Еудженіо Корті і комунізм

Анотація

Еудженіо Корті (1921–2014) у юному віці осягнув своє призначення бути письменником і сфокусував увагу на комунізмі як головній небезпеці ХХ століття. З метою особисто побачити продовження радянського експерименту, він відгукнувся на заклик до зброї та відправився на східний фронт, незважаючи на той факт, що був проти нападу німецьких союзників на Росію. Перебуваючи в Україні, він осмислює нелюдяність комуністів та після повернення присвячує себе служінню істині. Він засуджує потурання західної культури з масовими вбивствами, спровокованими комуністичною ідеологією.

Трагедія Processo e morte di Stalin (1962) стала результатом прискіпливого вивчення теорії та практики комунізму в Радянському Союзі, а також у Китаї та Індокитаї. У цій роботі грузинський диктатор внаслідок змови членів Політбюро аналізує справжню сутність комунізму й в решті решт демонструє неможливість створення ідеального суспільства «нового людства», якого жадала досягнути ця ідеологія. Еудженіо Корті народився 21 січня 1921 року – в той самий день, коли розпочалася історія Комуністичної партії Італії після розпаду Італійської соціалістичної партії: цей збіг дат є символічним як в історичному, так і в транцендентному ракурсі, в яких автор і досліджує витоки й результати комуністичного експерименту, засуджуючи жахи, що мали місце в ході реалізації марксистських теорій. Реалізуючи своє екзистенційне покликання, слідом за щоденником спогадів про відступ зі Східного фронту та роману про власний досвід перебування в регулярній армії протягом війни за визволення Італії від німецької армії, Е. Корті присвятив себе довготривалому й послідовному дослідженню комуністичної ідеології. Поряд із роботами Маркса, Сталіна та Леніна він проаналізував велику кількість досліджень філософських засад комунізму, включаючи ґрунтовну працю Ісаака Дойчера  про Сталіна. На думку Е. Корті, поразка утопічного проекту Сталіна пов’язана з незмінністю природи і людської душі. Спростовуючи тези марксизму-ленінізму на прикладах з реального життя, Е. Корті показує, що джерелом зла не є класова нерівність, а скоріше людська душа, яка в той самий час є й захисником загальнолюдських цінностей.