https://periodicals.karazin.ua/soceconom/issue/feed Соціальна економіка 2019-10-14T21:02:27+03:00 Olha Hluschenko, Doctor of Economic Sciences, Associate Prof olhahlushchenko@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з&nbsp;економічних наук.</p> <p>Журнал присвячений висвітленню результатів наукових досліджень у галузі економічних наук: питання мотивації праці, управління на різних рівнях економіки, кредитна і грошова системи, облік та аудит, міжнародна економіка та світове господарство, економіко-математичні методи і моделі, статистичний аналіз і маркетингові стратегії.</p> <p>Для наукових працівників, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей.</p> https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12446 Формування моделі модернізації вітчизняних агропромислових підприємств на засадах інноваційного провайдингу 2019-10-14T20:25:58+03:00 Kateryna Akulenko ekaterina.akulenko@gmail.com <p>Стаття присвячена моделі модернізації агропромислових підприємств на засадах інноваційного провайдингу. Проаналізовано рівень інноваційного розвитку вітчизняних агропромислових підприємств та визначено основні проблеми, які гальмують впровадження інновацій у агропромисловому секторі України за&nbsp;сучасних умов;запропоновано впровадження такої моделі інноваційного розвитку, яка б забезпечувала баланс між модернізацію виробництва і впровадженням результатів наукових розробок, нових продуктів і технологій виробництва;досліджено вектор інноваційного розвитку у аграрному секторі України та визначенні основні тенденції розвитку та впровадження інновацій у діяльність підприємств, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції;розроблено модель модернізації вітчизняних агропромислових підприємств на&nbsp;засадах інноваційного провайдингу, що являє собою сукупність інтелектуальної (аграрна наука), виробничої (підприємницьке середовище агропромислового комплексу) та споживчої (інноваційна продукція, інноваційна технологія, інноваційний процес) сфер інноваційної діяльності, при цьому перехід між зазначеними сферами моделі інноваційного провайдингу здійснюється за допомогою прогресивного інновінгу (за його допомогою забезпечується взаємодія підприємницького середовища агропромислового комплексу з науковим середовищем), інноваційного консалтингу (гарантує інформування та консультування щодо інноваційної продукції та сприяє налагодженню зв’язку з підприємницькими структурами) та інноваційно-венчурного бізнесу (основною задачею є сприяння поширенню розробленої інноваційної продукції);визначено комплекс заходів, що мають передувати впровадженню запропонованої моделі за сучасних умов; визначена роль державиу процесі здійснення інновацій на агропромислових підприємствах на всіх трьох етапах здійснення інноваційного процесу, починаючи від зародження ідеї і закінчуючи комерціалізацією інновації. Зокрема, виділені функції, що покладені на державу для забезпечення ефективного фінансування інноваційної діяльності агропромислового комплексу.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12447 Вплив макроекономічних факторів на фінансові результати підприємств промисловості 2019-10-14T20:29:39+03:00 Natalia Vlasova nvlasova.vlasova1@gmail.com Oleksandr Nosyriev nosyriev.bf@khpi.edu.ua <p>Досліджено динаміку фінансових результатів до оподаткування підприємств промисловості України за&nbsp;2005-2017&nbsp;роки, виділено групу основних макроекономічних факторів й кількісно визначено ступінь та напрям їхнього впливу.</p> <p>Підтверджено дію механізму операційного левериджу на змінення фінансових результатів й на&nbsp;макроекономічному рівні. Простежено аналогічні тенденції у взаємозв’язку між динамікою фінансових результатів з такими факторними показниками, як динаміка реальних наявних доходів населення, капітальних інвестицій, експорту та імпорту. Встановлено взаємозв’язок між фінансовими результатами підприємств галузей промисловості та станом валютного ринку та взаємозв’язок динаміки фінансових результатів з ринком кредитних ресурсів.</p> <p>Проведений макроекономічний аналіз впливу зовнішніх факторів на динаміку фінансових результатів підприємств промисловості підтверджує наявність зв’язку між ними та надає підставу дійти висновку про необхідність їхнього урахування в процесі прийняття управлінських рішень на рівні окремих підприємств. Для&nbsp;оцінки ступеня взаємозв’язку між індексом змінення фінансових результатів підприємств промисловості та індексами зміни відповідних факторних показників розраховано парні коефіцієнти кореляції, що дозволило підтвердити наявність зв’язку між динамічними змінами фінансових результатів до оподаткування підприємств промисловості та факторними показниками.</p> <p>Визначено, що зростанню фінансових результатів сприяє позитивна динаміка показників ВВП та реальних доходів населення, збільшення обсягів зовнішньоторгового обороту, особливо імпорту, й, у меншому ступені, капітальних інвестицій.</p> <p>Запропоновано та апробовано мультиплікативну модель для інтегральної узагальненої оцінки впливу групи макроекономічних факторів, що забезпечує рівень визначеності та обґрунтованості управлінських рішень щодо прогнозування та управління фінансовими результатами підприємств промисловості.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12449 Управління інноваційним розвитком регіону 2019-10-14T20:30:45+03:00 Sofiia Demchenko sofia.demchenko95@gmail.com Diana Barynova diana.barynova@lgdc.org.ua Liu Zeyu heiheixiaotudou@gmail.com <p>У сучасних умовах динамічно змінюваного середовища актуалізуються питання про нові регіональні шляхи інноваційного розвитку. Дослідження показують, що інноваційний розвиток регіонів стає значущим чинником підвищення конкурентоспроможності регіону та формування високої інноваційної активності. Мета статті полягає у виявленні сутності та аналізі сучасних підходів до управління інноваційним розвитком регіону, що є доцільними в умовах трансформаційних змін. Досягнення поставленої мети обумовило визначення та вирішення наступних завдань: дослідження основних методів управління інноваційним розвитком регіону; аналіз правової та законодавчої бази; аналіз статистичних показників інноваційного розвитку регіону; визначення регіонів-лідерів та регіонів-аутсайдерів; дослідження понять та сутності Стратегій смарт-спеціалізацій та процесу підприємницького пошуку в умовах розвитку регіонів України.</p> <p>У статті розглядаються конкурентоспроможність і ефективність інновацій у регіональному розрізі, які&nbsp;представляють собою дві взаємопов’язані економічні категорії, що відбиваються в їх синергетичному ефекті в різних областях економічного та соціального життя регіонів. Їх оцінка може здійснюватися на різних рівнях: як на регіональному, так і на національному та міжнародному рівні. Регіональна конкурентоспроможність і ефективність інновацій є результатом комплексних дій стейкхолдерів на цих рівнях.</p> <p>У статті також визначено основні перешкоди управління регіональним інноваційним розвитком та проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку інновацій на регіональному рівні.</p> <p>Також у статті проведений багатофакторний порівняльний аналіз для оцінки розвитку регіонів України, що базується на статистичних даних індикаторів розвитку. Виявлені регіони-лідери та регіони-аутсайдери. У&nbsp;статті розглянуто основні сучасні дієві інструменти інноваційної політики та найбільш дієві шляхи її імплементації на рівні регіону. Одним із таких інструментів є Стратегія смарт-спеціалізації, що має за мету економічне зростання за допомогою стратегії на основі локалізації і активізації зацікавлених сторін на&nbsp;регіональному рівні. У роботі розглянуто також процес підприємницького пошуку, що є «концептуальним стовпом» смарт-спеціалізації.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12450 Удосконалення інституційного середовища як умови дієвості державної фінансової політики соціального розвитку в Україні 2019-10-14T20:32:04+03:00 Svitlana Kachula s.kachula@ukr.net <p>У статті розкрито сутність інституційного середовища та узагальнено наукові підходи щодо його визначення. Показано, що динамічний розвиток усіх сфер життєдіяльності суспільства потребує врахування стану інституційного середовища країни у процесі реалізації державної фінансової політики. Окреслено соціальні, економічні та політичні інститути. Виокремлено вагомі складові інституційного середовища, що формують його сегменти у контексті впливу на соціальні процеси у суспільстві.</p> <p>Показано, що в Україні поряд із нестабільністю економічної динаміки, високим борговим навантаженням, зростанням відкритості економіки та поглибленням процесів інтегрування у систему міжнародних економічних відноси відбувається загострення соціальних проблем та підвищується ймовірність настання соціальних ризиків, що проявляється в існуванні низки соціальних дисбалансів.</p> <p>Визначено інституційні аспекти вагомої складової державної фінансової політики – бюджетно-податкової політики, яка в умовах нестабільності більш дієво впливає на соціальні процеси, зокрема, в аспекті нейтралізації ризиків соціальної нестабільності. Показано, що в умовах слабкого інституційного середовища існує ризик збільшення неефективних видатків бюджетних коштів у зв’язку з реалізацією соціальної функції держави, зокрема видатків соціального спрямування. Причому, за цих умов усе більші обсяги фінансування спричинять до все більш неефективних видатків, що спричинено існуванням дисфункцій інституційного середовища.</p> <p>Серед вагомих дисфункцій інституційного середовища у аспекті їх впливу на формування і реалізацію державної фінансової політики соціального розвитку суспільства звернена увага на існування в Україні боргової пастки та пастки «порочного кола бідності». Показано, що в країні проводяться реформи та здійснюються заходи із удосконалення інституційного середовища, у тому числі з метою виходу із цих пасток. Однак окремі заходи все ще носять несистемний, послідовний, ситуативний характер. Обґрунтовано, що державна фінансова політика здатна впливати на удосконалення формальної складової інституційного середовища суспільства, що сприятиме підвищенню її дієвості за умови реалізації певних координаційних заходів. Водночас, потреба у підвищенні якості інституційного середовища актуалізує зосередження на його неформальній складовій, яка на сьогодні практично залишається поза увагою.</p> <p>Узагальнено методи удосконалення інституційного середовища та окреслено можливості реалізації окремих з них в Україні. Зроблено висновок, що удосконалення інституційного середовища реалізації соціальної функції держави в Україні має здійснюватися переважно шляхом модернізації, а не інституційного проектування, адже в умовах уповільненої економічної динаміки такий підхід не спричинить до значного зростання трансакційних витрат.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12451 Фінансова стабільність як індикатор ефективності управління змінами в усіх сферах національної фінансово-економічної системи 2019-10-14T20:34:42+03:00 Oksana Portna portna@karazin.ua <p>Стаття присвячена розгляду проблеми забезпечення та підтримання фінансової стабільності, як&nbsp;індикатора ефективності управління змінами в усіх сферах національної фінансово-економічної системи. У&nbsp;ході дослідження наведено підходи до визначення фінансової стабільності, чинники, від яких вона залежить, процеси, на які впливає та які характеризує фінансова стабільність.</p> <p>Розглянуто кризові явища національної фінансово-економічної сфери, що були спровоковані глобальною фінансово-економічною кризою 2008-2009 рр. та її наслідками, чинники, якіпорушили фінансову стабільність в&nbsp;Україні та їх наслідки для економіки. Висвітлено актуальні аспекти підтримання глобальної фінансової стабільності та фактори, що на це впливають. Розглянуто сучасний фінансово-економічний стан України у світлі прогресивних адаптаційно-інтеграційних змін у всіх сферах національної фінансово-економічної системи, що забезпечує фінансову стабільність. Окреслено значущість ефективного управління змінамивусіх сферах національної фінансово-економічної системи задля забезпечення та підтримання фінансової стабільності.</p> <p>За результатами проведеного дослідження встановлено, що сучасне адекватне розуміння та сприйняття проблеми забезпечення та підтримання фінансової стабільності, як індикатора ефективності управління змінами в усіх сферах національної фінансово-економічної системи, є неможливим без поєднання інтересів, зацікавленості та залучення до процесів позитивних змін усіх суб’єктів системно значущих сфер національної фінансово-економічної системи – держави, реального сектору економіки, домогосподарств та фінансового ринку. Перспективами подальших досліджень стає визначення оптимальних значень показників у всіх сферах національної фінансово-економічної системи, що забезпечують фінансову стабільність, а отже, є інформаційно-аналітичною основою для розробки та впровадження ефективних рішень на всіх рівнях управління.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12452 Еволюція інститутів та механізмів просторового розвитку економіки 2019-10-14T20:35:19+03:00 Yuliia Prus yuliaprus@karazin.ua <p>Стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питань еволюції інститутів та механізмів просторового розвитку економіки, як основного чинника забезпечення конкурентоспроможності території в умовах новітніх трендів мережизації, інтелектуалізації та діджиталізації суспільно-економічних процесів. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає у тому, що тільки через неефективну просторову організацію Україна втрачає 2-3&nbsp;% ВВП щорічно; необхідність врахування просторового чинника у&nbsp;розвитку економіки декларує тематика Доповіді Світового банку; однією з ключових цілей Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року обрано територіальну соціально-економічну інтеграцію та просторовий розвиток.</p> <p>Систематизація літературних джерел та підходів за тематикою дослідження засвідчила, що до складу будь-якої країни входять найрізноманітніші регіони, кожному з яких властива специфічна екосистема науки та інновацій, унікальний економічний контекст та індустріальна інфраструктура. За таких умов ключовим інструментом забезпечення збалансованого просторового розвитку, зокрема щодо визначення території локалізації полюсів зростання, виступає стратегія розумної спеціалізації. У ході дослідження розглянуто питання зміни парадигми реалізації регіональної політики на основі спеціалізації від періоду функціонування раднаргоспів до створення кластерів на сучасному етапі розвитку економіки України. Оскільки глобалізація виробництв, спільнот та мереж знань, збільшення кількості мережевих комунікацій призводить до того, що&nbsp;високий рівень кооперації стає одним з ключовим умов конкурентоспроможності країни, у дослідженні розглянуто еволюцію моделей колаборації ключових стейкхолдерів (від single helix до quintuple helix) та інститутів просторового розвитку.</p> <p>Перспективами подальших досліджень за даним напрямом є розробка рекомендацій щодо узгодження інтересів ключових стейкхолдерів розглянутих моделей колаборації з метою забезпечення гармонійного економічного розвитку територій України.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12453 Дослідження доменів в розрізі формування стратегії смарт спеціалізації 2019-10-14T20:35:55+03:00 Volodymyr Rodchenko rodchenko@karazin.ua Viktoria Beliavtseva my_edem@ukr.net Daria Khripunova khripunova.daria@gmail.com <p>Стратегія смарт спеціалізації, як інноваційна система для регіональних економік, має визначати пріоритетні сфери, в яких регіони та країни мають конкурентні переваги або мають потенціал генерувати заснований на знаннях розвиток і здійснювати економічні перетворення. Кількість та характер цих пріоритетів будуть відрізнятися в залежності від регіону. Стратегія смарт спеціалізації вимагає ідентифікації в кожному регіоні однієї або декількох тематичних областей, де НДДКР та інноваційна політика повинні бути спрямовані на створення та підтримку конкурентних переваг. Пріоритети можуть бути сформульовані з точки зору галузей знань або діяльності (не тільки наукової, а й соціальної, культурної), підсистем у секторі та знаходитись поза межами галузей, ринкових ніш, кластерів, технологій, тощо. Здатність ідентифікувати можливості регіону розширюватися в нові пріоритетні напрямки є центральним принципом концепції смарт спеціалізації. Глобальне економічне зростання вимагає підвищення конкурентоспроможності регіонів, особливо там, де&nbsp;потенціал є найвищим. Вибір пріоритетних напрямків стимулює інновації та інвестиції, при цьому, для того, щоб регіони мали успіх, вони повинні використовувати власну суміш активів, навичок та ідей, щоб конкурувати на світовому ринку та розвивати невикористаний потенціал.</p> <p>Стаття присвячена аналізу пріоритетних областей смарт спеціалізації та інтерпретації поняття доменів в&nbsp;рамках регіонального розвитку. Дослідження зосереджено на узагальненні підходів до визначення понятійної сутності категорії «домен» шляхом врахування впливу національної специфіки, а також зазначення ролі доменів у процесі підприємницького відкриття. Розглянуто різноманітні підходи до визначення «доменів», як&nbsp;структурованих тем в рамках регіонального розвитку, які впроваджуються на практиці через процеси підприємницького відкриття. Досліджено приклади пріоритетних напрямків в рамках регіону та домени країн ЄС, акцентовано увагу на процесі визначення доменів на основі підприємницького відкриття.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12454 Впровадження стратегії розумної спеціалізації в країнах ЄС та Україні 2019-10-14T20:36:45+03:00 Daria Serogina serogina@i.ua <p>Метою статті є дослідження досвіду впровадження стратегії розумної спеціалізації в країнах ЄС та визначення можливостей імплементації принципів розумної спеціалізації для пілотних регіонів України. У&nbsp;результаті проведеного дослідження встановлено, що стратегія розумної спеціалізації в ідеалі повинна бути більш інтегративною в інноваційну політику, орієнтовану на дослідження та інновації, політику згуртування європейських ланцюжків створення вартості і мережевих ініціатив, промислову політику і в майбутньому буде розширювати поточні масштаби поширення, що було визнано Європейською комісією. Отже, на наступний період програмування (2021-2027) передбачається, серед іншого, що основна частина коштів Європейського фонду регіонального розвитку та Фонду згуртованості буде йти на розвиток інновацій, підтримку малого бізнесу, цифрових технологій та промислової модернізації. Це також означатиме перехід до низьковуглецевої, кругової економіки і боротьбі зі змінами клімату. Імплементація принципів розумної спеціалізації для країн ЄС, що характеризуються відкритістю інноваційних систем, створює умови для модернізації технології та регіональної спеціалізації задля забезпечення унікальних територіальних конкурентних переваг. Особливістю впровадження концепції розумної спеціалізації для регіонів ЄС з наявністю вагомого наукового та інноваційного потенціалу, потужних кластерів та розвинутої інфраструктури є використання принципу «підприємницького пошуку», що передбачає впровадження політики розумної спеціалізації «знизу вгору». Але, слід відзначити, що використання цього принципу на практиці є проблематичним як для країн ЄС, так і для України, яка знаходиться у процесі поступової децентралізації.</p> <p>Достовірність результатів проведеного в роботі дослідження забезпечена застосуванням інструментів узагальнення і переробки офіційної статистики, експертних звітів, авторських спостережень і обчислень. Обгрунтованість отриманих результатів обумовлена коректністю застосування дослідницького і аналітичного апарату, апробованого в науковій практиці, а також завдяки порівнянню результатів роботи і даних міжнародного досвіду. Підставою для запропонованих рекомендацій послужила доказовість аналітичних висновків.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12456 Компетентнісний підхід як основа кадрового забезпечення стратегічного управлінського обліку на підприємстві 2019-10-14T20:45:21+03:00 Mykola Bondar oefbondar@gmail.com Natalia Iershova iershova.ny@gmail.com Marina Tkachenko marinatkachenko84@gmail.com <p>Стаття присвячена дослідженню компетентнісного підходу як основи кадрового забезпечення стратегічного управлінського обліку на підприємстві. Проведений аналіз наукової літератури довів, що відмінними рисами стратегічного управлінський обліку стає те, що пріоритетним напрямком формування інформації в його системі є задоволення інформаційних потреб стратегічного управління в частині обліку та аналізу ключових факторів успіху, ризиків та формуванні стратегічної управлінської звітності. Досліджена сутність поняття «компетентність» та обґрунтована детермінанта професійної компетентності фахівця зі стратегічного управлінського обліку, яка базується на концепції компетентності. На основі структурного підходу запропоновані складові професійної компетентності фахівця зі стратегічного управлінського обліку.</p> <p>Для оцінювання загальної компетентності фахівців зі стратегічного управлінського обліку на рівні підприємства запропоновано інтегральний показник, сформований за такими критеріями: пізнавальна мотивація, професійні навички, міжособистісні й комунікативні навички, управлінські навички, колективні навички, показник «Фахівець зі стратегічного управлінського обліку очима керівника підприємства». Розроблений шаблон для представлення результатів оцінювання загальної компетентності фахівця зі стратегічного управлінського обліку.</p> <p>За результатами проведеного дослідження встановлено, що реалізація стратегії стійкого функціонування суб’єктів господарювання в ринковій економіці висуває нові вимоги не до конкретних знань, а до компетенцій працівників, зажадає їх особистих якостей. Запропонований методичний підхід до оцінювання загальної компетентності фахівців зі стратегічного управлінського обліку є універсальним і може бути адаптований для використання на підприємствах будь-якої організаційно-правової форми та галузі. Цінність методичного підходу полягає в тому, що він не тільки надасть можливість керівникам та менеджерам підприємств оцінювати компетентність кадрового забезпечення стратегічного управлінського обліку на основі ключових складових загальної компетентності фахівця зі стратегічного управлінського обліку, але й створює інноваційний інструментарій підвищення ефективної стратегічного управління підприємством в цілому.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12457 Фонд гарантування інвестицій як елемент інфраструктури захисту ринку цінних паперів 2019-10-14T20:46:00+03:00 Oleksiy Vasiliev oleksy777@ukr.net Andrij Nimkovych 2909andriy18@gmail.com <p>У статті здійснено теоретичне обґрунтування необхідності створення фонду гарантування інвестицій на ринку цінних паперів України. Особливу увагу авторів приділено закордонному досвіду функціонування аналогічних фондів, принципам та особливостям їх організації. Зокрема було проаналізовано фонди Естонії та Литви. Метою таких Гарантійних фондів є забезпечення захисту коштів, розміщених інвесторами через інвестиційну організацію, в разі неспроможності інвестиційної організації. Для досягнення своїх цілей вказані організації накопичують кошти в фондах, інвестують фінансові ресурси у державні цінні папери та цінні папери центральних банків, а у разі виникнення страхової події сплачують страхові виплати у встановлені терміни. В статті при цьому наголошується, що об’єктом захисту перед інвесторами не є інвестиційний ризик, тобто імовірність втрати від збитків через те, що інвестиція не призведе до прибутку або втрати вартості. Моделі Естонії та Литви показують універсальну установу, яка відображає захист водночас інтересів клієнтів кредитних установ (або вкладників), клієнтів інвестиційних організацій (або інвесторів), власників паїв обов’язкового пенсійного фонду та страхувальників, які уклали із страховиками пенсійні договори. На основі дослідження моделі та особливостей в інших країнах, запропонований прототип структури аналогічної установи в Україні – ДП «Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб». З основних базисів передбачається, що така установа повинна мати більший розмір відшкодування для учасників, функціональність та послідовність роботи з фондами накопичених фінансових ресурсів буде аналогом до закордонних моделей, а управління Фонду буде формуватися шляхом делегування до її складу представників від різних урядових установ та саморегулівних організацій, що забезпечить дійсно прозорість та об’єктивне прийняття рішень Фонду.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12458 Проблемні аспекти економічної безпеки закладів охорони здоров’я 2019-10-14T20:46:41+03:00 Anna Vitiuk anna_vitiuk@ukr.net Alina Bondarchuk alya.bondarchuk.2017@gmail.com <h4>У статті особлива увага приділена проблемам економічної безпеки закладів охорони здоров’я. Розглянуто сутність категорії «заклад охорони здоров’я» та їх класифікацію; виявлено такі проблеми економічної безпеки закладів охорони здоров’я як недостатній рівень бюджетного фінансування, втрата наукових кадрів та кваліфікованого персоналу, занепад використання інноваційної продукції, зростання залежності від імпортних лікарських засобів, збільшення обігу фальсифікованих лікарських засобів. Встановлено пряму загрозу безпеці закладів охорони здоров’я під впливом відкритої реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я в казенні та комунальні некомерційні підприємства. Вивчено основні статистичні тенденції бюджетного фінансування закладів охорони здоров’я в Україні через обсяги видатків на галузь. Встановлено причини низького рівня фінансування; сформовано математичну модель взаємозалежності номінального валового внутрішнього продукту та видатків на охорону здоров’я. Відзначено вкрай низький рівень витрат на охорону здоров’я в Україні в порівнянні з іншими країнами. Виявлено негативну динаміку забезпеченості лікарями та медичним персоналом в країні. У статті встановлено використання застарілих основних засобів та устаткування у закладах охорони здоров’я та неспроможність Міністерства охорони здоров’я забезпечити їх оновлення. Проаналізовано фармацевтичний ринок в державі та встановлено зростаючу залежність закладів охорони здоров’я від імпортних лікарських засобів. Розкрито зміст фальсифікації лікарських препаратів через можливу відсутність активної діючої речовини у препаратах, невідомі технології отримання лікарських препаратів та підміну лікарських речовин на більш дешеві аналоги. Встановлено джерела надходження фальсифікованих препаратів до закладів охорони здоров’я.</h4> <p>Автори застосовують такі методи дослідження, як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, порівняння, статистичний метод, метод математичного моделювання.</p> <p>Результатом роботи є виявлення загроз для економічної безпеки закладів охорони здоров’я.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12459 Cтратегічне управління стійким розвитком міст 2019-10-14T20:47:53+03:00 Sergiy Zelenskiy khtei@ukr.net <p>У статті досліджуються концептуальні теоретичні положення стратегічного управління стійкого розвитку міст України, що пов’язано з реформами, які відбуваються на всіх рівнях. Впровадження стратегічного підходу до управління розвитком міст базується на визначених особливостях міста як суб’єктно-об’єктної системи, на наявних проблемах, що потребують нагального вирішення, на усвідомленні специфічності саме стійкого розвитку, яка полягає у збалансованому врахуванні економічних, соціальних та екологічних аспектів розвитку задля задоволення різноманітних інтересів сучасних стейкхолдерів і не ставить під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби на кількісному та якісному рівні не меншому, ніж сьогодні. В роботі визначено сутність категорії «управління» і показано, що здійснення управління (як функції, як процесу, як дії) вимагає мистецтва, а саме: інтуїції, досвіду, нестандартних і неочікуваних рішень, що ґрунтується на різносторонніх знаннях та навичках. Отже, актуалізується питання наявності відповідних компетенцій та компетентностей серед різноманітних зацікавлених сторін (суб’єктів) управлінського процесу. Особливу увагу приділено визначенню особливостей та переваг використання стратегічного підходу до управління стійким розвитком міст, який надає різноманітні переваги всім учасникам даного процесу і є засобом об’єднання зусиль, узгодження інтересів та позицій, координації діяльності всіх стейкхолдерів. Стратегічне управління стійким розвитком розглядається як процес (отже відповідна послідовність етапів, дій, що реалізуються задля досягнення мети), що базується на розвинутому вмінні стратегічно мислити, використовувати стратегію співпраці та усвідомлювати власну відповідальність за прийняті рішення і їх результати усіх різних зацікавлених сторін. Представлено змістовне наповнення трьох основних етапів стратегічного управління – стратегічний аналіз, стратегічний вибір та реалізація змін. Наголошено, що досягнення стійкого розвитку міста можливе за умови свідомого, системного, постійного використання належних інструментів та методів усіма стейкхолдерами, які діють узгоджено, скоординовано, вмотивовано та відповідально.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12462 Тайм-менеджмент – як один із методів управління часом у банківській установі 2019-10-14T20:48:35+03:00 Natalya Izyumtseva diknat1972@gmail.com Anna Chkheaylo chkheailo_anna@ukr.net Olena Sverhun alionasv1997@gmail.com <p>Важливість дослідження науки управління часом, як ключового ціннику високого результату набуває все більшої актуальності й займає одну з домінуючих позицій у сучасному світі трансформацій та нововведень. У статті досліджено поняття управління часом та визначено його значущість у сучасних методах організації праці. Також визначено, з яких елементів складається сучасна модель тайм-менеджменту. Задля цього проаналізовано існуючі методики визначення пріоритетів серед поточних завдань та планування робочого дня, такі як: «матриця Ейзенхауера» та «АВС-аналіз». Одним із основних завдань ефективного менеджменту є вміння чітко формулювати поточні та стратегічні цілі, визначені часом та можливостями. Керівник, котрий має навички управління таким ресурсом як час, може у майбутньому отримувати зі своєї роботи максимальну вигоду. На основі сучасних існуючих методів управління часом авторами було розроблено схему досягнення цілей. Цю схему доцільно впровадити у банківській установі, попередньо скоректувавши під особливості роботи будь-якого працівника в залежності відчасу, який він витрачає на поточну роботу. За допомогою матриці робочого дня банківського працівника є можливим досягати поставлених керівництвом цілей та аналізувати, який вид діяльності більш прибутковий, а який потребує перегляду часових витрат. Матриця чітко описує проблеми правильного використання свого особистого часу, що завжди актуальна. Особливо це простежується у банках, де час – один із найважливіших та найдорожчих інструментів менеджера. Успіх й ефективність дій визначаються тим, наскільки якісно використовується час.</p> <p>Саме вивчення основних понять, ідей та правил тайм-менеджменту, обґрунтовує інтерес до даної області людських знань. Постановка ясних цілей, правильний вибір пріоритетів і планування свого часу – один з основних ключів більшої ефективності в роботі.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12463 Стратегія виводу продукції підприємства на ринки Європейського союзу 2019-10-14T20:49:15+03:00 Anton Kvitka kvitka@karazin.ua Daria Kornieva daria.kornieva@gmail.com <p>Перехід до нового технологічного укладу, інтенсифікація економічних процесів, глобалізація стали причиною зростання конкурентного тиску. Це вимагає від підприємств мобільності, модерності, моментальної реакції на виклики ринку шляхом удосконалення існуючої продукції та створення нової. У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії щодо розроблення стратегії виводу продукції підприємства на ринки Європейського союзу з метою підвищення рівня їх конкурентоспроможності та забезпечення їх входження у глобальні ланцюги створення доданої вартості. Основною метою проведеного дослідження є розвиток теоретико-методичних положень щодо послідовності дій при виведенні продукції підприємства на ринки Європейського союзу та розкриття ключових аспектів даного процесу. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи напрацювання багатьох науковців за тематикою дослідження у статті розкрито сутність збутової політики підприємства. Об’єктом проведено дослідження обрано ПП&nbsp;«Автоентерпрайз», для якого сформовано перелік першочергових стратегічних заходів для компанії на&nbsp;етапі виходу на європейські ринки. У результаті дослідження здійснено аргументацію потреби та визначено особливості умов виходу ПП «Автоентерпрайз» на європейський ринок. Наведено оцінку стратегічного положення ПП «Автоентерпрайз» на ринку зарядних пристроїв для електромобілів, що свідчить про високий рівень його конкурентоспроможності; проведено оцінку діяльності основного конкурента ПП&nbsp;«Автоентерпрайз» на європейському ринку – голландська компанія ABB. Виокремлено причини та складнощі виходу ПП&nbsp;«Автоентерпрайз» на європейський ринок. Узагальнено основні проблеми, які&nbsp;не&nbsp;дозволяють повною мірою реалізувати експортний потенціал компанії. Розроблено комплекс заходів для&nbsp;підприємства при виході на зовнішній ринок в умовах євроінтеграції. Напрямками подальших досліджень за даною проблематикою є розробка маркетингової стратегії підприємства з метою просування його продукції на зовнішні ринки.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12464 Методичний підхід до здійснення процедури бренд-менеджменту в організаціях некомерційного сектору 2019-10-14T20:49:51+03:00 Olena Parkhomenko elena.parkhomenko@karazin.ua Tetiana Koval tatyanakoval7@gmail.com <p>Стаття присвячена формуванню методичного підходу до здійснення процедури бренд-менеджменту. Для цього було розкрито сутність поняття «бренд», «брендинг» та «бренд-менеджмент», зазначені етапи бренд-менеджменту. Визначено відмінності бренд-менеджменту та брендингу. Брендинг, як процес створення бренда, є складовою бренд-менеджменту – усього процесу управління брендом. Також у статті розкрито особливості бренд-менеджменту комерційних і некомерційних організацій, адже роль бренда для організації визначає важливість складових для бренда і для процесу бренд-менеджменту. Зважаючи на відмінності, у статті пропонується авторська концептуальна модель етапів бренд-менеджменту, яка покликана систематизувати і поглибити методологію бренд-менеджменту некомерційних організацій, як цілісної системи управління брендом. Ця модель має на увазі послідовну реалізацію етапів для того, щоб організація могла перетворитися на бренд. Створена концепція має 5 блоків, а саме: блок цілеутворення, аналізу поточного стану, аудиту бренда, процедури брендингу, управління створеним брендом. У статті детально охарактеризовано зазначені етапи та надано рекомендації щодо їх реалізації. Блок цілеутворення є дуже важливим, адже він визначає місію організації, яка має бути врахована на всіх етапах бренд-менеджменту. Аналіз поточного стану проводять організації, що вже провели певний час, працюючи на ринку, та мають певну аудиторію, яку слід дослідити. Аудит бренда за пропонованою структурою організації можуть проводити час від часу, щоб оперативно реагувати на проблеми та вчасно їх попереджувати. Лише після всіх досліджень організація може розпочинати процедуру брендинга та розробити позиціонування. За процедурою брендингу у статті розкривається управління брендом. Важливо здійснювати контроль ефективності та вносити зміни за наявності виявлених проблем.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12465 Особливості функціонування вітчизняних електрогенеруючих підприємств ТЕС в умовах сталого розвитку 2019-10-14T20:50:28+03:00 Mariya Kuznetsova mariyakuznetsova8@gmail.com <p>Стаття присвячена аналізу особливостей функціонування електрогенеруючих теплоелектростанцій в Україні. В ході дослідження визначено ключові детермінанти забезпечення сталого розвитку вітчизняної електрогенерації в умовах переходу до нової моделі ринку. Окреслено передумови активізації та підтримки процесу імплементації концепції сталого розвитку в сучасну бізнес-практику підприємств енергетичного сектору економіки України.</p> <p>Зазначено теоретичні та практичні основи забезпечення сталого розвитку енергетики у взаємозв’язку з іншими Цілями Сталого Розвитку, проголошеними Організацією Об’єднаних Націй. Наведено порівняльну оцінку рівня ефективності політики держави у сфері енергонезалежності та ресурсозбереження з використанням комплексного показника енергоємності ВВП. На основі міжнародних та вітчизняних статистичних даних було проаналізовано динаміку обсягів виробництва електричної енергії в Україні за період 1990-2017&nbsp;рр., <strong>а також структуру виробництва електричної енергії за видами генерації</strong>. Динаміка обсягів виробництва електричної енергії в Україні за видами сировини була представлена у комплексі з динамікою обсягів споживання та виробництва вугілля за відповідний період. Зазначено генераційні особливості функціонування теплоелектростанцій у порівнянні з іншими електрогенеруючими підприємствами за сучасних умов. Проаналізовано ключовий елемент енергетичної незалежності України – зальний обсяг підтверджених резервів вугілля – передумову ефективного функціонування вітчизняних електрогенеруючих ТЕС. Окреслено особливості процесу ціноутворення в сфері виробництва та продажу електроенергії, зокрема, наведено структуру ринкового тарифу та відпускну ціну продажу електроенергії виробниками на оптовий ринок. Обґрунтовано значення інноваційного фактору у процесі підвищення ефективності функціонування електрогенеруючих підприємств ТЕС із урахуванням економічних, соціальних та екологічних аспектів їх виробничо-господарської діяльності.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12466 Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства 2019-10-14T20:51:05+03:00 Yelyzaveta Lutsyshyna lutsysh@gmail.com <p>Метою статті є розробка методики оцінки конкурентоспроможності підприємства з урахуванням специфіки управління бізнес-процесами. При розробці методики оцінки конкурентоспроможності підприємства було враховано базові характеристики властивості, об’єктивні та суб’єктивні принципи, низку початкових вимог. Було запропоновано розраховувати два інтегральні показники: перший надає статичну оцінку конкурентоспроможності підприємства відносно обраних конкурентів на конкретний момент часу, другий показник у динаміці демонструє рівень синхронізації функціонування підприємства з відповідним ринком. Для оцінки статичної складової конкурентоспроможності підприємства в якості методу побудови інтегрального показника був обраний метод таксономії. Запропонований інтегральний показник – показник рівня розвитку – оцінюватиме сукупність фінансових, управлінських та маркетингових показників, що характеризують результати перебігу як основних і не менш важливих управлінських бізнес-процесів, деяких суттєвих обслуговуючих бізнес-процесів на підприємстві, так і враховують загальну оцінку якості управління бізнес-процесами. Було запропоновано алгоритм оцінки показника «Якість управління бізнес-процесами» на підставі бального методу. Алгоритм оцінки може застосовуватись як для суб’єктів господарювання, що тільки починають впроваджувати менеджмент бізнес-процесів, так і для тих, що вже мають успішний досвід застосування цього підходу. Динамічна складова оцінки конкурентоспроможності підприємства повинна характеризувати рівень сприйняття підприємством кон’юнктури ринку. Розрахунок інтегрального показника динамічної оцінки базувався на усередненні чотирьох індексів на підставі середньої геометричної. Індекси були побудовані на підставі порівняння наступних базових показників та їх темпів росту: рентабельність продажів підприємства, середня рентабельність продажів на ринку, обсяг продажів підприємства, реальна місткість ринку.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12467 Аналіз тлумачень та сутність зеленої логістики 2019-10-14T20:51:45+03:00 Nadezhda Melnikova melnikova.nv@ukr.net Nataliya Yanchenko yanchenko300076@gmail.com <p>Стаття присвячена проведенню аналізу різних тлумачень зеленої логістики, які є близькими за своїм змістом і не суперечать одне одному, а лише відображають точку зору різних спеціалістів на одну і ту ж проблему: логістика переробки та утилізації відходів, логістика вторинного господарювання підприємства, логістика рециклінгу, логістика відходів, логістика зворотних потоків, реверсивна логістика, зворотна логістика, екологістика, управління зворотними ланцюгами поставок, управління потоками повернення. Відсутність термінологічної єдності в сучасних підходах до трактування зеленої логістики спричиняє необхідність створення класифікації стосовно різних визначень, пов’язаних з особливостями тлумачення цього поняття. Аналіз різних тлумачень зеленої логістики виявив, що в зеленій логістиці необхідно виділити дві функціональні області: логістику зворотних потоків товарів і логістику відходів (рециклінгу).</p> <p>Метою статті є аналіз трактувань зеленої логістики та дослідження сутності зеленої логістики для розв’язання завдань управлінського контролю, аналізу і ефективного управління рухом повернених, пошкоджених, прострочених і використаних товарів, відходів виробництва і споживання, який починається від точки їх утворення до точки утилізації або переробки з метою зменшення відходів виробництва та витрат від повернення товарів.</p> <p>Завданнями дослідження є створення класифікації стосовно різних визначень, пов’язаних з особливостями тлумачення зеленої логістики та дослідження основної мети, завдань, функцій та принципів зеленої логістики.</p> <p>Проведення досліджень в сфері зеленої логістики дуже актуально для умов України, оскільки саме наша країна входить в число держав з найбільшими відносними і абсолютними показниками утворення і накопичення відходів. Тому, розглядаючи сутність зеленої логістики на мікрорівні, слід зазначити, що зелена логістика&nbsp; пов’язана з ефективним управлінням рухом потоків повернених, пошкоджених, прострочених і використаних товарів, відходів виробництва і споживання, як в прямому напрямку, так і в зворотному напрямку та надасть змогу покращити результати підприємств за допомогою економії матеріальних ресурсів та зниження витратних показників підприємства.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12468 Інвестиційне забезпечення управління конкурентоспроможністю промислових комплексів регіонів 2019-10-14T20:52:21+03:00 Larysa Obolentseva larysa.obolentseva@gmail.com <p>У роботі досліджено роль інвестиційного забезпечення в управлінні конкурентоспроможністю промислових комплексів регіонів. Зазначено, що для того, щоб регіональні промислові комплекси були конкурентоспроможними на національному та світовому ринках, необхідні значні фінансові вкладення в розвиток промисловості регіонів. Формування якісної системи інвестиційного забезпечення розвитку промисловості на регіональному рівні є першочерговим завданням розбудови регіональних економічних систем. Встановлено, що для створення ефективної системи інвестиційного забезпечення управління конкурентоспроможністю регіональних промислових комплексів необхідно здійснити комплекс дій, що сприятимуть активізації розвитку промисловості та його інвестиційному забезпеченню з метою якісного залучення інвестиційних ресурсів за допомогою різних форм інвестування. Виявлено потребу у створенні механізму інвестиційного забезпечення управління конкурентоспроможністю регіональних промислових комплексів, який повинен містити наступні блоки: правовий, організаційний та регуляторний. Механізм інвестиційного забезпечення управління конкурентоспроможністю промислового комплексу регіону повинен працювати у режимі, який задається даною підсистемою, та змістовно представляти собою сукупність послідовно реалізуємих процесів, які визначають комплексний управлінський вплив на всі об’єкти управління, які беруть участь у діяльності регіональних промислових комплексів. Встановлено, що сучасна економічна політика держави у напрямі забезпечення розвитку конкурентоспроможності України має враховувати такі кроки, як гармонізація внутрішніх стандартів із міжнародними, створення однакових конкурентних умов, розвиток людського та інтелектуального капіталу, захист прав власності. Зроблено висновок, що запропонований автором комплекс дій для створення ефективної системи інвестиційного забезпечення управління конкурентоспроможністю регіональних промислових комплексів визначає основні форми і методи стимулювання інвестування у промисловість та дозволяє сформувати умови для ефективного управління конкурентоспроможністю промислових комплексів регіонів.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12469 Калькулювання собівартості як основа ефективного функціонування підприємства 2019-10-14T20:53:24+03:00 Tatiana Rosit tvrozit@karazin.ua Kateryna Mukhortova mukhortova.ekaterina@gmail.com <p>Циклічність економічних процесів, а особливо кризи та нестабільні економічні ситуації формують потребу в прийнятті зважених та моментальних рішень щодо ефективності управління витратами на підприємстві, калькування собівартості є однією із основ покращення діяльності компанії. Від правильності вибору методу калькулювання собівартості та її організації залежить успішна діяльність підприємства і його результати.</p> <p>У статті на основі проведеного дослідження визначені такі поняття, як калькування та калькуляція, приведені приклади та пояснення різних методів оптимізації розрахунку собівартості, також визначені їх позитивні та негативні сторони. Встановлені розмежування методів калькування на українських підприємствах, а саме їх поділ на традиційні та запозичені методи та представлена класифікація методів калькування собівартості. За результатами проведеного дослідження окремо виділені напрями оптимізації калькулювання собівартості на прикладі українських підприємств.</p> <p>В Україні використовуються як суто традиційні методи калькування собівартості, так і запозиченні – зарубіжні методи. Щодо українських методів можна звернути увагу, що вони мають виробничу направленість, тобто більше підходять для конвеєрного виробництва, а зарубіжні методи підходять як для виробничої діяльності, так і для сфери послуг. Загалом, зарубіжні методи направлені на оптимізацію витрат та на забезпечення гнучкості ціноутворення.</p> <p>Щодо напрямів оптимізації процесу калькулювання собівартості, стандарт-костинг (нормативний метод) є поширеною системою в управлінні витратами, тобто застосування нормативів є одним із найбільш ефективних систем, які використовуються. Але на сучасному етапі також відбувається трансформація в бік цільової вартості (таргету) для підлаштовування до особливостей підприємства, тобто тут простежується перейняття зарубіжного досвіду. Необхідно зазначити, що окремо узяті системи обліку витрат на практиці в чистому виді зустрічаються рідко.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12471 Механізм управління формуванням соціально-емоційних компетенцій у навчальних закладах 2019-10-14T20:54:03+03:00 Ganna Rekun rekun@karazin.ua Mariia Svidenska svidenskaya@karazin.ua <p>Одним із ключових факторів збільшення продуктивності та економічного зростання країни є правильно вибудований освітній процес, і як результат – відповідність навичок людей до сучасних потреб на ринку праці. Важливі проблеми дослідження стосуються розробки нової моделі управління освітнім процесом, що включають питання формування людини не тільки як робочої сили, а й особистості. Метою статті є дослідження актуальності впровадження соціально-емоційних компетенцій в сучасне освітнє середовище для формування затребуваних навичок ринку праці, що постійно змінюється. У статті представлені основні затребувані компетенції сучасної людини, що включають в себе систему когнітивних, соціально-емоційних і технічних навичок, а також підкреслюється зростання значення саме соціально-емоційних навичок. Висвітлено п’ять компетенцій соціально-емоційного навчання: самосвідомість, самоврядування, соціальна обізнаність, навички взаємовідносин та відповідальне прийняття рішень. За даними дослідження світового банку та доповіді Світового економічного форуму «Майбутнє робочих місць 2018» обґрунтовані навички, які користуються найбільшим попитом серед суспільства сьогодні: аналітичне мислення та інновації, комплексне вирішення проблем, критичне мислення та аналіз, активне навчання. Для розуміння, як і для кого формувати сучасний освітній процес, важливо знати структуру рівнів освіти та залученості до них, тому проведено аналіз розподілу кількості учнів, слухачів та студентів, що навчаються у закладах України та оцінку їх гендерної складової. Виявлено основні тенденції змін учасників освітнього процесу 2014-2017 років на всіх рівнях освіти. Для покращення ефективності управління освітнім процесом підкреслено актуальність впровадження соціально-емоційного навчання до освітнього процесу. Оцінено значення та результат впливу соціально-емоційного навчання на кожен рівень освіти, їх взаємозв’язок та ступінь потреби.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12472 Соціальні перспективи розвитку науки та цифрової економіки в Україні 2019-10-14T21:00:34+03:00 Anastasiia Simakhova Simakhova_a@fme.dnulive.dp.ua <p>Стаття присвячена дослідженню соціальних перспектив розвитку науки та цифрової економіки в Україні. Основними завданнями, які були поставлені та вирішені у статті, є: вивчення соціальних переваг розвитку цифрової економіки та науки, аналіз негативних наслідків цих процесів та напрямків щодо їх мінімізації, пропозиція соціальних перспектив розвитку науки та цифрової економіки. При написанні статті використовувалися методи синтезу та аналізу, порівняння та систематизації.</p> <p>У статті було встановлено, що основні соціальні переваги розвитку науки та цифрової економіки стосуються системи освіти, медицини та добробуту людей. Негативними аспектами цих процесів є технологічне безробіття, тимчасова нерівномірність доходів населення, зміни у регіональній структурі розміщення факторів виробництва, значне відставання країн, що розвиваються. Мінімізувати ці негативні наслідки можна за допомогою системи перекваліфікації кадрів та розвитку малого і середнього бізнесу.</p> <p>Проаналізовано статистичні показники розвитку науки в Україні та встановлено відставання щодо питомих витрат на виконання наукових досліджень і розробок у порівнянні з країнами ЄС.</p> <p>Основними соціальними перспективами розвитку науки і цифрової економіки є впровадження ефективної політики на ринку праці, орієнтованої на новітні технології та інновації; мобільність працівників; створення кластерів наукоємних галузей, виробництв і університетів; використання соціальних мереж для формування бренду країни і розвитку загальних соціальних цінностей в суспільстві; впровадження Україною основних напрямків європейської концепції цифрової науки для все більшої інтеграції у європейський науковий простір; активізація участі у програмі Горизонт 2020 для спільних українсько-європейських проектів.</p> <p>Перспективами подальших наукових досліджень у цій сфері стане виявлення впливу розвитку науки на розвиток соціальної економіки в Україні та виокремлення факторів деструкцій у цих сферах.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12473 Диференціація методів управління кадровим потенціалом підприємства 2019-10-14T21:01:08+03:00 Valentyna Smachylo miroslava.valya@ukr.net Veronika Khalina v.khalina@ukr.net <p>Метою статті є визначення методів управління кадровим потенціалом підприємства, враховуючи ретроспективний характер потенціалу (набуті характеристики), поточний його стан та характеристики, майбутні здібності та можливості, які будуть необхідні задля сталого розвитку підприємства, а також формування авторського бачення системи управління кадровим потенціалом на підприємстві за стадіям та в розрізі функцій управління.</p> <p>У ході дослідження виявлено, що управління кадровим потенціалом на підприємстві повинно починатися ще на стадії до встановлення офіційних трудових правовідносин «роботодавець-найманий працівник», бо майбутнього штатного працівника високої кваліфікації, який відноситься до кадрового потенціалу, необхідно відшукати та залучити до штату підприємства. Структуровано системи управління кадровим потенціалом на підприємстві в залежності від стадії управління (before employment, employment, after employment). Зміна самої праці, її перехід від традиційних форм до нетрадиційних, де переважають гнучкі структури, призводить до розширення поняття «співробітник компанії» та управління комбінованою робочою силою, коли для реалізації бізнес­завдань компанії залучають не тільки штатних співробітників, а й зовнішніх галузевих експертів. З’являється так званий out-ринок праці відносно підприємства, не тотожний зовнішньому ринку праці в повній мірі.</p> <p>Представлено розширене бачення систематизації методів управління кадровим потенціалом на підприємстві за ознакою належності до функцій управління, додавши мотиваційні методи, адже мотивація є базовою функцією управління. Крім того, групування методів за характером змін у системі управління, яке передбачає виділення інноваційних методів, доповнено традиційними, адже, з плином часу, кожен інноваційний метод в міру свого поширення перетворюється на традиційний. Також введено дві класифікаційні ознаки, за якими доцільно групувати методи за фасеточним принципом: залежно від проявів потенціалу – методи out-управління (націлені на майбутній та минулий потенціал) та методи in-управління (націлені на теперішній потенціал).</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12474 Екологічний облік: об'єкти, методи та звітність 2019-10-14T21:01:42+03:00 Yuliya Shtyk shtyk@donnuet.edu.ua Mykola Shchurenko shchurenko@donnuet.edu.ua Anastasiia Panasenko panasenko_a@donnuet.edu.ua <p>Стрімке зростання значущості екологічної інформації в процесі прийняття рішень усіма зацікавленими особами, а також забезпечення розвитку та підвищення інвестиційної привабливості підприємств зумовило виникнення екологічного обліку.</p> <p>У статті було розглянуто основні передумови виникнення та розвитку обліку, який орієнтований на нагромадження та використання інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування. Досліджено зміст понять «екологічні витрати», «екосистемні послуги», «екологічний облік» з точки зору різних науковців. Запропоновано власне, відповідно до проведеного дослідження, поняття «екологічний облік», а саме: екологічний облік – це система, яка може використовуватися для виявлення, організації, регулювання і відображення даних та інформації про стан навколишнього середовища в натуральних та вартісних показниках. Наведено перелік об’єктів екологічного обліку, а саме: активи, пов’язані з екологічною діяльністю, доходи від екологічної діяльності, екологічні витрати, джерела фінансування екологічної діяльності, ‒ і також розглянуті їх складові частини. Розкриті методи екологічного обліку, зокрема, це методи бухгалтерського, статистичного обліку та еколого-параметричні методи. Було запропоновано перелік звітності, яка має своєчасно, упорядковано, в повному обсязі, всебічно, точно, безперервно, наочно відображати екологічну інформацію та визначено користувачів екологічної звітності. Висвітлено основні перешкоди по впровадженню екологічного обліку на підприємствах. Значну увагу присвячено поняттю «екологічні послуги», а також розглянуто чотири основні категорії екопослуг (забезпечуючі, регулюючі, культурні та підтримуючі послуги).</p> <p>Зроблено висновок про те, що екологічний облік є частиною традиційної облікової системи економічного суб’єкта господарювання. Практичне використання результатів проведеного дослідження може багато в чому сприяти більш достовірному визначенню результативності та ефективності екологічної діяльності підприємства.</p> 2019-03-23T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/12475 Класифікація корпоративних культур на корпоративних підприємствах 2019-10-14T21:02:27+03:00 Natalya Yaroshenko Natalya.yaroshenko1@gmail.com <p>Стаття присвячена класифікації типів корпоративних культур на основі робіт зарубіжний дослідників ‒ Р.&nbsp;Харрісона, Т.&nbsp;Діла та А.&nbsp;Кеннеді, В.&nbsp;Шнайдера, К.&nbsp;Камерона та Р.&nbsp;Куїнна, Е.&nbsp;Шейна, які, з огляду на&nbsp;різноманітність і унікальність корпоративних культур, визначили і класифікували культуру по процесам, що&nbsp;відбуваються всередині організації, управлінському аспекту, орієнтації організації, організаційних формах і теорії управління, цінностях, віруваннях та базових припущеннях. У статті автором наведено існуючі класифікації типів корпоративних культур та визначено, що корпоративна культура є інструментом корпоративного управління, необхідним для нівелювання розбіжностей; визначення й закріплення прав учасників корпоративних відносин, правил поведінки й відносин з усіма зацікавленими особами. Визначено вплив корпоративної культури на формування стратегії та структури організації, а також стилю управління. Були проаналізовані визнані класифікації корпоративних культур. На основі класифікації культури, запропонованої К. Камероном і Р. Куїнном, була запропонована власна класифікація Культури Лідерства ‒ класифікація лідерських характеристик, які домінують на різних етапах життєвого циклу організації. В статті були простежені зміни корпоративної культури в процесі розвитку організації від початкового етапу (етапу зародження) до кінця життєвого циклу (вмирання). Запропоновано власну класифікацію корпоративної культури на моделі життєвого циклу організації, розробленої І.&nbsp;Адізесом. Вибір автором моделі І.&nbsp;Адізеса обумовлений тим, що увага приділяється як зростанню організації, так і її регресії. Ключовими параметрами цієї моделі є ступінь гнучкості й керованості (контролю). Запропоновано характеризувати корпоративну культуру підприємства в контексті класифікації культури організації за допомогою наступних параметрів: ідеї та інновації, структура, комунікації, місія та цілі, людина, конфлікти, зріст.</p> 2019-03-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##