Огляд творчості Василя Симоненка

Анотація

У статті цілісно проаналізовано доробок Василя Симоненка: лірику, ліро-епос, новелістику. Приділено увагу збіркам «Берег чекань» та «Для себе». Відзначено романтичні риси, підготовку ліричного героя до дорослого життя, відчуття відповідальності. Підкреслено, що вірші цих збірок допомагають автору досягти емоційної рівноваги, виконують своєрідну психотерапевтичну функцію. Перша надрукована збірка «Тиша і грім» виявила оновлення поетичного змісту при збереженні класичних форм. Проаналізовано полюси «тиші» (інтимна лірика) та «грому» (громадянська лірика), відзначено дидактизм та афористичність. Посмертна збірка «Земне тяжіння» вражає «перенаселеністю» віршового рядка, концентрацією думки, прозорістю ідей, вірою в прийдешнє. Вивчено особливості адресних віршів, засоби боротьби із негативними суспільними явищами. Із ліро-епічних творів для аналізу обрано антирелігійну поему «Божественний пшик».

Під час дослідження лірики В. Симоненка виявлено невербалізовані мотиви прагнення до змін, устремління та духовного шляху. Романтизм поетичних творів суголосний із новелістикою В. Симоненка, зібраною в книзі «Вино з троянд». Проаналізовано сюжетну організацію та ідейний рівень новел «Він заважав їй спати», «Вино з троянд», «Чорна підкова». Акцент зроблено на відкритих фіналах творів.

Казки шістдесятника містять політичний підтекст, але можуть бути адресованими і молодшому читачу. Для повнішого розуміння художнього світу автора треба знати його літературно-критичну творчість, передусім статтю «Краса без красивостей», присвячену поезії Л. Костенко. В. Симоненко постає в іпостасі професійного читача, який аналізує збірку «Мандрівки серця». Помічені В. Симоненком краса, мудрість, тонка душевна чутливість і хороший смак можуть бути сказані і про самого критика. Зроблено висновок, що поет залишався чесним і в житті, і в творчості, як і більшість шістдесятників.