Роль семантеми «Серце» в структурі поля «Духовний стан» (на матеріалі російської мови)

Анотація

У статті розглядається питання про денотативний простір понять поля духовного стану, аналізується семантична структура лексеми «серце», робиться спроба реконструкції семантеми ‘серце’ на підставі даних лексикографічних словників, контекстів мовного вживання і стійких поєднань, проаналізовано гнізда семантем кожної семантичної ознаки стратифікованого комплексу, де вона виступала як домінантна. Зроблено спробу повного опису структури семантеми ‘серце’ на рівні мовних прототипів і на рівні реалізації цих прототипів у мові. Автор звернув увагу на прецедентні тексти ранньої історичної епохи, де було помічено, що абстрактні поняття на мовному рівні позначалися за допомогою лексичної одиниці «сердце», але на сучасному етапі розвитку мови у всіх цих понять існує окрема лексема. Це спостереження дало автору можливість стверджувати, що ‘серце’ є однією з перших семантем духовного сектору системи «Людина». На підставі аналізу стверджується, що в ієрархії духовного сектору семантема ‘серце’ займає ядерне положення, вона, спочатку номінуючи конкретну реакцію серця як органу, поширювала поле значення у напрямку трьох інших базових смислів – ‘думки’/‘почуття’/‘бажання’, що давало можливості мовної свідомості для побудови усіх наступних абстрактних понять, ядерні узагальнені ознаки семантеми ‘сердце’ можна виявити у складі семантичної структури одиниць, що номінують сферу духовності.

Дослідження семантеми ‘серце’ сприяло можливості нового бачення денотативного простору лексики емоцій і психічних станів в цілому. Автор пропонує включати до денотативного простору оцінку явища учасником, інтенсивність прояву реакції серця, інтенсивність бажання, мімічну або дієву реакцію. Пропонується уточнювати інтенсивність за допомогою шкали з позитивними і негативними показниками.

Результати даної роботи актуальні у сфері сучасної лінгвістики, яка прагне до об'єднання з такими природними науками, як біологія мозку і психологія.