НАУКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ ПОПУЛІЗМ ЯК «НОВІТНІЙ ІНКВІЗИТОР»: ПОЛЮВАННЯ НА ВІДЬОМ У ХХІ СТОРІЧЧІ
Анотація
Проаналізовано феномен науково-політичного популізму як один із найбільш небезпечних трансформацій сучасного популізму ХХІ століття. Підкреслено зростання ролі науки в ухваленні політичних рішень. Простежується процес виходу популізму за рамки класичних ідеологічних поділів і функціонує як політико-дискурсивна технологія, спрямована на зменшення складності соціальної реальності та мобілізацію суспільства через моральну дихотомізацію. Увага приділяється науковому популізму як формі делегітимації експертних та академічних знань, що проявляється у символічному конструюванні образу «внутрішнього ворога» серед науковців, експертів та інтелектуальних меншин.
Застосовуючи метафору «новітнього інквізитора», розглянуто сучасні практики полювання на відьом не як історичний анахронізм, а як повторюваний соціально-політичний механізм реагування на системні кризи, безпекову невизначеність та радикальні структурні зміни. Показано історичну спадковість та досліджено три етапи полювання на відьом, які, попри різні об’єкти та інституційні механізми, зберігають спільну логіку морального виключення й контролю над істиною.
Окрему увагу приділено українському кейсу в умовах повномасштабної війни Російської Федерації проти України. Аргументується, що поєднання постколоніального досвіду, накопиченої травми війни 2014–2022 років та екзистенційної загрози після 2022 року створює специфічне середовище підвищеної безпекової пильності, в якому ризик трансформації раціональних безпекових практик у логіку полювання на відьом істотно зростає. Доводиться, що в цьому контексті популізм, пов’язаний з наукою, підриває демократичні інституції, академічні свободи та інформаційну стійкість, одночасно слугуючи інструментом короткострокової політичної мобілізації.
Стверджується, що науково-політичний популізм у цьому контексті підриває демократичні інститути, академічні свободи та інформаційну стійкість, водночас виступаючи інструментом короткострокової мобілізації.
Завантаження
Посилання
Mede, N. G., & Schäfer, M. S. 2020. Science-related populism: Conceptualizing populist demands toward science. Public Understanding of Science, 29(5): 473–490. https://doi.org/10.1177/0963662520953947
Mudde, C. 2004. The populist zeitgeist. Government and Opposition, 39(4): 541–563. URL: https://www.cambridge.org/core/services/aop-cambridge-core/content/view/2CD34F8B25C4FFF4F322316833DB94B7/S0017257X00002372a.pdf/div-class-title-the-populist-zeitgeist-div.pdf
Mudde, C., & Rovira Kaltwasser, C. 2017. Populism: A very short introduction. Oxford University Press. URL.: https://psi424.cankaya.edu.tr/uploads/files/Mudde%2C%20Populism_%20a%20very%20short%20introduction%20%282nd%20ed%2C%202017%20--%20Oxford%20University%20Press%29.pdf
Merton, R. K. 1973. The sociology of science: Theoretical and empirical investigations. University of Chicago Press.
Foucault, M. 1977. Discipline and punish: The birth of the prison. Pantheon Books.
Fricker, M. 2007. Epistemic injustice: Power and the ethics of knowing. Oxford University Press.
https://doi.org/110.1111/j.1467-9329.2009.00439.x
McIntyre, L. 2018. Post-truth. MIT Press. https://doi.org/10.1177/0267323118799184
Pomerantsev, P. (2019). This is not propaganda: Adventures in the war against reality. Faber & Faber, London. 288 р.
Davies, W. 2018. Nervous states: Democracy and the decline of reason. W. W. Norton & Company.
Sunstein, C. R. 2018. #Republic: Divided democracy in the age of social media. Princeton University Press.
Andrieieva, O. 2009. National security of Ukraine in the context of national identity and relations with Russia. K.: Parliamentary Publishing House.
Lazarovych, N. & Korol, N. 2025. Discourse of Postcolonialism in the Context of Modern Ukrainian Socio-Cultural Space. Culturological almanac 1: 345–351. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.39
Hrabovska, I. 2019. Postcolonialism as a Conflict-Generating Factor in the Cultural-Historical Space of Modern Ukraine. Young Scientist 2(66): 558–561. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-2-66-119
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
