Син харківщини та його подвійний ювілей

Анотація

Статтю присвячено дослідженню творчості Л. Мечникова та приурочено до його подвійного ювілею у 2018 році. Старший брат відомого І. Мечникова тісно пов’язаний з Харковом та Харківським університетом. Протягом свого життя, мандруючи країнами Європи, Близького Сходу, Азії та Америки, Л. Мечников проявив широких спектр своїх талантів – як соціолога, письменника, журналіста, викладача. Увагу в статті зосереджено на літературній спадщині Л. Мечникова, зокрема його літературно-критичних публікаціях, які дотепер не отримали належної дослідницької уваги. Л. Мечников насамперед відомий як автор наукової праці «Цивілізація та великі історичні ріки» (Париж, 1889), де висуває оригінальну теорію розвитку людства. Утім він є автором більш ніж 400 власних творів, у тому числі романів, мемуарів, статей і сатиричних нарисів. Стаття присвячена насамперед дослідженню автобіографічних романів Л. Мечникова, що зображують його дитинство та юнацтво в Харківській області, років еміграції до Франції та Італії. Його пізніша праця «Записки гарібальдійця» розглянута як майстерна реконструкція епохи Рісорджіменто з широким набором яскравих персонажів, деталей та описів. У дослідженні виявлено, що протягом зрілих років, Л. Мечников присвятив себе дослідженню історії італійської літератури в соціо-політичному ракурсі. Він актуалізував проблему зіставлення романтизму та реалізму в літературі періоду національної визвольної боротьби, акцентував важливість громадянської літератури, висловив власне бачення використання художніх форм, жанрів та національних ідей в літературі як її найвищу мету. Він продовжував критичні дослідження літературних творів до своїх останніх років життя, звернувши увагу на постаті таких французьких письменників як Оноре де Бальзак, Жорж Санд, Віктор Гюго, Еміль Золя. Стаття доходить висновку, що Л. Мечников є яскравим взірцем сина Харківщини, який розвинув свої таланти в літературі, критиці та соціальних теоріях, що має бути високо оціненим та осмисленим співгромадянами.