РОЛЬ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЧИННИКІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕННЯ

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні впливу інститутів та інституційних чинників на рівень забезпечення добробуту населення. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох дослідників, виявлено, що економічний успіх тієї чи іншої країни залежить від інститутів – правил, за якими працює її економіка, і стимулів, які отримують її громадяни. У результаті дослідження розкрито сутність понять інклюзивних та екстрактивних інститутів. Виокремлено сучасні інституційні підходи до вивчення категорії «добробут». Розкрито особливості формування інституційного середовища в Україні та його роль у забезпеченні добробуту населення. Виявлено, що інституційна слабкість щодо забезпечення добробуту населення вища у країнах з повільними реформами, ніж в країнах-лідерах трансформації, що обумовлено низькою ефективністю запровадження політики інституцій, задоволенням потреб олігархічної верхівки, корупцією на місцевому та національному рівнях. Розкрито сутність поняття «інституційна пастка» та виявлено передумови її виникнення. Проведено порівняльний аналіз стану інституційного середовища України з іншими країнами світу, використовуючи індикатори Всесвітнього економічного форуму та провідних аналітичних центрів (індекс інклюзивного розвитку, індекс сприйняття корупції, міжнародний індекс щастя, коефіцієнт Джині, коефіцієнт Пальма тощо). Перспективою подальших досліджень у даному напрямку є розробка механізму управління інституційними чинниками з метою підвищення рівня добробуту населення України.