Соціальна економіка https://periodicals.karazin.ua/soceconom <p>Фахове видання з&nbsp;економічних наук категорії "Б".</p> <p>Журнал присвячений висвітленню результатів наукових досліджень у галузі економічних наук: питання мотивації праці, управління на різних рівнях економіки, кредитна і грошова системи, облік та аудит, міжнародна економіка та світове господарство, економіко-математичні методи і моделі, статистичний аналіз і маркетингові стратегії.</p> <p>Для наукових працівників, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.</p> uk-UA olhahlushchenko@karazin.ua (Olha Hluschenko, Doctor of Economic Sciences, Associate Prof) sejournal@karazin.ua (Yuliia Lieshchyna) Mon, 20 Jan 2020 00:00:00 +0200 OJS 3.1.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 ЗМІНИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ДИЗАЙНУ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОСТКРИЗОВОГО ВІДНОВЛЕННЯ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15317 <p>У статті визначено зміни, що відбулися у інституційному дизайні, та визначено тенденції щодо відновлення ринку фінансових послуг як комплексного системного явища. Розкрито сутність поточних тенденцій, що відбуваються на ринку фінансових послуг України як упро­довж періоду кризи, так і на поточний момент, та визначено їх вплив на фінансову систему нашої країни. Проведені у статті дослідження дали змогу встановити, що переважна біль­шість суб’єктів ринку фінансових послуг України зазнала значного скорочення. Це особливо стосується банків та кредитних спілок, проте кількість фінансових компаній зростає. Зрос­тання кількості та обсягів діяльності фінансових компаній дають змогу стверджувати про зростання обсягів мікрокредитування. В умовах гальмування темпів зростання реальної за­робітної плати це є свідченням втрати довіри населення до банків та у майбутньому може викликати спад&nbsp; платоспроможного попиту населення.&nbsp; Це стало підставою для висновку про те, що кредитний ринок України набуває неінституціоналізованого характеру. Вказані про­цеси призвели до концентрації капіталів на кредитному сегменті ринку фінансових послуг. Зменшення кількості фінансових установ не є критичним для ринку. Негативним є поши­рення неінституціоналізованих фінансових посередників. Глибока суспільно-політична криза спричинила відтік капіталу з українського фондового ринку та зменшення обсягів контрак­тів, що укладаються на вітчизняних фондових біржах. Це є однозначно негативною тенден­цією, оскільки зменшення обсягів контрактів біржового ринку є одним з чинників, що впли­ває на інвестиційний клімат та відображає зацікавлення інвесторів у придбані цінних папе­рів вітчизняних підприємств. Державне регулювання ринку фінансових послуг має бути ре­формованим у два етапи: перший – скорочення кількості регуляторів до двох та перехід до моделі за завданнями з поділом на ліцензійну діяльність та макропруденційний нагляд; дру­гий – перехід до єдиного регулятору. Це відповідає сучасним світовим тенденціям та дасть змогу зробити державне регулювання ринку фінансових послуг усе охоплюваним, системним, уникнути гіперрегуляції та відсутності регулівного впливу на певних сегментах ринку.</p> Ольга Вікторівна Глущенко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15317 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФОРМУВАННЯ ВИМОГ ДО СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ЇЇ ОЦІНКИ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15319 <p>У сучасних умовах гостро відчувається потреба у теоретико-методологічних узагальненнях і розробках, а також у практичних рекомендаціях, які б були спрямовані на побудову дієвого механізму оцінки вартості підприємства в мінливих економічних умовах. У роботі ми спираємося на поняття «вартість підприємства» у широкому значенні.&nbsp; Вартість – це характеристика втіленого в економічному добробуті процесу виробництва, яка виражає його внутрішню потенційну здатність приносити ефект, що перевищує не тільки витрати на створення цього блага, а і його альтернативну вартість, тобто вигоду втрачених можливостей в результаті вкладення ресурсів у виробництво&nbsp; цього блага. Але, незалежно від того, який підхід використовується, цінність оцінки буде залежати від правильно підібраних показників, які дозволяють провести аналіз і отримати об’єктивні результати. Головними вимогами до показників оцінки вартості підприємств визначено: адекватність, точність, об’єктивність, достовірність, однозначність, економічність, порівнянність, своєчасність і регулярність,&nbsp; встановлення причино-наслідкових зв’язків показників оцінки й оціночної вартості підприємства. Враховуючи вищенаведене, зроблено наступні висновки: вибір показників оцінки вартості носить індивідуальний характер, що обумовлений специфічними характеристиками суб’єктів оцінки й поточними та стратегічними цілями оцінки; для формування системи оцінки показників вартості підприємства необхідно враховувати фактори внутрішнього та зовнішнього середовища; використання збалансованої системи показників оцінки має стати основою для прийняття управлінських рішень. Перспективи подальших досліджень у даному напрямку доцільно вести у напрямку розвитку інструментарію оцінки вартості підприємств, а також вдосконалення інтегрального оцінювання фінансово-економічного стану та ефективності управління підприємством.</p> Hanna Doroshenko ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15319 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 РЕАЛЬНІ ТА ОФІЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ МЕНЕДЖЕРА https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15320 <p>Стаття присвячена реальним та офіційним повноваженням менеджера, їх особливостям, спільним та відмінним рисам. Успішність організації прямим чином залежить від того, хто її очолює і яку команду менеджерів він сформував, тобто від рівня менеджменту. Повнова­ження в менеджменті – це реальна можливість впливати на поведінку інших, змінювати її у визначеному напрямі. У системі офіційних повноважень керівника закладена потенційна влада над підлеглими, а реальні повноваження залежатимуть від того, як формуються його взаємини з навколишнім середовищем – безпосередніми керівниками, підлеглими та колега­ми. Значній кількості людей здається, що наявність влади надає можливість нав’язувати свою волю незалежно від почуттів, бажань і здібностей іншої особи. Якщо б це було так, то призначені керівники організації завжди мали би владу для здійснення впливу щонайменше на своїх підлеглих. Офіційні повноваження дають можливість особі прямо або опосередкова­но впливати на членів організації. Об’єкт влади підпорядковується впливу не за власним ба­жанням, а виходячи з обов’язку виконувати розпорядження суб’єкта влади. За будь-яких умов офіційні повноваження у чистому їх вигляді формують у підлеглого виключно зовнішню мотивацію на виконання своїх трудових обов’язків. Під реальними повноваженнями у вузь­кому значені розуміється авторитет або вплив людини у контексті неофіційних взаємовідно­син у системі управління. Основою таких повноважень є, передусім, особистісні якості люди­ни. У широкому значенні реальні повноваження – це поєднання формальних та реальних повноважень у вузькому значені, коли особа, що займає офіційну посаду в системі управлін­ня організації з відповідними владними повноваженнями, також має вплив на людей завдя­ки своїм особистісним якостям, зокрема авторитету. За результатами проведеного дос­лідження встановлено, що основою офіційних повноважень є винагороди, примус, нормати­ви, основою ж реальних повноважень можуть бути знання, експертні навички, еталон</p> Лариса Василівна Тєшева ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15320 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 СТРУКТУРНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ СФЕРИ ОБІГУ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15321 <p>Метою статті є класифікаційне обґрунтування суб’єктів сфери обігу товарів, що обумовлюється значною їх розмаїтістю, яка пов’язана зі змістом процесів просування кінцевого продукту від постачальника до споживача через систему складів, інформаційного забезпечення ринку, фінансування виробників, надання послуг, що супроводжують рухи товару, подальшого обслуговування, участі держави в регулюванні товарного ринку.</p> <p>В статті обґрунтовано систему діяльності суб’єктів господарювання сфери обігу, як взаємопов’язаний комплекс, який містить структури, що забезпечують посередницьку діяльність, спрямовану на взаємодію через створення ринкових інститутів.</p> <p>Розвинуто класифікацію суб’єктів оптової торгівлі, до якої віднесено брокерів, консигнаторів, суб’єктів підприємництва, що здійснюють реалізацію за каталогами. Визначено специфіку їх діяльності.</p> <p>Доведено, що транспортне забезпечення товарних ринків виступає однією з найважливіших умов позитивної динаміки економічного росту і динамічного розвитку економіки сфери обігу, а за змістом своєї діяльності складське господарство тісно пов’язане з діяльністю транспортних організацій, які являють собою самостійний суб’єкт сфери обігу товарів.</p> <p>Доведено, що до найважливіших елементів державного регулювання в сфері обігу можна віднести стратегічне прогнозування й планування соціально-економічного розвитку, включаючи розвиток споживчого ринку, заохочення конкуренції, підтримку малого бізнесу, комплекс заходів з регулювання політики ціноутворення, системи оподатковування суб’єктів господарювання тощо.</p> <p>Вдосконалено функції суб’єктів сфери обігу, що обумовлено розвитком товарного ринку й розширенням сфери використання інструментів менеджменту та маркетингу в діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі і логістичний інструментарій.</p> <p>Запропоновано основні функції суб’єктів сфери обігу підрозділяти залежно від суб’єкта впливу (споживачі, виробники, суспільство в цілому) і від використовуваних інструментів (логістичні й маркетингові).</p> Сергій Олександрович Ткаченко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15321 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 СТАН ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15322 <p>У статті здійснено оцінку фінансового забезпечення регіональної політики. Висвітлено теоретико-методологічні основи регіональної фінансової політики в Україні. Основними інструментами забезпечення цієї політики є частка доходів, закріплених за територіями в бюджетах на всіх рівнях бюджетної системи, місцеві податки та збори, нормативи відрахувань з державних податків до місцевих бюджетів, а також надані дотації, субсидії та субвенції до місцевих бюджетів. Зазначається, що зберігається значна залежність розвитку територій від процесів, що відбуваються в адміністративних одиницях вищого рівня. Розкрито сутність регіональної фінансової політики як просторового сегмента державної фінансової політики. Наведено моделі фінансування регіонального розвитку. Сучасна модель фінансування регіонального розвитку є багатоканальною, багаторівневою і включає як традиційні фінансові інститути ‒ державний, місцевий бюджет, так і нові інститути змішаного фінансування трансформаційної економіки. На регіональному рівні одним з основних елементів механізму регулювання соціально-економічного розвитку є розробка та реалізація інтегрованих регіональних програм, спрямованих на вдосконалення функціонування певного сектора економіки. На прикладі Харківщини проаналізовано механізм регулювання соціально-економічного розвитку шляхом оцінки ефективності реалізації регіональної фінансової політики за окремими показниками. Визначено вплив органів місцевого самоврядування Харківської області на формування власної фінансової політики.</p> <p>За результатами досліджень були розраховані показники фінансової незалежності місцевого самоврядування: коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт податкової автономії, коефіцієнт частки доходів від місцевих податків і зборів у структурі податкових надходжень. За підсумками проведених досліджень, встановлено, що частка державних трансфертів в доходах місцевих бюджетів поступово зменшується, фінансова залежність від державних надходжень знижується, податкові надходження у структурі місцевих бюджетів зростають, що свідчить про збільшення фінансової автономії в цілому.</p> Тетяна Едуардівна Городецька ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15322 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ЕТАЛОННА МОДЕЛЬ АГЕНТА ІНСТИТУТУ КОНТРОЛЮ: ПРОДУКТ ДОСВІДУ INTOSAI https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15323 <p>У статті проведено дослідження щодо створення ментального уявлення про еталонну модель агенту інституту контролю Supreme Audit Institution (SAI) через призму наднаціонального досвіду сконцентрованого Міжнародною організацією вищих органів фінансового контролю у Систему професійної документації (IFPP). Розроблені пропозиції, що полягають у зміні, в бік розширення, сприйняття досвіду INTOSAI не лише як професійних стандартів задля відточення алгоритмів контрольних заходів, а ще і як набору принципів, цінностей, норм та вимог, за допомогою яких можна сконструювати на абстрактному рівні агента інституту контролю та побудувати вищий орган аудиту на практиці. На поточний момент INTOSAI здійснила нову структуризацію власних напрацювань з досвіду провадження державного фінансового контролю та угрупувала їх у Систему професійної документації (IFPP). Нова логіка подачі наднаціонального досвіду з боку INTOSAI дозволила викласти у статті авторське бачення на належному підґрунті. Результатами дослідження стала еталонна модель агенту інституту контролю як органу фінансового контролю, що утворений за відповідною формою та наповнений відповідним змістом. Це повністю відображає світовий практичний досвід та ідеї професійної спільноти з питань контролю за суспільними ресурсами. Проведене дослідження дало позитивну відповідь на питання про можливість сприйняття досвіду INTOSAI задля конструювання еталону агенту інституту контролю. Отриманий у статті науковий результат у вигляді еталонної моделі агента інституту контролю, має не лише теоретичний характер – як предметне поле у сфері інституту контролю, що може бути використано під час досліджень інституційного дизайну, а має й прикладний характер, за допомогою подальшого розвитку методологічного апарату інституційної теорії – компаративного аналізу: у разі створення нових суб’єктів державного фінансового контролю (тобто ВОА або ВОФК або SAI) або у разі виникнення потреби зіставити і порівняти з еталонною моделью вищі органи контролю, що вже функціонують, серед будь яких країн-учасниць INTOSAI на предмет діагностики будь-яких відхилень від еталону.</p> Андрій Володимирович Хмельков ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15323 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ СФЕРИ IT-ПОСЛУГ У РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15325 <p>У статті розглядається сучасний стан ринку інформаційних технологій України, роль людського капіталу та особливості його впливу на зовнішньоекономічну діяльність країни. Досліджено основні процеси та тенденції функціонування українського ІТ-ринку. Виявлено основні перспективи розвитку IT-сектору.</p> <p>Розглянуто головні проблеми ринку інформаційних технологій та запропоновано напрямки їх вирішення. На теперішній час внутрішній ринок ІТ-послуг в Україні відповідає наступним характеристикам: мінімізація витрат на ІТ-послуги; порушення правових норм щодо інтелектуальної власності; задовільний попит на ІТ-сервіси; недостатня пропозиція кваліфікованих спеціалістів в ІТ-сфері внаслідок диспропорцій у підготовці технічних фахівців вищими навчальними закладами; недосконалість менеджменту в ІТ-компаніях призводить до неспроможності реалізації стратегії росту. Узагальнено два основні фактори, що стримують розвиток внутрішнього ІТ-сектора: по-перше,  ситуація з людським капіталом; по-друге, державна політика, її пріоритети в напрямку підтримки конкурентоспроможних галузей.</p> <p>Запорукою стрімкого розвитку зовнішньоекономічної діяльності України є встановлення балансу між зовнішнім та внутрішнім ринками ІТ-послуг. Для покращення зовнішньоекономічної діяльності України необхідно націлити сили держави та власників ІТ-компаній на розвиток внутрішнього ринку ІТ-послуг. Адже низький рівень внутрішнього ринку стримує розвиток зовнішніх відносин ІТ-сфери. Внутрішній сектор не є цікавим для ІТ-компаній, зазвичай, через низьку оплату праці та незадовільний рівень менеджменту. Тому у роботі більш детально розглянули проблеми, пов’язані з людським капіталом у рамках пошуку можливостей для розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни.</p> <p>Дійшли висновку, що ІТ-ринок буде залишатися однією з найперспективніших галузей України, яка розвиває зовнішньоекономічну діяльність.</p> Сергій Ігорович Архієреєв, Анна Сергіївна Ликова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15325 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ БРЕНДА РОБОТОДАВЦЯ НА ПРИКЛАДІ IT-КОМПАНІЙ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15326 <p>Потенціал компанії, її конкурентоспроможність та інноваційність безпосередньо залежать від здатності залучати високоефективні людські ресурси. Одним з ефективних способів залучення й утримання ресурсів є бренд роботодавця. Однак, компанії стикаються з багатьма проблемами при побудові бренду роботодавця, зокрема, як виміряти бренд, його привабливість для потенційних кандидатів і ступінь відповідності цінностей компанії прагненням працівників, які вже в ній працюють.</p> <p>Метою дослідження є обґрунтування послідовності оцінювання рівня бренду серед IT-компаній України та визначення лояльності працівників до компанії за методом сумарних оцінок.</p> <p>Визначено, що бренд роботодавця – це сумарний бал, який дають працівники компанії, за наступними критеріями: задоволення від матеріальної компенсації, ступінь комфорту умов праці, кар’єрні перспективи, цікавість проектів, над якими вони працюють. Бренд роботодавця можна виміряти, в першу чергу, як лояльність працівників до компанії. Робота над брендом роботодавця є процесом, який повинен бути стратегічно продуманий, в іншому випадку його формування буде відбуватися стихійно, а результати оцінки будуть негативними.</p> <p>Обґрунтовано, що оцінка бренду роботодавця включає наступні етапи: розробку анкети для оцінювання; збір даних ‒ анкетування працівників компанії; обробку даних; отримання загального балу рейтингу бренду роботодавця. Запропоновано застосування методу сумарних оцінок за шкалою Лайкерта. Переваги цієї шкали – простота і об’єктивність оцінювання.</p> <p>Побудовано рейтинг IT-компаній роботодавців України, виділені лідери галузі за кількістю працівників і за рейтингом роботодавців. Виділено основні елементи і складові бренду роботодавця. Розглянуто канали комунікації HR-бренду компанії, показані завдання брендингу роботодавця. Зараз більшість роботодавців розглядають роботу з HR-брендом і брендом роботодавця як довгостроковий стратегічний процес. Високий рейтинг бренду роботодавця ‒ це одна з актуальних і ефективних технологій залучення кращих спеціалістів до своєї компанії. Наступним етапом стає необхідність сфокусуватися на утриманні тих працівників, які вже працюють, для того, щоб зайняти сильну позицію в IT-сегменті на ринку праці.</p> Ірина В’ячеславівна Гонтарева, Катерина Анатоліївна Тимошенко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15326 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З ЄС https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15327 <p>Зовнішня торгівля України виступає одним з важливіших засобів збільшення державного бюджету, а Європейський союз є найсильнішою глобальною економічною організацією, най­більшим і найкращим регіональним ринком світу. Тому дослідження проблем економічної співпраці України і ЄС в контексті широкого та сприятливого доступу продукції вітчизняних підприємств до ринків європейських країн ЄС набуває все більшого значення для досягнення стратегічної мети – економічного розвитку України та досягнення гідного місця в міжнарод­ному поділі праці. У статті було розкрито соціально-економічну сутність, роль і значення між­народної торгівлі; розглянуті основні проблеми та перспективи торгівлі України з ЄС. Вивче­на її динаміка і структура, застосовані різноманітні методи для аналізу сучасного стану зов­нішньої торгівлі України з ЄС. Визначені перешкоди у торгівлі України з ЄС та представлено способи для їх усунення, названі переваги даної торгівлі. Застосування режиму зони вільної торгівлі між Україною та ЄС сприяє поступовому розширенню доступу українського експорту на європейські ринки в рамках Угоди про асоціацію. Для вітчизняних суб’єктів господарю­вання підписання Угоди спростило вхід на захищений внутрішній ринок країн-членів ЄС та надало можливість реалізувати власні конкурентні переваги як за якістю товарів, так і за ці­нами. Крім отриманих можливостей, Україна при підписанні домовленостей щодо вільної торгівлі взяла на себе зобов’язання щодо підвищення стандартів якості та безпечності про­дукції, проведення реформ щодо технічного регулювання, побудови системи контролю за якістю та безпечністю харчової продукції. Опосередкованою перевагою для вітчизняних то­варовиробників є спрощення доступу на ринки інших країн: допущення товарів на ринок ЄС з високими внутрішніми стандартами є автоматичним індикатором якості продукції.</p> Вікторія Анатоліївна Євтушенко, Марина Михайлівна Кудінова, Марина Дмитрівна Косенко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15327 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ДЖЕРЕЛА ПОШУКУ ПЕРСОНАЛУ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15329 <p>У статті показана актуальність розвитку сфери інформаційних технологій в Україні. Метою статті є пошук найефективніших джерел пошуку персоналу різної кваліфікації у сфері інформаційних технологій задля забезпечення потреб ІТ-компаній та росту даної сфери у зовнішньоекономічній діяльності країни як фактору загального росту економіки України.</p> <p>Проаналізовано джерела та способи пошуку персоналу в ІТ-сфері. Встановлено, що найефективнішими джерелами пошуку IT-спеціалістів є сайти пошуку роботи; соціальні мережі; сайти фрілансерів; кадрові агенства.</p> <p>Проведено маркетингове дослідження сайтів і соціальних мереж з пошуку ІТ-персоналу, відібрано і проаналізовано найефективніші джерела для знаходження майбутніх кандидатів на роботу. В процесі маркетингового дослідження робота з кандидатами на посаду відбувалася у три етапи та тривала 5 тижнів. Було отримано результати щодо залежності результатів пошуку необхідного фахівця від первинної кількості потенційних кандидатів, що зацікавлені у отриманні відповідної посади.</p> <p>Визначено терміни пошуку персоналу в різних соціальних мережах. Було проведено порівняння основних платформ для пошуку різних фахівців за показниками тривалості пошуку та ступеня закриття вакансії.</p> <p>Проаналізовано ймовірність пошуку потрібних кандидатів в різних джерелах пошуку роботи.</p> <p>Встановлено залежність між специфікою роботи, що необхідно виконати, та джерелом пошуку IT-спеціалістів. Для виконання разових проектів, робіт найбільш ефективним способом пошуку персоналу в ІТ-сфері є пошук фахівців-фрілансерів на відповідних веб-сайтах.</p> <p>Обґрунтовано, що для пошуку висококваліфікованого кандидата найбільше підходить метод хедхантингу, де HR-менеджер самостійно здійснює пошук та закриття відповідної вакансії. Найбільш ефективними сайтами для цього є Linkedin, Facebook та Twitter.</p> Ганна Валентинівна Євтушенко, Богдан Володимирович Сорін, Ганна Іванівна Пшеничко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15329 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15330 <p>В даній статті досліджуються умови зростання потенціалу державного фінансового контролю шляхом поступового аналізу. Автором висвітлено поняття фінансів, як економічної категорії. Також в статті визначено функції фінансів та обґрунтовано встановлення ієрархії функції контролю над функцією розподілу. Детерміновано сутність контролю, а також визначено сутність державного фінансового контролю та його суспільне значення. Через основні характеристики було визначено головних суб’єктів державного фінансового контролю в Україні. Такими органами є: Рахункова палата України, яка від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, та Державна аудиторська служба України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.</p> <p>Згідно з чинним законодавством, були охарактеризовані та згруповані повноваження суб’єктів державного фінансового контролю. На основі річних звітів 2018&nbsp;року основних суб’єктів державного фінансового контролю було здійснено порівняльний аналіз їх організаційних структур та кадрового забезпечення. Також було здійснено аналіз результатів роботи суб’єктів державного фінансового контролю. Оцінено масштаби бюджетних правопорушень шляхом визначення рівня співвідношення обсягів виявлених порушень та недоліків у грошовому вимірі в обсязі охоплених контролем грошових коштів. Не дивлячись на те, що з виявлених фінансових порушень до бюджету країни повертається менше п’ятдесяти відсотків, говорити про беззбиткову діяльність органів державного фінансового контролю можна, оскільки ці кошти у півтора рази перекривають витрати на їх забезпечення з державного бюджету.</p> <p>Визначено умови зростання потенціалу державного фінансового контролю та фактори, що наразі заважають його повному розкриттю.</p> Анастасія Ігорівна Злобіна ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15330 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ AGILE МЕНЕДЖМЕНТУ В УПРАВЛІННІ IT-ПРОЕКТАМИ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15332 <p>В роботі пропонується сучасний науково-практичний підхід щодо покращення роботи підприємств за допомогою застосування Agile менеджменту. Метою статті є покращення процесу управління веб-проектами через використання механізмів agile менеджменту на етапі планування та розробки IT-проекту. Одним з можливих перспективних методів рішень проблем сучасного менеджменту є застосування принципів методології гнучкої розробки (Agile development). Визначені передумови появи концепції Agile менеджменту та проведено порівняльний аналіз підходів до управління проектами. Досліджено особливості застосування різних методологій управління проектами в IT-компаніях. Наведена характеристика позитивних та негативних аспектів застосування альтернативних підходів до розробки програмного забезпечення. Окреслена головна відмінність традиційної методології розробки програмного забезпечення від методології гнучкої розробки. Надано базові характеристики найбільш вживаній моделі agile-менеджменту ‒ моделі Scrum. Визначено, що в межах реалізації моделі Scrum факторами мінімізації ризику невиконання окремих проектів і всього портфеля проектів організації є: забезпечення збалансованості портфеля при його формуванні; регулярний моніторинг при реалізації портфеля і прийняття превентивних заходів; узгоджене прийняття рішення щодо змін в проектах з урахуванням взаємозв’язку за змістом, термінами і ресурсами з іншими проектами. Зафіксовані зміни у функціональних обов’язках інвесторів, керівників і замовників програмного забезпечення при впровадженні гнучкої методології. Розкрито фактори зростання ефективності реалізації IT-проектів та зазначені переваги правильного використання гнучкої методології для проектів у сфері IT. Подальшим напрямом дослідження в сфері методології lean/agile менеджменту стане застосування надбань цих методологічних підходів до інших сфер економіки.</p> Олексій Олексійович Кім, Вікторія Вікторівна Козлова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15332 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200 ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15333 <p>Статтю присвячено вивченню сучасного стану інфраструктури ринку туристичних пос­луг в Україні та, зокрема, Харківської області. Досліджено динаміку туристичних потоків кра­їни за останні п’ять років, визначено проблеми розвитку туризму в Україні та запропоновано шляхи вдосконалення ринку туристичних послуг України. Індустрія туризму розвивається у всьому світі, а в деяких країнах є основою для складання бюджету. Україна має всі переду­мови розвитку туризму і може створити конкуренцію на світовому туристичному ринку. Роз­виток структури туризму повинен бути збалансованим і повністю відповідати потребам лю­дей, туристичні підприємства повинні ефективно працювати. Процес розвитку ринкової ін­фраструктури повинен бути пропорційним, він вимагає системного підходу до управління. Необхідно розробити стратегію розвитку інфраструктури ринку туристичних послуг на основі науково обґрунтованої процедури її прогнозування, регулювання, адаптації до змін спожив­чих пріоритетів, зовнішніх умов та ризиків. Проведене дослідження доводить наявність сут­тєвого потенціалу сфери туристичних послуг України до підвищення рівня конкурентоспро­можності. Стратегія розвитку інфраструктури ринку туристичних послуг України має врахо­вувати наступні напрямки: раціоналізація схем туристичних маршрутів; активне впро­вадження інформаційних технологій у сфері надання туристичних послуг; активна участь у міжнародних програмах; фінансування прикладних досліджень у сфері туризму; спрощення державного регулювання суб’єктів господарювання в сфері туристичного бізнесу; вдоскона­лення правового регулювання; моніторинг стану інфраструктури ринку туристичних послуг та спільне фінансування об’єктів державою та приватним сектором; впровадження реклам­ної компанії щодо залучення внутрішніх та іноземних туристів до України; реалізація заходів щодо розвитку туристичної транспортної інфраструктури.</p> Ольга Анатоліївна Сівакова, Дмитро Валерійович Мангушев ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/15333 Sun, 19 Jan 2020 00:00:00 +0200