ГЕОПОЛІТИЧНІ СКЛАДОВІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Анотація
Радикальні трансформації у світовій геополітичній реальності призвели до появи новітньої форми геополітичного конфлікту – гібридної війни. Зазначено актуальність розуміння поняття «гібридна війна», систематизації геополітичних концепцій, розробки і впровадження технології досягнення консенсусу у світових та регіональних гібридних війнах. Розглядаються основні характерні риси російсько-української гібридної війни з точки зору класичних та сучасних геополітичних концепцій.
Акцентовано увагу на тому, що російсько-українська гібридна війна відбувається у принципово новому світовому геополітичному середовищі. Розв’язання воєнних дій з боку країни-агресора вказує на неспроможність досягти мети несиловими методами. Доводиться, що основні геостратегічні цілі Росії пов’язані з намаганням перетворити власні євразійські ресурси на єдині у світі. Таким чином, по-перше, створюється конкуренція атлантичній геополітичній системі, а по-друге, це може призвести більшість держав, в тому числі й Україну до енергетичного виснаження, що сприятиме інституційному руйнуванню та кризі легітимності влади.
Доводиться, що головна причина розв’язування російсько-української гібридної війни пов’язана з бажанням РФ відновити регіональне та світове лідерство. Така геостратегія базується на всебічно обґрунтованій геополітичній євразійській концепції Росії, яка надає російській експансії цивілізаційний зміст і виправдовує необхідність об’єднання євразійського материка як противагу експансії атлантизму. З позиції цивілізаційного підходу, підкреслюється геополітична вразливість України через те, що вона знаходиться на межі зіткнення двох потужних цивілізацій – євразійської та європейської. Зазначено, що під час загострення протистояння геополітична межа перетворилася на реальну лінію фронту, а територія України використовується як плацдарм для воєнних дій. Виокремлюються геостратегічні чинники, що пояснюють умови існування сучасних взаємовідносин між державою-агресором та державою-об’єктом.
Завантаження
Посилання
ЛІТЕРАТУРА
Коллинз, Р. 2015. Макроистория: очерки социологии большой длительности. М.: УРСС.
Бжезінський, З. 2018. Велика шахівниця. Х.: Фабула.
Кіссінджер, Г. 2017. Світовий порядок. Роздуми про характер націй у світовому контексті. К.: Наш формат.
Хантінгтон, С. 1999. Новий світовий порядок у ХХІ столітті: тенденції та європейський вимір. URL: http://www.uis.kiev.ua/strategy/hunt_world.html.
Першин, Ю. 2015. “Гибридная война” как интеллектуальная провокация”, Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского, 1: 80-88. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/gibridnaya-voyna-kak-intellektualnaya-provokatsiya/viewer.
Хоффман, Ф. 2013. “Гибридные угрозы: переосмысление изменяющегося характера сов-ременных конфликтов”, Геополитика 21:45-62
Lanoszka, A. 2017. Russian hybrid warfare and extended deterrence in eastern Europe. URL: https://think.visegradfund.org/wp-content/uploads/ Gerasymchuk_ThinkVisegrad.pdf.
Магда, Е. 2017. Гібридна агресія для Росії: уроки для Європи. К.: Каламар.
Парахонський, Б. Яворська, Г. 2019. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія, смисл: моногр. К.: НІСД.
Рущенко, І. 2015. Російсько-українська гібридна війна: погляд соціолога: моногр. Х.: ФОП Павленко О. Г.
Литвиненко, О. 2016. Тотальна війна по-путінські: “гібридна” війна РФ проти України. URL: https://razumkov.org.ua/images/Material_Conference/2016_12_14/GIBRID-WAR-FINAL-1-1.pdf
REFERENCES
Collins, R. 2015. Macrohistory: Essays in Sociology of the Long Run. M.: URSS (in Russian).
Brzezinski, Z. 2018. The Grand Chessboard. Kharkiv: Fabula (in Ukrainian).
Kissinger, H. 2017. World Order Reflections on the Character of Nations and the Course of History. K.: Nash format (in Ukrainian).
Huntington, S. 1999. The new world order in the XXI century: trends and the European dimension. URL: http://www.uis.kiev.ua/strategy/hunt_world.html (in Ukrainian).
Pershin, Y. 2015. “Hybrid War” as an Intellectual Provocation”, Scientific Notes V.I. Vernadsky Crimean Federal University 1: 80-88. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/gibridnaya-voyna-kak-intellektualnaya-provokatsiya/viewer (in Russian).
Hoffman, F. 2013. “Hybrid Threats: Reconceptualizing the Evolving Character of Modern Conflict”, Geopolitika 21: 45-62 (in Russian).
Lanoszka, A. 2017. Russian hybrid warfare and extended deterrence in eastern Europe. URL: https://think.visegradfund.org/wp-content/uploads/ Gerasymchuk_ThinkVisegrad.pdf.
Magda, E. 2017. Hybrid aggression for Russia: lessons for Europe. K.: Kalamar (in Ukrainian).
Parakhonsky, B. Yavorska, G. 2019. Ontology of war and peace: security, strategy, meaning. K.: NISS. (in Ukrainian).
Rushchenko, I. 2015. Russian-Ukrainian hybrid war: the opinion of a sociologist. Kh.: FOP Pavlenko O.G. (in Ukrainian).
Litvinenko, O. 2016. Total Putin-style war: "hybrid" war of the Russian Federation against Ukraine. URL: https://razumkov.org.ua/images/Material_Conference/2016_12_14/GIBRID-WAR-FINAL-1-1.pdf (in Ukrainian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
