ТИПИ І ФУНКЦІЇ ЗВУКОПИСУ В ЛІРИЧНИХ ВІРШАХ РАЙНЕРА МАРІЇ РІЛЬКЕ

Анотація

У статті розглянуто типи і функції звукопису в ліричних поезіях Райнера Марії Рільке. Наголошено на особливостях його поезії, присвяті мистецтву звучання слова. Зазначено, що важливими для лінгвістики в поезії Рільке є типи звукопису та його функції. Подано дефініцію звукопису як поетичного засобу, з’ясовано різницю між поняттями Lautmalerei та Klangmalerei. Акцентовано увагу на тому, що поезії Рільке властива чистота рими, крім нерівномірно наголошених рим, у яких поєднується сильне закінчення (з основним наголосом на останньому складі) зі слабким (коли останній склад утворює суфікс або інша частина словосполуки, що містить лише другорядний наголос). Окреслено різні критерії, за якими можуть розрізнятися типи звукопису. Зазначено, що за критерієм повторюваного елемента в поезії Рільке представлені найважливіші види звукопису: асонанс, алітерація, внутрішня рима та парономазія. Розглянуто естетичну та іконічну функцію поетичного твору. При аналізі іконічної функції висвітлено три її підвиди: сугестивна, ономатопеїчна та звукосемантична. Термін «функція» використовується у значенні «завдання». У статті досліджено
кожну із функцій та проілюстровано прикладами поезій Рільке. З’ясовано, що фігури звукопису у віршах Рільке характеризуються розміщенням у початковому складі,
однак можуть мати й інші позиції в слові; довгота голосних не враховується; для алітерації є нетиповою еквівалентність голосних; не виключені метатези та нерівномірне суголосся; всередині вірша, строфи та в цілому тексті відбувається як зближення, так і розбіжність фонетичних фігур; фонетичні фігури прив’язані до синтаксичних структур. Наголошено, що креативний і дієвий звукопис у поезії Райнера Марії Рільке є значним внеском у евфонію тексту та вираження його змісту. У підсумку засвідчено, що Рільке справедливо називають королем звуку в поезії.