ: ЧЕСНОТНА ЖІНКА У ФІЛЬМІ РАМИ БУРШТЕЙН «ЛААВОР ЕТ ХА-КІР»

Анотація

Статтю присвячено другому фільму ультра-ортодоксальної американо-iзраїльської режисерки Рами Бурштейн – «Лаавор ет ха-Кір» (הקיר את לעבור,» пробити стіну», іврит; в американському прокаті – «Весільний план», 2016). Перша частина статті (що апелює до свідомості авторки) розкриває та коментує основні біблійні та рабинські джерела, на яких базується сюжет. Протагоніст «Лаавор ет ха-Кір» Міхаль – активна, смілива та винахідлива незаміжня єрусалимлянка, яка втілює найкращі єврейські якості. Єдина проблема – їй вже за тридцять, а Бог чомусь не посилає їй чоловіка, хоча вона є справжньою хасидською חיל אשת) ешет хайял) – жінкою-воіном, «чеснотною жінкою» (Пр. 31:10). Чеснотна жінка «їде далеко, щоб здобути хліб свій» (Пр. 31:14), і Міхаль використовує всі можливі не заборонені своєю релігійною практикою методи (навіть їде до України) для того, щоб на свято Хануки в Єрусалимі здійснилося ще одне чудо.
«Велике чудо було тут» у другому сторіччі до н. е. для Єхуди ха-Макабі (Юди Макавея) та його братів, і героїня очікує, що ще одно (зовсім невелике, стосовно першого)
здійсниться для неї та її нареченого за двадцять два сторіччя вiд першого – на тому ж місці, в той самий час. Вона лише має бути для цього стовідсотково готовою.
У другій частині статті критики дослухалися честертонівської поради не гаяти багато часу, пояснюючи свідому частину авторської психіки (яку сам автор має пояснити), а,
замість цього, спробувати висвітлити авторську підсвідомість і показати речі, від яких автор має вистрибнути зі штанів. Отже, оскільки ашкеназійці пішли (чи, може, навіть, походять) не тільки з Єгипту, а й з Польщі / України також (З. Фройд, П. Векслер, М. Дорфман), запропоновано наступну гіпотезу: 2016 року Р. та Я. Бурштейни (пор.: «бурштин» та «bursztyn», українською та польською) втілили на екрані свою версію добре відомої слов’янам християнської феєріі етнічного поляка А. Гриневського. Міхаль – то є сучасна ізраїльско-юдейська Ассоль. Критики наполягатимуть на цьому, навіть якщо буде доведено, що режисерка ніколи не читала «Яскраво-червоних парусів» (1916-21). Дух віє, де воліє, для того, щоб між усіма художниками всіх часів забезпечити несвідомий зв’язок (Т. С. Еліот).