ЯК ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ? УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • U. Movchan Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022 https://orcid.org/0000-0002-9358-1750
Ключові слова: війна, методи вирішення конфліктів, консоціональна демократія, розподілене правління, мирна угода

Анотація

Розглянуто основні способи закінчення військових конфліктів, як між державами так і всередині держави. Серед чотирьох основних способів закінчення війни виділяють такі: військова перемога, переговори про врегулювання конфлікту, переговори про перемир'я та встановлення миру третьою стороною. Дослідники доходять висновку, що найкращими способом, який сприяє тривалому миру, є переговори про врегулювання конфлікту. Головним фактором тут виступає текст мирної угоди, де закладаються правила гри, за якими основні актори конфлікту погоджуються діяти.

Проаналізовано основні моделі демократі, які можуть закладатися у мирну угоду. Серед них виділяють: консоціональну демократію, роздільне правління, доцентрову та корпоративну моделі.

Основну увагу приділено консоціональній моделі, яка, на думку автора, є найкращою альтернативою для вирішення збройного конфлікту на окупованих територіях Луганської та Донецької областей України. Основна ідея розподіленого правління або консоціональної демократії полягає в акомодації інтересів політичної еліти, яка представляє кожний сегмент в розділеному суспільстві. Ключовими характеристиками розподіленого правління є велика коаліція, автономія сегментів, пропорційне представництво та взаємне вето. Всі ці характеристики можуть застосовуватися у різних категоріях розподіленого правління. Це політичний, військовий, економічний та територіальний виміри.  Крім того, виділяються три види розподіленого правління, а саме інклюзивне розподілене правління, обмежуюче розподілене правління та розпорошуюче розподілене правління. Поділ на різні типи допомагає зрозуміти, на якій стадії розв’язання конфлікту, які інститути розподіленого правління необхідно застосовувати. В результаті аналізу Мінської угоди виявлено, що її текст суперечить сучасним практикам розв’язання конфліктів, що стало однією з причин  того, що ця угода не виявила ефективність у розв’язані конфлікту.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

U. Movchan, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022

Ст. викладач, к. політ. н.

Посилання

REFERENCES

Фісун, О. 2016. “Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні”, Агора 17: 9-13.

Wittman, D. 1979. “How a War Ends: A Rational Model Approach”, The Journal of Conflict Resolution 23(4): 743-763.

Hartzell, C. A., and Hoddie, M. 2008. Crafting Peace: Power Sharing and the Negotiated Settlement of Civil Wars. University Park, PA: Pennsylvania State University Press.

Lederach, J. P. 2002. Building peace: sustainable reconciliation in divided societies. Washington, D.C.: United States Institute of Peace Press.

Hoddie, M., and Hartzell C. A. 2010. Strengthening peace in post civil war states: transforming spoilers into stakeholders. Chicago: The University of Chicago Press.

Hartzell, C. and Hoddie M. 2003. “Institutionalizing Peace: Power Sharing and Post‐Civil War Conflict Management”, American Journal of Political Science 47 (2): 318-332.

Strøm, K. W., Gates, S, Benjamin, A. T. Graham, and Håvard Strand. 2015. “Inclusion, Dispersion, and Constraint: Powersharing in the World's States, 1975-2010”, British Journal of Political Science 47 (1): 165-185.

Gates, S., Graham B., Lupu Y., Strand H., and Strøm K. W. 2016. “Power Sharing, Protection, and Peace”. Journal of Politics 78 (2): 512-526.

Lijphart, A. 2008. Thinking about democracy power sharing and majority rule in theory and practice. London: Routledge.

Лейпхарт, А. 1997. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / пер. c англ. под ред. А.М. Салмина, Г.В.Каменской, М.: Аспект Пресс.

Grofman B., and Stockwell, R. 2002. “Institutional design in plural societies: Mitigating ethnic conflict and fostering stable democracy”. In: R. Mudambi, P. Navarra and G. Sobbrio (eds.). Economic welfare, international business and global institutional change, Cheltenham, UK: Elgar: 102-137.

Horowitz, D. 2002. “Constitutional design: proposals versus processes”. In: Andrew Reynolds (ed.). The architecture of democracy: constitutional design, conflict management and democracy, Oxford: Oxford University Press: 15-36.

Reilly, B. 2002. “Electoral systems for divided societies”, Journal of Democracy 13(2): 156-170.

Roeder, Ph. G. and Rothchild, D. 2005. Sustainable peace: power and democracy after civil wars. Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

Reilly, B. 2012. “Institutional Designs for Diverse Democracies: Consociationalism, Centripe-talism and Communalism Compared”, European Political Science 11: 259-270.

REFERENCES

Fisun O. 2016. “Neformalʹni instytuty ta neopatrymonialʹna demokratiya v Ukrayini (Informal Institutions and Ukraine’s Neopatrimonial Democracy),” Agora 17: 9-13 (in Ukrainian).

Wittman, D. 1979. “How a War Ends: A Rational Model Approach”, The Journal of Conflict Resolution 23(4): 743-763.

Hartzell, C. A., and Hoddie, M. 2008. Crafting Peace: Power Sharing and the Negotiated Settlement of Civil Wars. University Park, PA: Pennsylvania State University Press.

Lederach, J.P. 2002. Building peace: sustainable reconciliation in divided societies. Washington, D.C.: United States Institute of Peace Press.

Hoddie, M., and Hartzell C.A. 2010. Strengthening peace in post civil war states: transforming spoilers into stakeholders. Chicago: The University of Chicago Press.

Hartzell, C. and Hoddie M. 2003. “Institutionalizing Peace: Power Sharing and Post‐Civil War Conflict Management”, American Journal of Political Science 47 (2): 318-332.

Strøm, K. W., Gates, S, Benjamin, A. T. Graham, and Håvard Strand. 2015. “Inclusion, Dispersion, and Constraint: Powersharing in the World's States, 1975-2010”, British Journal of Political Science 47 (1): 165-185.

Gates, S., Graham B., Lupu Y., Strand H., and Strøm K. W. 2016. “Power Sharing, Protection, and Peace”, Journal of Politics 78 (2): 512-526.

Lijphart, A. 2008. Thinking about democracy power sharing and majority rule in theory and practice. London: Routledge.

Lijphart, A. 1997. Democracy in plural societies: comparative analysis / Translated by A. Salmina, G. Kamenskoy. М.: Aspect Press (in Russian).

Grofman B., and Stockwell, R. 2002. “Institutional design in plural societies: Mitigating ethnic conflict and fostering stable democracy”. In: R. Mudambi, P. Navarra and G. Sobbrio (eds.). Economic welfare, international business and global institutional change, Cheltenham, UK: Elgar: 102-137.

Horowitz, D. 2002. “Constitutional design: proposals versus processes”. In: Andrew Reynolds (ed.). The architecture of democracy: constitutional design, conflict management and democracy, Oxford: Oxford University Press: 15-36.

Reilly, B. 2002. “Electoral systems for divided societies”, Journal of Democracy 13(2): 156-170.

Roeder, Ph. G. and Rothchild, D. 2005. Sustainable peace: power and democracy after civil wars, Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

Reilly, B. 2012. “Institutional Designs for Diverse Democracies: Consociationalism, Centripetalism and Communalism Compared”, European Political Science 11: 259-270.

Опубліковано
2021-03-05
Як цитувати
Movchan, U. (2021). ЯК ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ? УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 38, 57-64. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2020-38-07
Розділ
ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ