ПЕРША МАРОККАНСЬКА КРИЗА: НЕВЕЛИЧКА ДЕРЖАВА МІЖ ВЕЛИКИХ ВОГНІВ
Анотація
Детально розглядається сповнена протиріч боротьба найпотужніших сил світової політики кінця ХІХ – початку ХХ ст.. за встановлення неформального контролю над султанатом Марокко під час відповідної кризи 1905 року, якій судилося стати першим своєрідним апогеєм великого геополітичного протистояння держав навколо «північноафриканського яблука розбрату». Передісторія подій досліджується одночасно у двох вимірах, тісно пов’язаних між собою багатогранними причинно-наслідковими зв’язками. По-перше, з точки зору відносно локального протистояння, зосередженого в адміністративних кордонах марокканського султанату й умовних політико-географічний межах північноафриканського субрегіону та зумовленого глибинними економіко-політичними протиріччями, що досягнули свого апогею у момент входження світу до нової, індустріальної епохи. По-друге, робиться плавний перехід від місцево-регіонального тлумачення витоків марокканської кризи до більш «глобального» її розуміння. Аналіз здійснюється ніби у двомірній системі координат: по осі «Франція-Німеччина» та осі «Антанта – Троїстий союз». Постулюється нерозривна взаємозалежність зазначених факторів та недоречність надмірної концентрації на певному «рівні» розвитку кризової ситуації навколо Марокко. Належну увагу приділено структуризації подій Першої марокканської кризи шляхом виділення та упорядкування її внутрішніх фаз; оцінюються наслідки Альхісераської конференції для всіх сторін конфлікту. Акцент робиться також на поляризації системи міжнародних відносин напередодні Першої світової війни.
Завантаження
Посилання
Nachgelassene Papiere. 1838-1901. 1976. Bd. 1–2. Boppard am Rhein. (in German).
Die Geheimen Papiere Friedrich von Holsteins. 1956. Bd. 1-4. Göttingen, 1956-1963 (in German).
Hanotaux, G. 1931. History of the French colonies and the expansion of France in the world. V. III. Paris (in French)
Delonche, L. 1916. Statutinter national du Maroc. Paris (in French).
Stuart, G.H. 1921. French Foreign Policy from Fashodato Serajevo(1898–1914). NY.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).